ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 17/105д
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу МПП "Руслан"
на рішення від 05.05.04 господарського суду Запорізької
області
у справі N 17/105д
за позовом МПП "Руслан"
до Виконавчого комітету Запорізької міської ради
3-ті особи ПП Деревянко О.С.
ПП Яворський С.Ф.
ПП Пирожков І.П.
ТОВ "Асторія"
про спонукання продовження договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
позивача: Шапочка В.Г. (дов. N 12/07юр від 10.02.04)
відповідача: Ярош О.М. (дов. N 01-17/8 від 11.01.05)
3-ті особи: Дерев'янко О.С.
Яворський С.Ф.
Пірожков І.П.
ТОВ "Асторія" Лобода Н.П. директор
У слуханні справи оголошувалась перерва до 03.03.05.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 03.03.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 5 травня 2004 року господарського суду
Запорізької області (суддя Шевченко Т.Н.) відмовлено в задоволенні
позову з підстав недодержання позивачем вимог статті 33 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в частині належного
виконання обов'язків за договором оренди земельної ділянки.
МПП "Руслан" звернулось до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької
області, вважаючи, що дане рішення прийняте внаслідок
неправильного застосування норм матеріального права, а саме
статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року
N 161-XIV ( 161-14 ) (161-14)
, а тому просить його скасувати, позов
задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу МПП "Руслан" на рішення
господарського суду Запорізької області та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права відзначає наступне:
Під час розгляду справи судом першої інстанції було
встановлено, що відповідно до рішень виконавчого комітету
Запорізької міської ради від 27.03.2001 р. N 131/8 та від
3.10.2001 р., рішення господарського суду Запорізької області від
1.03.2002 р. по справі N 4/2/83д, договору оренди земельної
ділянки N 824 від 27.04.2001 р. та додаткової угоди до цього
договору від 31.05.2002 р. виконавчий комітет Запорізької міської
ради надав Малому приватному підприємству "Руслан", товариству з
обмеженою відповідальністю "Асторія", приватним підприємцям
Зайцеву О.М., Пиріжкову І.П., Яворському С.Ф., Дерев'янко О.С. в
оренду земельну ділянку площею 0,2680 га по вул. Леніна -
вул. Радянській в м. Запоріжжі для будівництва торгівельного
центру. Термін дії договору оренди земельної ділянки N 824 від
27.04.2001 р. закінчився 27.03.2003 р.
Мале приватне підприємство "Руслан" звернулося до виконавчого
комітету Запорізької міської ради з проханням продовжити договір
оренди землі, однак одержало відмову, оскільки на думку
відповідача не виконувало будівельні роботи по будівництву
торговельного комплексу протягом 1998-2002 рр. Відповідно до
рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від
24.04.2003 р. N 149/35, рішення Запорізької міської ради від
16.07.2003 р. N 24 та договору оренди землі N 473 від
13.09.2003 р. частина спірної земельної ділянки була передана
орендне користування товариству з обмеженою відповідальністю
"Асторія", приватним підприємцям Зайцеву О.М., Пиріжкову І.П.,
Яворському С.Ф., Дерев'янко О.С., які первісно спільно з Малим
приватним підприємством "Руслан" виступали співорендарями за
договором оренди земельної ділянки N 824 від 27.04.2001 р.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав
суду доказів, які б свідчили про належне виконання ним умов
договору оренди земельної ділянки, а отже не має переважного права
на поновлення дії такого договору, яке передбачено статтею 33
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 33 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, якими керувався суд при
винесенні рішення і на які посилається касатор не підлягають
застосуванню.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини щодо
переважного права на продовження терміну дії договору оренди, які
є предметом спору у даній справі, виникли між позивачем та
відповідачем 27 березня 2003 року - з моменту закінчення терміну
дії договору оренди земельної ділянки N 824 від 27.04.2001 р. На
момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України
"Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV ( 161-14 ) (161-14)
із
змінами та доповненнями, який не містив вищезазначеної статті.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
оренду землі" від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV ( 1211-15 ) (1211-15)
було
викладено в новій редакції Закон України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, яка містила статтю 33, якою керувався суд при
винесенні рішення і на які посилається касатор.
