ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2005 Справа N 6/155
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О., суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДК
"Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову від
29.10.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 6/155 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" (надалі - Компанія) до ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Кіровоградгаз" (надалі - Товариство) про стягнення
7973411,06 грн., за участю представників: від позивача -
Мицько Н.М., від відповідача - Руденко Т.В., Яковлев Ю.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
05.04.2004 р. (суддя Баранець О.М.) позов задоволено: стягнуто з
відповідача на користь позивача 7061348,05 грн. заборгованості з
урахуванням встановленого індексу інфляції, 468006,66 грн.
відсотків річних, 444056,35 грн. пені, 1700 грн. державного мита,
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29.10.2004 р. (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К.,
Прокопенко А.Є.) скасовано рішення господарського суду
Кіровоградської області від 05.04.2004 р., в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи із наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення та про відмову в
позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що порядок
розрахунків за поставлений природний газ встановлений постановою
Національної комісії регулювання електроенергетики України N 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
від 12.07.2000 року "Про затвердження алгоритму
розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових
підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ"
та здійснюється відповідно до встановленого алгоритму розподілу
коштів.
Разом з тим, апеляційним господарським судом не враховано, що
даний алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків,
що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки
підприємств і тому приписи алгоритму не впливають на строки оплати
відповідачем вартості поставленого за договором природного газу.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено місцевим господарським судом, частиною 2
пункту 5.1 договору на постачання природного газу N 10/16-56 від
18.01.2000 р., в редакції, викладеній у протоколі узгодження
розбіжностей, остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється
до 10 числа наступного за звітнім місяця.
У зв'язку із цим апеляційним господарським судом допущено
неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою
для скасування оскаржуваної постанови.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки місцевого
господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення
основного боргу в порядку ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи,
нормам матеріального і процесуального права, є законними та
обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського
суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, задоволення господарським судом першої інстанції
позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних
витрат є передчасним, оскільки судом не досліджені обставини
справи, які мають значення для правильного застосування норм
матеріального права.
Законом України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного
кодексу Української РСР" (Закон від 8 жовтня 1999 року -
N 1136-XIV ( 1136-14 ) (1136-14)
, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999,
N 48, ст. 420) стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
викладена в такій редакції:
"Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,
на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також:
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів".
У Прикінцевих положеннях передбачено, що цей Закон
( 1136-14 ) (1136-14)
не поширюється на правовідносини, що виникають з
прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з
оплатою населенням комунальних послуг.
Крім того, положення ст. 1 Закону України "Про
реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію"
( 554-15 ) (554-15)
передбачають, що заборгованість з квартирної плати
(плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-,
тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія,
вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі -
житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників
жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на
дату набрання чинності цим Законом (1 липня 2003 року), перед
надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на
термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів
громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 названого Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено, що на суму
реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня
житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору
N 10/16-56 від 18.01.2000 р. сторони визначили постачання
природного газу для потреб населення. Із актів подачі-приймання
природного газу (а.с. 27-41) вбачається, що відповідач приймав і
реалізовував природний газ, зокрема, для потреб населення.
Проте, в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, місцевим
господарським судом питання про те, чи пов'язане допущене
відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання з
оплатою населенням комунальних послуг та чи була реструктуризована
заборгованість населення по оплаті за поставлений природний газ і
в якому розмірі, юридична оцінка названим обставинам надана не
була.
Як наслідок, прийняте судом рішення в частині задоволення
вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних витрат
не відповідає положенням ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", зі
змінами та доповненнями.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що приймаючи
рішення в зазначеній частині, місцевий господарський суд надав
неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно
застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку
з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції
(ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), рішення в частині задоволення
вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних витрат
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
місцевого господарського суду. В решті рішення підлягає залишенню
без змін як законне і обґрунтоване.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити фактичні обставини справи, витребувати та надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, та, в залежності від встановленого, правильно
застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.10.2004 р. у справі N 6/155 скасувати.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
05.04.2004 р. в цій справі в частині задоволення вимог про
стягнення пені, відсотків річних та інфляційних витрат скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського
суду Кіровоградської області.
В решті рішення залишити без змін.