ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 2/79
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
<...>, розглянула касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної
податкової інспекції Закарпатської області (надалі - Хустська
ОДПІ) на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 30.11.2004 у справі N 2/79 господарського суду Закарпатської
області за позовом Хустської ОДПІ до дочірнього підприємства
"Рошен-Хуст" (надалі - Підприємство), приватного підприємця З.Р.Д.
(надалі - ПП З.Р.Д.) про визнання угоди недійсною. В засіданні
взяли участь представники - позивача: Рущак І. В. (за дов.
N 14102/10/10 від 28.12.2004); відповідача: Підприємства:
Січка В.В. (за дов. N 2373 від 31.03.2004); ПП З.Р.Д.: Січка В.В.
(за дов. N 2373 від 31.03.2004). Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 03.03.2005 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 25.05.2004 господарського суду Закарпатської
області (суддя <...>) у задоволенні позовних вимог Хустської ОДПІ
відмовлено повністю.
Місцевий суд обґрунтував рішення тим, що в матеріалах справи
наявні достатньо доказів, які підтверджують правомірність дій
Підприємства щодо віднесення до складу валових витрат вартості
транспортних послуг, наданих Підприємству ПП З.Р.Д. з перевезення
вантажів.
Постановою від 30.11.2004 (колегія суддів у складі: <...>)
апеляційна скарга Хустської ОДПІ залишена без задоволення, а
рішення від 25.05.2004 без змін.
Дана постанова мотивована відсутністю обставин та підстав для
визнання оскарженої угоди недійсною в порядку ст. 49 Цивільного
кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
Хустська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення від 25.05.2004 та
постанову від 30.11.2004 скасувати та прийняти по справі нове
рішення, яким позовні вимоги Хустської ОДПІ задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржені судові
рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме:
пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" N 283/97 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.97.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення
представників сторін, суддю-доповідача, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.01.2004
за наслідками перевірки Підприємства, яке є дочірнім підприємством
ТОВ "Укрпромінвест-Мукачеве", з питань дотримання податкового
законодавства за період з 01.10.2002 по 01.10.2003 Хустською ОДПІ
було складено акт перевірки N 108/23/32088285 (далі - Акт), в
якому вказано про безпідставне віднесення вартості транспортних
послуг за договорами, укладеними Підприємством з приватними
підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування,
до складу валових витрат, оскільки відсутні відповідні документи,
які підтверджують факт надання цих послуг.
На підставі матеріалів справи судовими інстанціями також
встановлено, що здійснюючи свою статутну діяльність, яка
передбачає проведення оптової торгівлі, Підприємство уклало з
ПП З.Р.Д. договір транспортного обслуговування б/н від 01.04.2003,
невиконання якого унеможливило б здійснення оптової торгівлі у
визначений період.
На підставі акта перевірки та довідки Підприємства про обсяги
реалізованої продукції судовими інстанціями встановлено фактичне
здійснення Підприємством торгівельної діяльності у встановлений
період, а саме: внаслідок виконання ПП З.Р.Д. договірних
зобов'язань, до покупців Підприємства доставлялася відповідна
продукція.
Такі висновки попередніми судовими інстанціями зроблені на
підставі наданих сторонами доказів по справі, а саме:
товарно-транспортних накладних, заявок на перевезення вантажів та
актів виконання робіт по наданню транспортних послуг.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обґрунтованим неприйняття до уваги судовими інстанціями тверджень
Хустської ОДПІ щодо необґрунтованості суми транспортних витрат
Підприємства та недоведеності надання транспортних послуг
контрагентами у зв'язку з відсутністю подорожніх листів Ф. N 2
( v0488361-95 ) (v0488361-95)
, талонів Ф. N 1-ТЗ ( va488361-95 ) (va488361-95)
,
товарно-транспортних накладних Ф. N 1-ТН ( v0488361-95 ) (v0488361-95)
, що, на
думку податкового органу, свідчить про те, що оспорювана угода
була спрямована на приховування доходів від оподаткування, а тому
є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи
з наступного.
Так як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, при
наявності порушень, вчинених платником податків внаслідок
віднесення до складу валових витрат певних сум, які не
підтверджені належними письмовими доказами, це може бути правовою
підставою для донарахування такому платнику податку відповідних
сум податкового зобов'язання та штрафних санкцій, а не для
визнання недійсною угоди.
Отже, посилання скаржника на незастосування судовими
інстанціями при вирішенні спору пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
помилковим, оскільки не впливає на суть рішення виходячи з того,
що предметом спору є визнання угоди недійсною, а не застосування
правових наслідків невірного обчислення по податкових
зобов'язаннях.
Судовими інстанціями взято до уваги, що за наслідками
перевірки, проведеної податковим органом щодо Підприємства,
Хустська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення про
донарахування сум податку на прибуток та штрафних санкцій, які
були оскаржені в судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що судові інстанції підставно прийшли до висновку,
що встановлені в Акті перевірки порушення не є належними доказами,
які б підтверджували умисел сторін, який суперечить інтересам
держави і суспільства, а отже не є підставою для скасування
оскарженої угоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу скаржника на наявність певних обставин, з якими закон
пов'язує недійсність угоди за правилами ст. 49 Цивільного кодексу
Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зокрема, враховується, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу
Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода, укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.78 N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" зі змінами роз'яснив, що дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та
юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна,
що знаходиться в їх власності або користуванні, на шкоду правам,
свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне
відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи
придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з
обігу або обмежених в обігу.
Отже, саме публічний характер інтересів, що порушуються
подібними угодами, виокремлює їх серед інших протизаконних угод та
дає підстави для застосування особливих наслідків їхньої
недійсності, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу Української
РСР 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Всупереч зазначеному та ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Хустською ОДПІ не було надано до
судових інстанцій доказів та фактично не доведено, у чому
конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і
суспільства мета укладення оскарженої угоди, якою із сторін і в
якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу, з
урахуванням того, що саме наявність умислу у сторін (сторони)
угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи,
усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність
укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та
суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних
наслідків.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області N 14184/10/10 від 28.12.2004
залишити без задоволення.
Постанову від 30.11.2004 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 2/79 господарського суду
Закарпатської області залишити без змін.