33/560 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

У жовтні 2004 р. Приватне підприємство “К.С.В.” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Інспекції № 25238/0 від 18.05.2004 р. про донарахування Підприємству податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 117 857, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 929,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2004 р. позов Підприємства задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Інспекції № 26238/0 від 18.05.2004 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2005 р. у вступній, описовій, мотивувальній та в п. 2 резолютивної частин рішення суду від 22.11.2004 р. виправлено описки, в т.ч. номер податкового повідомлення-рішення Інспекції 26238/0 від 18.05.2004 р. замінено на номер 25238/0 від 18.05.2004 р.

Вказані рішення та постанова господарських судів мотивовані тим, що висновки Інспекції щодо неправомірного формування Підприємством податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими. Витрати позивача по сплаті ПДВ в розмірі 1 196 200,00 грн., що пронесені ним у складі витрат згідно договору № 01/02-04 від 07.10.2003 р., підтверджуються податковою накладною № 190/2 від 28.11.2003 р., яка повністю відповідає вимогам законодавства України.

Крім того, Інспекція не надала господарським судам доказів визнання недійсною угоди Підприємства з ДП “Спецрембуд” – договору № 01/02-04 від 07.10.2003 р., згідно умов якого було виконано певні роботи.

Акт перевірки № 32/23-8/7-30784831 від 18.05.2004 р. не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність факту порушення податкового зобов'язання, зокрема, про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по операціях з ДП “Спецрембуд”. З акту перевірки не вбачається, на підставі яких первинних документів позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 1 082 230,00 грн. Витрати з придбання Підприємством жалюзі для обладнання офісного приміщення віднесено до складу валових витрат, а сплачений при цьому ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної № 17 від 10.11.2003 р., виданої ПП “ Руільта” та податкових накладних № 0000549 від 10.11.2003 р. і № 0000562 від 18.11.2003 р., виданих ТОВ “ТЕККО-Київ”. З вищевказаного акту перевірки не вбачається, на підставі яких первинних документів Інспекцією зроблено висновок про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 3 887,00 грн., сплачену у складі вартості жалюзі.

Інспекція не погодилась з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2004 р., і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю. За твердженням скаржника зазначену постанову винесено з порушеннями норм матеріального права, а саме п. 4.8 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) .

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та надіслало відзив на касаційну скаргу Інспекції, в якій просить скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. –без змін.

У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суд України від 30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, Рогач Л.І. та Муравйова О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, поданий відзив на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Підприємство за договором № 01/02-04 від 07.10.2003 р. здійснило розрахунок з ДП “Спецрембуд” за виконані роботи шляхом передачі векселів згідно акту прийому-передачі векселів № 1 від 17.12.2003 р. на суму 7 177 200,00 грн.

Відповідно до частини третьої п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) (у редакції, яка була чинною на момент формування Товариством відповідного податкового кредиту) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

В порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили факту наявності або відсутності з боку Підприємства порушення частини третьої п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) при віднесенні ним до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 196 200,00 грн., сплаченої з використанням векселів.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відмітити, що і місцевий, і апеляційний господарські суди в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) в своїх рішеннях не з'ясували підстави донарахування Інспекцією Підприємству ПДВ у сумі 117 857,00 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 58 929,00 грн., а всього 176 786 грн., які визначені у спірному повідомленні-рішенні № 25238/0 від 18.05.2004 р.

Як вбачається з постанови від 01.03.2005 р., здійснюючи апеляційне провадження, Київський апеляційний господарський суд також не звернув увагу, що предметом позовних вимог Підприємства була вимога визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Інспекції № 25238/0 від 18.05.2004 р. про донарахування Підприємству ПДВ у сумі 117 857,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 929,00 грн., однак і суд першої інстанції і апеляційний суди визнали недійсним зовсім інше податкове повідомлення-рішення Інспекції № 26238/0 від 18.05.2004 р., яким у Підприємства в листопаді 2003 р. виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 082 230 грн. Якщо суд першої інстанції описку в своєму рішенні виправив, то суд апеляційної інстанції це не зробив.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2004 р. підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

За згодою представників сторін, відповідно до частини другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України (1798-12) , в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. у справі № 33/560 господарського суду міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2004 р. у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.