ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 2-8/10408-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого), суддів: Борденюк Є.М.,
Харченка В.М., розглянувши касаційні скарги: 1. ПП П.О.В.,
2. Фонду майна АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.11.2004 року у справі за позовом
ВАТ "Крименерго" до Фонду майна АР Крим, третя особа - ПП П.О.В.
про спонукання до укладення договору, В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго"
звернулось в господарський суд Автономної Республіки Крим з
позовом до Фонду майна АР Крим про зобов'язання укласти договір
оренди немайнових приміщень площею <...> у будинку <...>
посилаючись на те, що у встановлений ст. 9 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
термін його
заяви про надання в оренду спірного приміщення відповідач не
розглянув, відповіді не надав, а тому у нього є право вимагати
укладання спірного договору у судовому порядку.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.08.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року, позов
задоволено. Фонд майна АР Крим зобов'язано укласти з ВАТ
"Крименерго" договір оренди нежитлових приміщень по вул. <...>
площею <...> на визначених позивачем умовах.
У касаційних скаргах Фонд Державного майна та третя особа -
підприємець П.О.В. просять скасувати рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 13.08.2004 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 року, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права і просять постановити нове
рішення про відмову у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові
рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий судовий розгляд виходячи з
наступного.
Постановляючи про задоволення позову, суд першої інстанції і
апеляційний суд виходили з того, що підстав для відмови укладання
договору оренди спірних приміщень з позивачем на зазначених ним
умовах у Фонду майна АРК не було.
Проте з наведеними мотивами задоволення позову погодитись не
можна, оскільки висновки суду зроблені без повного та всебічного
з'ясування дійсних обставин справи та їх належної правової оцінки.
Згідно ст. 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
фізичні та юридичні особи, які
бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору
оренди, а також інші документи згідно переліку, що визначається
Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, а
таким орендодавцем щодо спірного об'єкту оренди є відповідач у
справі.
При цьому, як зазначено у ч. 7 цієї статті ( 2269-12 ) (2269-12)
, за
наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу
підприємства, його структурного підрозділу або заяв про оренду
нерухомого майна від двох або більше фізичних чи юридичних осіб
орендар визначається на конкурсних засадах.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що спір щодо
об'єкта оренди виник ще у 2003 році, коли заявою про наміри
укласти договір оренди до Фонду майна АРК звернулося приватне
підприємство "Оптово-роздрібна компанія", яке у подальшому
звернулось з позовом до суду і розгляд спору судом щодо об'єкта
оренди було завершено 27.04.2004 року.
На час розгляду справи судом першої інстанції Фондом майна
АРК, у зв'язку з наявністю кількох заяв щодо оренди спірного майна
було оголошено конкурс, про що заявлено у друкованому засобі
"Відомості приватизації" від 04.08.2004 року.
Про участь у конкурсі подав заяву і позивач, проте за
результатами конкурсу переможцем його визнано іншу особу. Дані про
оскарження результатів проведеного конкурсу у матеріалах справи
відсутні.
Наведеним вище обставинам суди першої і апеляційної інстанцій
належної оцінки не дали, правового обґрунтування права позивача на
укладення договору оренди поза межами законодавчо встановленого
порядку не навели, а тому постановлені у справі судові рішення не
можна визнати законними і обґрунтованими.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм
належну правову оцінку і в залежності від встановленого
постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.08.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.11.2004 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до господарського суду у іншому складі
суддів.