40/97 Про визнання недійсним реєстраційного посвідчення та скасування реєстрації об’єкту нерухомості - Текст документа

У березні 2005 р. прокурор Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі –позивач) до Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно” (далі –відповідач) з вимогою визнати недійсним реєстраційне посвідчення від 29.01.1996 р. на домоволодіння № 33 по вулиці Сагайдачного в м. Києві та зобов’язати відповідача скасувати первинну (проведену на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району м. Києва № 10 від 06.10.1995 р. та записану в реєстрову книгу за реєстром № 1006- П) реєстрацію об’єкту за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 33 та поточну реєстрацію. За твердженням прокурора зазначене домоволодіння у вигляді об’єкта нерухомості за вказаною адресою відсутнє, в зв’язку з чим реєстрація цього об’єкта здійснена неправомірно, а спірне реєстраційне посвідчення видано незаконно.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р. (суддя Смірнова Л.Г.) поновлено строк позовної давності та задоволено повністю позов прокурора. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 29.01.1996 р. на домоволодіння № 33 по вулиці Сагайдачного в м. Києві та зобов’язано відповідача скасувати первинну (проведену на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району м. Києва № 10 від 06.10.1995 р. та записану в реєстрову книгу за реєстром № 1006- П) реєстрацію об’єкту за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 33 та поточну реєстрацію.

Рішення суду ґрунтується на тому, що об’єкт за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 33 не є нерухомістю. Будь-які докази, що підтверджують будівництво, введення в експлуатацію та виділення земельної ділянки під названий об’єкт відповідач не надав. Крім того, вказаний об’єкт відсутній і у переліку об’єктів, що передавались Київською міською радою до комунальної власності Подільського району м. Києва як об’єкт нерухомості, отже його реєстрація в Київському міському бюро технічної інвентаризації не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Упроваджувально- виробнича фірма “Дністер” (далі –Товариство) не згодне з вищевказаним рішенням господарського суду м. Києва, вважає, що воно прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

В поданій скарзі Товариство просить скасувати повністю рішення місцевого суду та передати справу на новий розгляд. За його твердженням власником об’єкту нерухомості по вулиці Сагайдачного, 33 в м. Києві –овочевого павільйону ПА-62 є Товариство, про що свідчать наступні представлені документи: розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації в м. Києві № 238 від 22.12.1995 р. „Про продаж овочевого павільйону по вул. Сагайдачного, 33”, договір купівлі- продажу від 05.07.1996 р. та акт прийому-передачі павільйону ПА- 62 по договору купівлі-продажу від 05.07.1996 р. На підставі вказаних документів Товариство здійснило поточну реєстрацію набутого права власності на зазначений об’єкт. Постановлене рішення, яким визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 29.01.1996 р. на домоволодіння № 33 по вулиці Сагайдачного в м. Києві та зобов’язано відповідача скасувати первинну (проведену на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Подільського району м. Києва № 10 від 06.10.1995 р. та записану в реєстрову книгу за реєстром № 1006-П) реєстрацію об’єкту за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 33 та поточну реєстрацію і яке є предметом оскарження, суд прийняв без залучення його до участі у справі, чим порушив його права.

Прокурор Подільського району м. Києва та третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фонд приватизації комунального майна Подільського району м. Києва у поданих згідно ст. 111-2 ГПК України (1798-12) відзивах на касаційну скаргу Товариства, просять залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва –в силі, оскільки вважають його законним.

Інші сторони в порядку, встановленому ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , відзиви на подану Товариством касаційну скаргу не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, що оскаржується.

У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суд України від 30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, Рогач Л.І. та Мачульського Г.М.

Перед початком судового засідання представником Фонду приватизації комунального майна Подільського району м. Києва Подшебякіною О.М. були подані клопотання про відвід всьому складу колегії суду, з мотиву його упередженості та про перенесення розгляду справи, в зв’язку з розглядом у Київському апеляційному господарському суді апеляційної скарги Товариства на рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2005 р. у справі № 19/138-45/285-30/46 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.1996 р.

Голова Вищого господарського суду України розглянув клопотання представника Фонду про відвід всьому складу колегії суду і ухвалою від 31.08.2005 р. відхилив його, як безпідставне.

Колегією суддів Вищого господарського суду України розглянуто друге клопотання представника Фонду про перенесення розгляду справи та відхилено його, оскільки відповідно до частин першої та другої ст. 111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція на має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Товариства і пояснення прокурора та представника Товариства, викладені відповідно у касаційній скарзі та відзивах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки і застосування господарським судом м. Києва норм матеріального права в ухваленому ним рішенні, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір господарський суд відповідно до ст.ст. 4, 43 ГПК України (1798-12) повинен всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняти рішення у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи. При цьому ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалюючи рішення у даній справі, зокрема зобов’язуючи Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно” скасувати поточну реєстрацію об’єкту за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 33 господарський суд м. Києва не з’ясував, яке підприємство згідно записів реєстрової книги є власником цього об’єкту на момент вирішення спору, чи не зачіпає вирішення спору його права і обов’язки, а в зв’язку з цим вирішити питання про необхідність його участі у справі.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 111-10 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р. у даній справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.