22/13пд Про визнання недійсною угоди - Текст документа

Визнано недійсним укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “МАКСИМА-ДОН” м. Донецьк та приватним підприємством “Аустер-Дон” м. Донецьк усний договір (факт укладення якого підтверджується накладними від 02.12.2002 р. № 33 та від 05.12.2002 р. № 36, податковими накладними від 02.12.2002 р. № 12/33 та від 05.12.2002 р. № 12/36, рахунками-фактурами від 02.12.2002 р. б/н та від 05.12.2002 р. б/н)) на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” на користь приватного підприємства “Аустер-Дон” грошові кошти в сумі 13158,26 грн.

Стягнуто з приватного підприємства “Аустер-Дон” в доход Державного бюджету України грошові кошти в сумі 13158,26 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСИМА-ДОН” на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 131,58 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСИМА-ДОН” на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Постановою від 19.05.05 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПП “Аустер-Дон” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на неповне дослідження судами обставин справи та порушення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при винекненні оспорюваних судових актів знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі між товариством з обмеженою відповідальністю “МАКСИМА-ДОН” м. Донецьк та приватним підприємством “Аустер-Дон”, м. Донецьк було укладено усну угоду з купівлі-продажу та фактично виконано її сторонами, що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями документів:

- накладної від 02.12.2002 року на суму 8745 грн.;

- податкової накладної за № 12/33 від 02.12.2002 на суму 8745 грн.;

- рахунку –фактури від 02.12.2002 б/н на суму 8745 грн.;

- накладної від 05.12.2002 за № 36 на суму 4413,26 грн.;

- податкової накладної від 05.12.2002 за № 12/36 на суму 4413.26 грн.;

- рахунку –фактури від 05.12.2002 б/н на суму 4413,26 грн. випискою банку з рахунку відповідача-2.

Всього на суму 13158,26 грн.

За результатами розгляду кримінальної справи від 29.06.2004 року засновник відповідача-1, товариство з обмеженою відповідальністю,,МАКСИМА-ДОН” м. Донецьк, Юхименко Олександр Миколайович був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (2341-14) , який полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Пролетарським районним судом м. Донецька було встановлено, що Юхименко О.М., маючи на меті злочинне збагачення, у червні 2002 року за винагороду зареєстрував ТОВ “МАКСИМА-ДОН” у виконавчому комітеті Донецької міської ради, поставив зазначене підприємство на податковий облік у Державній податковій інспекції в Будьонівському районі м. Донецька, відкрив розрахунковий рахунок для підприємства, одержав дозвіл на виготовлення печатки та штампу підприємства та був призначений директором з правом підпису фінансових та інших документів.

Разом з тим він не мав наміру ні фактично керувати створеним підприємством, ні здійснювати фінансово-господарську діяльність. Установчі документи, печатку та штамп передав іншим особам. Про подальшу діяльність підприємства нічого не знав, документи не підписував.

Вирок з кримінальної справи набрав законної сили 15.07.2004.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України (435-15) в редакції 1963 р. угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною. При цьому, при наявності умислу у однієї із сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Попередніми судовими інстанціями правомірно враховано приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та обґрунтовано взято до уваги, що оскільки факт створення товариства з обмеженою відповідальністю “МАКСИМА-ДОН” з метою прикриття незаконної діяльності доведено відповідно до вимог діючого законодавства, то укладені таким підприємством угоди мають бути визнані такими, що суперечать інтересам держави та суспільства з наслідками передбаченими ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Колегія суддів Вищого госопдарського суду України погоджується з висновками господарських судів та вважає, що ними дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України і підстав для їх скасування не має.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України