Закон України "Про оренду землі" ( 1211-15 ) (1211-15)
(в редакції від
2.10.2003 р.), положення якого були застосовані при вирішенні
спору, набрав чинності 5 листопада 2003 року - з моменту
публікації в газеті "Урядовий кур'єр".
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що до спірних
правовідносин необхідно застосовувати положення статті 27 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
(в редакції від
6.10.1998 р.), а не положення статті 33 Закону України "Про оренду
землі" ( 1211-15 ) (1211-15)
(в редакції від 2.10.2003 р.). Стаття 27 Закону
України "Про оренду землі" (в редакції від 6.10.1998 р.)
передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено
договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до
умов договору, має за інших рівних умов переважне право на
поновлення договору.
Відповідно до статті 174 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції від
18.07.1963 р. солідарні зобов'язання (солідарний обов'язок або
солідарна вимога) виникають, якщо вони передбачені договором або
встановлені законом, зокрема при неділимості предмета
зобов'язання. Предметом зобов'язань за договором оренди земельної
ділянки N 824 від 27.04.2001 р. виступала єдина земельна ділянка
площею 0,2680 га., користування частинами якої не було розподілено
між різними співорендарями.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до статей 174
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції від 18.07.1963 р.) та умов
договору оренди земельної ділянки N 824 від 27.04.2001 р.
(з урахуванням умов додаткової угоди від 31.05.2002 р.) Мале
приватне підприємство "Руслан", товариство з обмеженою
відповідальністю "Асторія", приватні підприємці Зайцев О.М.,
Пиріжков І.П., Яворський С.Ф. та Дерев'янко О.С. у правовідносинах
щодо оренди спірної земельної ділянки виступали солідарно.
Відповідно до статті 176 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції від
18.07.1963 р.) при солідарності вимоги кожний з солідарних
кредиторів має право пред'явити до боржника вимогу в повному
обсязі.
За таких обставин правомірними є дії Малого приватного
підприємства "Руслан", яке одноособово звернулося до відповідача з
вимогою про поновлення терміну дії договору оренди, який первісно
був укладений з декількома орендарями.
Відповідно до статті 175 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції від
18.07.1963 р.) при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі
вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного
з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу;
кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з
солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти
солідарних боржників; солідарні боржники залишаються зобов'язаними
доти, поки зобов'язання не виконано повністю.
Виходячи з наведеного при вирішенні питання про належність
виконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки N 824
від 27.04.2001 р. виконавчий комітет Запорізької міської ради суд
повинен був виходити з факту виконання зобов'язань співорендарями
в сукупності, без урахування того в якій частці виконував їх кожен
з співорендарів.
Частина п'ята статті 175 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції від
18.07.1963 р.) передбачає, що боржник, який виконав солідарне
зобов'язання, має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з
решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом
або договором. Відповідно до цього питання про те, в якій мірі
позивач виконав свою частку будівельних робіт, є предметом
правовідносин між ним та іншими співорендарями спірної земельної
ділянки і не є предметом даного спору.
Окрім цього, колегія суддів приймає до уваги, що пункт 4.4
договору оренди земельної ділянки N 824 від 27.04.2001 р. взагалі
не встановлює для співорендарів будь-яких зобов'язань щодо строків
та порядку виконання будівельних робіт, а отже тривалість термінів
виконання цих робіт не може розглядатися як неналежне виконання
зобов'язань за договором оренди земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу МПП "Руслан" задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.04
у справі N 17/105д скасувати. Позов задовольнити. Зобов'язати
виконавчий комітет Запорізької міської ради продовжити договір
N 824 від 27.04.2001 р. оренди земельної ділянки площею
0,2680 га., яка розташована за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна -
вул. Радянська на 10 років.