ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N А-8/92
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ
на постанову від 10.12.04 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N А-8/92 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом ТОВ "Торговий дім Нафто-Трейд"
до Надвірнянської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: Дунець О.Я. (дов. N 03 від 05.01.05)
відповідача: Гуменюк Б.С. (дов. N 1365/10 від 25.02.05)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 03.03.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ від
13.05.2004 р. N 0000532301/0, яким за результатами перевірки було
нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції
на загальну суму 1 447 226,85 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
17.09.2004 р. (Шіляк М.А.) позовні вимоги задоволені повністю,
донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних
санкцій визнано неправомірним та безпідставним.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду
(Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.) від 10.12.2004 р. рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2004 р.
залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без
задоволення.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з
підстав порушення господарськими судами та неправильного
застосування норм пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від
16.07.1999 р., пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 7.4.4.
пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ на постанову
Львівського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального і процесуального відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що Надвірнянською ОДПІ було проведено перевірку дотримання вимог
податкового законодавства ТОВ "Торговий дім Нафто-Трейд", про що
складено акт перевірки N 446/23/405/1/31162535 від 11.05.2004 р.
На підставі даного акту перевірки 13.05.2004 р. Надвірнянською
ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000632301/0,
яким донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі
55 349,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі
1 391 877,85 грн. У якості підстави для донарахування вказано на
пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р., пп. 7.4.1.,
7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно із Законом України від 03.12.90 р. N 507-XII
( 507-12 ) (507-12)
"Про ціни і ціноутворення" та Законом України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство реалізує свою
продукцію за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно
або на договірній основі. Тобто, підприємство здійснює продаж
товарів за цінами, нижчими від ціни їх придбання, керуючись тим,
що реалізацію товарів за цінами, нижчими їх собівартості або ціни
придбання не заборонено діючим законодавством, якщо вони
встановлені на договірній основі. Саме на договірній основі ТОВ
"Торговий Дім Нафто-Трейд" встановлювало ціни на реалізовані
нафтопродукти контрагентам.
ДПА України листом від 25.07.2003 N 6519/6/15-1116
( v6519225-03 ) (v6519225-03)
дала роз'яснення щодо оподаткування ПДВ операцій з
продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання. В даному
листі зазначається, що якщо держава не здійснює регулювання цін та
тарифів на товар, який придбаває або продає суб'єкт
підприємницької діяльності, то операції з купівлі-продажу такого
товару проводяться за вільними цінами, які визначені на договірній
основі.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність - це
будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою.
Як вбачається з наведених вище норм чинного законодавства
України, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на
отримання доходу, а не прибутку, і доходу від конкретної, окремо
взятої господарської операції, а не доходу від діяльності
підприємства в цілому. Одним з видів господарської діяльності ТОВ
"Торговий Дім Нафто-Трейд" є оптова торгівля пальним, про що
зазначено у довідці про включення підприємства до ЄДРПОУ. У
зв'язку з цим, висновки відповідача про укладення договорів
купівлі-продажу оптових партій нафтопродуктів без мети їх
використання у власній господарській діяльності є безпідставними.
Як свідчать додані до матеріалів справи договори та
зовнішньо-економічні контракти ТОВ "Торговий Дім Нафто-Трейд" було
зобов'язано виконувати умови щодо поставки нафтопродуктів за
визначеною у них ціною. З наведеного випливає, що ТзОВ "Торговий
Дім Нафто-Трейд" понесло валові витрати як компенсацію вартості
товарів, які придбавалися для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. Вартість даних товарів відноситься до
валових витрат, і ТОВ "Торговий Дім Нафто-Трейд" не порушувало
положення п.п. 7.4.1. та 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 1.32 ст. 1; п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Статтею 44 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що підприємство самостійно формує ціну товару, а тому
у відповідача відсутні підстави зменшувати суму бюджетного
відшкодування з ПДВ.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва й
обігу - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. Позивач
реалізував товари за ціною, нижче від ціни їх придбання. Ціна
(вартість) придбаних товарів віднесена на валові витрати згідно з
п. 5.1 ст. 5 Закону, правомірність чого (як одна окрема операція
по придбанню) не заперечується відповідачем. Доводи відповідача
про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних
товарів на валові витрати є їх використання у власній
господарській діяльності, колегія суддів відхиляє як такі, що не
ґрунтуються на положеннях Закону. Обов'язковою умовою для
віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є вимога
подальшого використання товарів у власній господарській
діяльності, а не їх вартості. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається, виходячи з їх договірної вартості.
Зазначені вище Закони містять винятки із загального правила
визначення об'єкта і бази оподаткування. Зокрема, при здійсненні
товарообмінних операцій обов'язковою умовою визначення бази
оподаткування є рівень звичайної ціни: п.7.1 ст. 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 4.2 ст.
4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Водночас, відповідно до пп. 5.3.9, ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до
складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у
зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за
цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку
особам. У новій редакції п. 5.9.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" передбачено прямо, що уцінка
запасів, проведена за правилами бухгалтерського обліку, не змінює
балансової вартості запасів у податковому обліку та валового
доходу або валових витрат платника податку.
Отже, чинним законодавством України не передбачено
коригування валових витрат при продажу товарів за ціною, нижчою
від ціни їх придбання, так як держава не здійснює регулювання цін
та тарифів на нафтопродукти. Наведений висновок підтверджується
також листом ДПА України від 19.09.2003 р. N 7931/6/15-2415-8
( v7931225-03 ) (v7931225-03)
.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до
висновку про відсутність підстав для висновку про порушення
позивачем норм підпункту 7.4.1. та 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 1.32
ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Підпункт 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає нарахування
штрафної санкції у розмірі десяти відсотків від суми недоплати
(заниження суми податкового зобов'язання), що виникла, у тих
випадках, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання за підставами, викладеними у
підпункті "б" пп. 4.2.2. ст. 4 цього ж Закону. Підставою, а отже й
обов'язковою умовою нарахування такої санкції є дані, які свідчили
б про те, що виправлення помилки в поданій платником податків
податковій декларації призвело до збільшення податкового
зобов'язання в цілому по платнику податку за певний період. Так
як, в результаті виправлення платником податків помилки в
податковій декларації, сума раніше задекларованого від'ємного
значення з ПДВ тільки зменшилася і відшкодування з бюджету не
отримано, то і підстав для нарахування такої санкції немає.
Окрім того, згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
З огляду на те, що, як встановлено судами, у відносинах між
позивачем та відповідачем самостійного донарахування податкового
зобов'язання контролюючим органом не було, то і підстав
застосовування пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
колегія суддів не
вбачає.
Підтвердженням відсутності підстав для нарахування штрафних
санкцій згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є також саме
податкове повідомлення-рішення Надвірнянської оДПІ N 0000632301/0
від 13.05.2004 року, що оскаржується позивачем в даній справі, в
якому відсутні будь-які донарахування податкових зобов'язань через
виправлену арифметичну помилку в податковій декларації.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 10.12.2004 р. відповідає вимогам чинного
законодавства України і підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ залишити без змін.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.12.04 у справі N А-8/92 залишити без змін.