ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 12/138
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника відповідача - Стариченка В.М.
касаційну скаргу ТзОВ "Спорт Тайм-Донецьк"
на рішення від 19.05.2004 господарського суду Донецької
області
у справі N 12/138
за позовом ТзОВ "СТІН Холдінг"
до ТзОВ "Спорт Тайм-Донецьк"
про стягнення заборгованості у розмірі 30790,00 грн. за
здійснення відокремлення поліпшення об'єкта оренди
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
"СТІН Холдінг" звернулося з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Спорт Тайм-Донецьк" згідно якого, уточнивши в
ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача
62427,28 грн. та заборонити відповідачу здійснювати відокремлення
поліпшення об'єкта оренди.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2004
у справі N 12/138 позов задоволено частково. Заборонено ТзОВ
"Спорт Тайм-Донецьк" здійснювати відокремлення невід'ємних
поліпшень у приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк,
вул. Постишева, 118. Стягнуто з ТзОВ "Спорт Тайм-Донецьк" на
користь ТзОВ "СТІН Холдінг" неустойку у розмірі 32000,00 грн.,
пеню у розмірі 496,28 грн. та збитки у розмірі 4464,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої інстанції від 19.05.2004 та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги скаржник мотивує тим,
що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема, ст.ст. 612, 613, 778, 785
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 202, 220, 221 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом, 14.06.2002 сторони уклали між собою
договір оренди строком до 01.07.2005, згідно з яким відповідач
отримав від позивача в тимчасове користування нежитлове приміщення
площею 119,8 кв. м, розташоване в будинку N 118 по вул. Постишева
в м. Донецьку, за яке зобов'язався вносити орендну плату у розмірі
16000,00 грн., перераховуючи її не пізніше 25 числа кожного
місяця.
Судом також встановлено, що в процесі орендних правовідносин
сторони, у зв'язку з непогодженням між ними нового розміру
орендної плати, запропонованої позивачем, дійшли згоди щодо
дострокового розірвання договору з 01.03.2004 і з цього дня
орендні правовідносини припинили.
Частково задовольняючи заявлені по справі позовні вимоги в
частині стягнення пені у розмірі 496,28 грн. за період з вересня
2003 року по березень 2004 року, суд виходив з того, що
відповідач, за час існування орендних правовідносин, свої
зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконував
неналежним чином; затримав зворотню передачу орендованого
приміщення позивачу та самовільно здійснював відокремлення
невід'ємних поліпшень у цьому приміщенні.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки
останній дійшов до них на підставі неповно з'ясованих обставин
справи.
Зокрема. Вбачаючи підстави для стягнення з відповідача
грошової суми пені у розмірі 496,28 грн. за період з вересня
2003 року по березень 2004 року, а тобто за шість місяців, які
попередували зверненню позивача до суду з цим позовом,
господарський суд, всупереч вимогам ст.ст. 4-7, 43, 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не з'ясував і не зазначив про це у своєму рішенні, за
які саме періоди часу і у якому розмірі за відповідачем
утворювалась заборгованість з орендної плати і які докази, окрім
зробленого позивачем розрахунку, про це свідчить.
Стягуючи з відповідача грошову суму неустойки у розмірі
32000,00 грн. за несвоєчасне повернення орендованого приміщення
позивачу, а також стягуючи з нього 4464,00 грн. на відшкодування
збитків, які, на думку суду були заподіяні позивачу у цьому ж
зв'язку, суд виходив з того, що відповідач не довів тих обставин,
що ним були здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані
на виконання його обов'язку щодо своєчасної передачі орендованого
приміщення орендодавцю за відповідним актом.
Проте із змісту наявних у справі документів вбачається, що на
початку березня 2004 року відповідач, підтвердивши намір припинити
орендні стосунки у зв'язку із неспроможністю в подальшому
сплачувати орендну плату у запропонованому позивачем розмірі,
просив прийняти в нього орендоване приміщення.
Крім того, з тих же матеріалів справи випливає, що з
01.03.2004, а тобто з встановленого судом часу припинення орендних
правовідносин, позивачем був укладений договір охорони
орендованого приміщення, за яким відповідний виконавець
зобов'язувався не допускати сторонніх осіб на охоронюваний об'єкт.
Із змісту заперечень відповідача на позов вбачається, що
позивач залишив без відповіді його пропозицію прийняти в нього
орендоване приміщення і, що з 01.03.2004 він був позбавлений
будь-якої можливості у доступі до орендованого приміщення, де
продовжувало знаходитись належне йому майно.
Вищенаведеним обставинам суд не дав належної оцінки, не
перевірив чи відповідають вони дійсності та у цьому ж зв'язку не
з'ясував чи мав позивач фактичну можливість з 01.03.2004
використовувати належне йому приміщення на свій розсуд, а
відповідно до цього не встановив чи дійсно відповідач порушив свій
обов'язок щодо своєчасного повернення орендованого майна, чи є у
цьому його вина і чи є наявним прямий та безпосередній
взаємозв'язок між порушенням зобов'язання, якщо таке з боку
відповідача дійсно мало місце, та понесеними позивачем витратами
за договором охорони орендованого приміщення у розмірі
4464,00 грн. і чи можна такі витрати віднести до категорії
збиткових.
Задовольняючи позов в частині заборони відповідачу
здійснювати відокремлення невід'ємних поліпшень орендованого
приміщення, суд всупереч вимогам ст.ст. 4-7, 43, 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясував і не зазначив про це у своєму рішенні, про
які саме поліпшення в даному випадку йдеться, чи дійсно ці
поліпшення були зроблені відповідачем і за яких обставин, чи є
вони невід'ємними, чи дійсно відповідач вдавався до їх
відокремлення і які докази про це свідчать.
Сукупність наведеного дає підстави дійти до висновку про те,
що оскаржуване рішення було постановлено судом за неповно
з'ясованих обставин. У цьому зв'язку воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищезазначені недоліки,
на підставі наданих, а при необхідності й додатково витребуваних
доказів, встановити фактичні обставини справи та, в залежності від
встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з
вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ "Спорт Тайм-Донецьк" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2004
у справі N 12/138 скасувати, а справу передати до господарського
суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суддів.