23/404 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

У вересні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліна, ЛТД” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському р-ні м. Запоріжжя (далі –Інспекція) про визнання недійсним прийнятого на підставі акту перевірки № 082800432403 від 20.01.2004 р. податкового повідомлення-рішення Інспекції № 0000162303/0-90а від 30.01.2004 р., яким йому визначену суму податкового зобов'язання у розмірі 1 700,00 грн. за платежем “Адміністративні штрафи та інші санкції” у зв'язку з відсутністю у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що акт перевірки № 082800432403 від 20.01.2004 р., на підставі якого Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162303/0-90а від 30.01.2004 р., не відповідає вимогам законодавства України та містить посилання на ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (18-92) , якої не існує, а сама перевірка здійснена з порушенням вимог Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (817/98) .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2004 р. (суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005 р. (колегія суддів: Юхименко О.В., Хуторной В.М., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2004 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Інспекція не наділена правом застосовувати штрафні санкції за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) , оскільки відповідними повноваженнями законодавством України наділено інший орган –Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (його регіональні управління), а в складі державних податкових інспекцій відсутні структурні підрозділи вказаного Департаменту; відповідний підрозділ Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області створено. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Інспекція повинна була надіслати копію акту перевірки № 082800432403 від 20.01.2004 р. до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (територіального відділення у Запорізькій області) для прийняття ним відповідного рішення.

Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005 р., в якій просить зазначену постанову і рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні його позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не застосували ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (18-92) , п. п. 1 та 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та порушили ст. 47 ГПК України (1798-12) .

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суд України від 30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, Рогач Л.І. та Мачульського Г.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з частиною четвертою ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом- сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) визначає функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Серед цих функцій –здійснення у межах своїх повноважень контролю за наявністю, зокрема, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності; здійснення контролю за наявністю, зокрема, марок акцизного збору на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів. Вказаним Законом (509-12) не передбачено надання повноважень щодо прийняття рішень в разі виявлення незаконного обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів виключно Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (його регіональними управліннями), який, як і відповідні державні податкові інспекції, входить до складу органів державної податкової служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України констатує, що місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору, в порушення норм Закону України “Про державну податкову службу в України” (509-12) , прийшли до помилкового висновку про те, що Інспекція не наділена правом застосовувати штрафні санкції за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) .

Беручи до уваги зазначене, а також те, що Товариство у позовній заяві не заперечувало факту відсутності у нього в місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі (що є порушенням частини двадцять четвертої ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (18-92) ) та те, що в засіданнях господарських судів попередніх інстанцій зазначене не спростовано, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000162303/0-90а від 30.01.2004 р. прийнято Інспекцією у відповідності до абз. 4 частини другої ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) .

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначення у податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом спору, штрафних санкцій Товариству на підставі норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) як податкового зобов'язання є порушенням Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , зважаючи на таке.

У преамбулі вказаного Закону (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону (2181-14) податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України, а згідно з п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону (2181-14) –штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Враховуючи зміст преамбули, п. п. 1.2 та 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказаний Закон (2181-14) передбачає визначення як податкове зобов'язання лише зобов'язання щодо сплати платником податків сум коштів у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Штрафні санкції, нараховані Товариству на підставі норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (481/95-ВР) не є податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у випадку, коли податковим повідомленням-рішенням платнику податку визначено як податкове зобов'язання суми, які не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , таке податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення таких сум як податкового зобов'язання (за умови, що такі суми були визначені (нараховані) у відповідності з вимогами законодавства України).

У даній справі має місце саме такий випадок, оскільки Товариством не заперечується, а місцевим та апеляційним господарськими судами не спростовано, що правопорушення, за які Інспекцією застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції, зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 0000162303/0-90а від 30.01.2004 р., дійсно були допущені останнім.

Таким чином, враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду вважає за можливе прийняте нове рішенням, яким позовні вимоги Товариства задовольнити частково та визнати недійсними податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, в частині визначення штрафних (фінансових) санкції сумою його податкового зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № 23/404 господарського суду Запорізької області задовольнити частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № 23/404 у даній справі скасувати.

Прийняте нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліна, ЛТД” задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 30.01.2004 р. № 0000162303/0-90а в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 700,00 грн. сумою податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліна, ЛТД”.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20523119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліна, ЛТД” (код ЄДРПОУ 20472579) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.