ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 2-7/3677.1-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції в АР Крим
на постанову від 27.07.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 2-7/3677.1-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Євпаторійської філії
ЗАТ КБ "ПриватБанк"
до Євпаторійської ОДПІ в АР Крим
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Кирилюк Д.В. (довіреність від 26.11.2004 р. N 1639)
від відповідача: не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.05.2004 року (суддя Дугаренко О.В.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.07.2004 року (головуючий суддя - Волков К.В., судді -
Черткова І.В., Щепанська О.А.), по справі N 2-7/3677.1-2004 позов
задоволено частково; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ N 622000/0 від
13.01.2003 року в частині визначення податкового зобов'язання по
штрафним санкціям в сумі 237,32 грн.; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ N 522000/0 від
13.01.2003 року в частині визначення податкового зобов'язання по
штрафним санкціям в сумі 612 грн.; в іншій частині позову
відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача держмито в
сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ в АР Крим просить
скасувати ухвалені по справі судові акти і в позові позивачу
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме: пп. 6.1.3 Інструкції "Про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби", затвердженої наказом ДПА України від
17.03.2001 року N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 23.03.2001 року N 268/5459 (далі Інструкція),
пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181).
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для
прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став акт
перевірки, яким встановлено заниження позивачем суми збору за
забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі
70,97 грн. за 3, 4 квартали 2000 року та 2001 рік.
Відповідач визначену суму податкового зобов'язання нарахував
спірними податковими повідомленнями-рішеннями окремо: за 2000 рік
в сумі 21,29 грн. та застосував штрафні санкції на підставі
пп. 1.7.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в сумі
612 грн.; за 2001 рік 49,68 грн. та застосував штрафні санкції на
підставі пп. 1.7.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 в сумі
1427,32 грн.
Суди задовольнили позов частково визнавши недійсними
податкові повідомлення-рішення лише в частині штрафних санкцій на
загальну суму 849,32 грн. (237,32 грн. + 712 грн.), порахувавши,
що основна сума податкового зобов'язання в сумі 70,97 грн.
визначена правильно, штрафні санкції нараховані правомірно в сумі
170 грн. на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
та в сумі 1020 грн. (170 грн. х 6) на підставі
пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181.
При цьому суд зазначив, що відповідач безпідставно, в двох
податкових повідомленнях-рішеннях, розподілив визначене за
наслідками однієї перевірки податкове зобов'язання та на кожну
розподілену суму нарахував штрафні санкції.
Колегія суддів з цим погоджується та відзначає, що пп. 6.1.3
Інструкції ( z0268-01 ) (z0268-01)
, на який в касаційній скарзі посилається
відповідач, регламентує порядок нарахування штрафних санкцій на
підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
згідно спірних податкових повідомлень-рішень штрафні санкції
застосовані на підставі пп. 17.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 цього
Закону. По зазначеній причині є необґрунтованим і зауваження в
касаційній скарзі в частині правильності застосування судами
пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону-2181, оскільки при винесенні
спірних актів вони не ґрунтували свої висновки на вищенаведеній
правовій нормі.
Суд першої інстанції послався на пп. 6.1.3 Інструкції
( z0268-01 ) (z0268-01)
виключно на підтвердження порушення відповідачем
методики визначення штрафних санкцій на донараховану сукупно суму
недоплат за кожною з декларацій.
В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ в АР Крим від
09.08.2004 року N 10016/10/10-0 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27.07.2004 року у справі
N 2-7/3677.1-2004 залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.07.2004 року у справі N 2-7/3677.1-2004 - без змін.