ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02-09.03.2005 Справа N 1/29
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В. Невдашенко Л.П. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
та касаційне подання Української державної інноваційної
компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення,
м. Івано-Франківськ Першого заступника прокурора
Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ
на постанову від 28.10-04.11.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 1/29 Івано-Франківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер",
с. Сопів
до Української державної інноваційної компанії в особі
Івано-Франківського регіонального відділення, м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості, річних, інфляційних витрат та
збитків
за участю представників сторін:
від позивача Салашна Л.М.
від відповідача Витвицька В.Д., Самелюк О.Б., Піх С.С.
Представник Генеральної прокуратури України Савицька О.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер" заявлено
позов до Української державної інноваційної компанії про стягнення
заборгованості, річних, інфляційних та неодержаного прибутку.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
06.07.04 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 28.10-04.11.04 позов задоволено.
На користь ТОВ "Партнер" стягнуто 115793 грн. 31 коп.
заборгованості, 1414 грн. 76 коп. - річних, 7526,56 грн.
інфляційних витрат, 2389046,23 грн. збитків за період з 01.07.99
по 01.08.2000 р. та 1193749,80 коп. збитків за період з 01.10.2003
по 01.03.04, судові витрати.
Судові рішення вмотивовані встановленням судом факту
невиконання відповідачем договірних зобов'язань.
Висновками експерта, вказує суд, підтверджено економічну
можливість реалізації даного інноваційного проекту та економічну
можливість отримання вказаного ТОВ "Партнер" прибутку.
На ухвалені у справі рішення прокуратурою Івано-Франківської
області подано касаційне подання та касаційна скарга Українською
державною інноваційною компанією в особі Івано-Франківського
регіонального відділення.
Скаржники просять скасувати рішення місцевого суду та
постанову апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовити,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, зокрема, ч.3 ст. 226 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Інноваційна компанія неодноразово повідомляла ТОВ "Партнер"
про неможливість будь-якого дофінансування інноваційного проекту,
оскільки було закуплено та передано товариству обладнання на
більшу суму, ніж передбачено договором.
Однак, товариством не вживалися заходи щодо мінімізації
збитків за період з 01.10.03 по 01.03.04, що позбавляє ТОВ
"Партнер" права їх відшкодування.
Скаржники вважають, що судом дана невірна юридична оцінка
фактичним обставинам справи, а саме загальна сума коштів та
обладнання, що були передані ТзОВ "Партнер" на виконання проекту
складає 1771226,44 грн. На виконання проекту ТзОВ "Партнер" було
виділено у вигляді безвідсоткової позики 1732200 грн. Таким чином,
інноваційна компанія виконала свої зобов'язання, а висновок суду
про невиконання зобов'язання не відповідає фактичним обставинам
справи.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання
підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги ТзОВ "Партнер" про стягнення заборгованості та
збитків ґрунтуються на умовах інноваційного договору за N 1/41-99
від 04.03.99 зі змінами, внесеними додатковими угодами.
Припинення фінансування інноваційного проекту відповідачем на
суму 115793,31 грн., зазначає позивач, призвело до спричинення
збитків на суму 3582796 грн. (неодержаного прибутку).
Статтею 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
постановлено обов'язок боржника відшкодувати збитки.
Під збитками розуміються витрати зроблені кредитором, витрати
або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи,
які він одержав би, як би зобов'язання було виконано боржником.
При цьому, обов'язковою умовою відповідальності за порушення
зобов'язання є наявність вини.
Покладаючи відповідальність на Державну інноваційну компанію
суди повинні були мати на увазі, що згідно постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27.03.92 N 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди" шкода заподіяна особі
і майну громадянина або заподіяна майну юридичній особі підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови,
що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є
безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Задовольняючи позов про стягнення збитків суд послався на
висновки експерта, яким підтверджено економічну можливість
реалізації даного інноваційного проекту та економічну можливість
отримання зазначеного у позові ТзОВ "Партнер" прибутку.
Водночас, суди не дослідили наявність причинного зв'язку між
діями відповідача, пов'язаними з неперерахуванням 115793,31 грн.
та спричиненими збитками у вигляді неотриманого прибутку в сумі
3582796,00 грн.
Крім того, суд не дав належної оцінки положенням додаткової
угоди від 21.07.2000 р. до інноваційного договору N 1/41-99 від
04.03.98, не зобов'язав сторони здійснити звірення розрахунків за
угодами, які б надали чітку і однозначну відповідь про вартість
переданого ТзОв "Партнер" за інноваційним договором обладнання,
матеріалів, сировини та коштів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
суди застосувавши принцип повного відшкодування позивачу збитків
не дослідили дійсний їх розмір, завданий з вини відповідача.
Порушення вимог матеріального права, допущені судом при
розгляді справи, є підставою для скасування, винесених судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір із дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.10-04.11.2004 та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 06.07.04 скасувати, справу N 1/29 передати на новий
розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.