ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 7/17
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М. Остапенка
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Всеукраїнського благодійного фонду (ВБФ) "Соціальне партнерство"
на постанову від 25.11.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
за заявою ВБФ "Соціальне партнерство"
про відстрочку виконання рішення господарського суду
міста Києва від 23.02.2004 року
у справі N 7/17
за позовом Київської міської школи вищої спортивної
майстерності
до ВБФ "Соціальне партнерство"
про повернення приміщення
В судове засідання з'явились представники сторін:
позивача Матусевич-Павловська Ю.Ю. (дов. від 31.12.2004 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов заявлений про повернення приміщення у зв'язку із
закінченням строку дії договору оренди та про демонтаж
встановлених без згоди позивача сцени та інженерного обладнання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2004 року
позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 рішення у справі залишене без зміни.
ВБФ "Соціальне партнерство" звернулось до господарського суду
з заявою від 05.08.2004 року про відстрочку виконання судового
рішення строком на 3 місяці у зв'язку з тим, що він не в змозі
знайти у короткий термін інше приміщення для власних потреб та,
зокрема, потреб суборендаря; крім того майно, що підлягає
демонтажу, не належить відповідачу на праві власності, а є майном
суборендаря - Християнської церкви Повного Євангелія "Слово віри",
і взагалі, скаржник вважає договір продовженим, оскільки не
отримував повідомлення від позивача про припинення договірних
стосунків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2004 року
(суддя М. Якименко) заява ВБФ "Соціальне партнерство" про
відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від
23.02.2004 року залишена без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що на підтвердження обставин, на
які посилається відповідач в обґрунтування вимог, викладених в
заяві про відстрочку виконання рішення, не надано доказів в
дотримання вимог п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Виходячи з чого, суду не доведено існування
обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2004 року (колегія суддів: Н. Губенко, Т. Барицька,
Л. Ропій) ухвала господарського суду міста Києва від
23.09.2004 року залишена без зміни з тих же мотивів.
ВБФ "Соціальне партнерство" в поданій касаційній скарзі,
просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.11.2004 року, посилаючись на те, що при винесенні
судових рішень у справі господарськими судами першої та
апеляційної інстанції порушені норми процесуального права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони
господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин
справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови,
змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення
заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду
вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з
особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи
ускладнюють виконання рішення.
Згідно з ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. Отже, з'ясування обставин справи, на які
посилається скаржник як на підставу задоволення вимог за
касаційною скаргою, дослідження доводів доцільності відстрочки
виконання судового рішення, зокрема їх виняткового характеру, та
їх оцінка виходить за межі перегляду справи в касаційній
інстанції.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що оскаржувані
судові рішення прийняті у межах правових норм, які регулюють
вирішення господарськими судами питань, пов'язаних з відстрочкою
виконання рішення, підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВБФ "Соціальне партнерство" залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2004 року у справі N 7/17 залишити без зміни.