ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2005 Справа N 4/1253-10/197
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю представників відповідача Д. Мартина (дов.
від 02.07.2004) та Т. Гупала (дов. від 02.07.2004), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватної агрофірми
"Україна" на рішення від 15 липня 2003 року господарського суду
Львівської області та постанову від 28 вересня 2004 року
Львівського апеляційного господарського суду у справі
N 4/1253-10/197 за позовом відкритого акціонерного товариства
"Агросервіс" до приватної агрофірми "Україна" про стягнення
94796,52 грн., В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15 липня 2004 року господарського суду
Львівської області (суддя О. Довга) позов задоволено з мотивів
невиконання зобов'язання.
Постановою від 29 вересня 2004 року Львівського апеляційного
господарського суду (судді П. Скрутовський, В. Онишкевич,
М. Слуки) рішення змінено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 40210,10 грн. основного боргу, 27603,45 грн. збитків,
2752 грн. індексу інфляції, 1884,28 грн. річних, в решті позову
відмовлено.
Приватна агрофірма "Україна" просить судові рішення скасувати
з підстав неправильного застосування господарськими судами статті
214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також статей 4-7, 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до умов
договору від 1 квітня 2001 року приватною агрофірмою "Україна"
отримано від відкритого акціонерного товариства "Агросервіс"
міндобрива і засоби захисту рослин на загальну суму з
97860,66 грн., з яких відповідач сплатив 57650,12 грн. і його борг
дорівнює 40210,54 грн.
Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про
часткове задоволення позовних вимог, оскільки господарським судом
не враховано, що для стягнення 3906,48 грн. пені позивачем
пропущено шестимісячний строк позовної давності, а саме, санкції
нараховані за період з 1 березня 2002 року по 31 серпня 2002 року,
а позов заявлено 5 травня 2003 року.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що розрахунки за отриману
продукцію одержувач проводить в день виписки накладних, але не
пізніше 10 днів після отримання продукції.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач отримав по
накладній від 14 квітня 2001 року аміачну воду на суму 12000 грн.,
по накладній від 20 квітня 2001 року - на суму 8500 грн., по
накладній від 21 квітня 2001 року - на суму 18487,50 грн. тощо.
При цьому, апеляційний господарський дійшов обґрунтованого
висновку про те, що розрахунок за вказані міндобрива мав
проводитись позивачем з кінця квітня 2001 року, а позивач
нараховує індекс інфляції та три відсотки річних з січня
2001 року.
За таких обставин господарськими судами до спірних
правовідносин правомірно застосовані правила статей 161 і 162
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за змістом яких
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону чи договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, та
одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння
зміна умов договору не допускається.
Окрім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання
господарські суди правомірно задовольнили позов з урахуванням
правила статті 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань приватної
агрофірми "Україна" надати перевагу її доказам над іншими, що
суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не
приймаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 15 липня 2004 року господарського суду Львівської
області та постанову від 29 вересня 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі N 4/1253-10/197 залишити
без змін, а касаційну скаргу приватної агрофірми "Україна" без
задоволення.