ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 25/416
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді - Першикова Є.В.
суддів: Грейц К.В., Грека Б.М.
за участю представників:
- позивача - Білоус Л.Г.
- відповідача - Курдалевська О.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
на постанову від 14.12.04 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/416 господарського суду м. Києва
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Білоус Л.Г.
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності Б.Л.Г. (надалі - Позивач)
звернулась з позовом до господарського суду м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва (надалі - Відповідач) N 0004412310/0 від 12.05.04,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по
фінансових санкціях, застосованих на підставі пункту 1 ст. 17,
ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в сумі 6498,50 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2004 (суддя
Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 14.12.04 (судді
Муравйов О.В., Сотніков С.В., Кот О.В.), позов задоволено, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.05.2004 р.
N 0004412310/0.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не допустив
порушень, з якими норми Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" від 06.07.95 N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
пов'язують настання відповідальності, відомості, викладені в акті
перевірки від 03.05.04 N 000364, як і існування підстав для
проведення працівниками відповідача перевірки діяльності позивача
та контрольної закупівлі товарів, не підтверджені належними
доказами.
Крім того, судами зроблено висновок, що норми Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі якого прийняте оскаржуване
повідомлення-рішення, не поширюються на застосування фінансових
санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення
першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити
посилаючись на неправильне застосування судами пункту 4 ст. 10,
пункту 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статті 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, п. 1.2 ст. 2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи і
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та
рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва 03.05.04 було проведено перевірку
позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, про що складений акт від 03.05.04 р.
N 000364, на підставі якого позивачу було направлено податкове
повідомлення-рішення від 12.05.04 N 0004412310/0 про стягнення
фінансових санкцій в загальній сумі 6498,50 грн. за порушення
пунктів 1, 13 статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає
вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційним господарським
судом встановлено недоведеність факту вчинення позивачем
зазначених порушень у сфері здійснення розрахункових операцій,
зокрема, відсутність доказів фактичної закупівлі товарів
конкретною особою на суму 14,90 грн. без використання РРО та
знаходження готівки в сумі 1300 грн. саме в касі а не в іншому
місці без зазначення її в звіті РРО.
Скаржник, посилаючись на фіксацію зазначених порушень в акті
перевірки від 03.05.04, не спромігся довести ці обставини в судах
попередніх інстанцій, оскільки акт не містить відомостей про
споживача, яким придбавався товар на суму 14,90 грн. без видачі
йому розрахункового документу, відсутні висновки про тотожність
робочого стола директора, де знаходилась готівка в сумі 1300 грн.,
і місця розташування касового апарата (РРО), а інших доказів на
підтвердження таких порушень при здійсненні позивачем
розрахункових операцій скаржником не надано.
Повноваження відповідача на проведення перевірок за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
розрахунків із споживачами з використанням ЕККА, товарно-касових
книг, лімітів готівки в касі, її використання для розрахунків за
товари (роботи, послуги) та застосування фінансових санкцій за
порушення у сфері розрахунків, передбачені відповідно нормами п. 1
ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
та ст.ст. 15, 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, однак цілком правомірними є
висновки місцевого і апеляційного господарських судів про
незаконність визначення позивачеві штрафних санкцій за порушення,
передбачені вищезазначеним Законом, як податкового зобов'язання, і
прийняття та направлення йому в зв'язку з цим податкового
повідомлення-рішення від 12.05.04 N 0004412310/0 у порядку та у
спосіб, передбачені Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" (Закон від 21.12.2000 р. N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 цього
Закону та ст.ст. 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України від 21.12.2000
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону поширюється лише на
штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами, а відповідно до п. 1.9 вказаного Закону податкове
повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за
порушення правил оподаткування, а згідно приписів ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення вимог цього Закону фінансові санкції застосовуються
за рішенням відповідних органів державної податкової служби
України, у відповідача не було законних підстав для визначення
таких штрафних санкцій як податкового зобов'язання з прийняттям
податкового рішення-повідомлення за процедурою, встановленою
Законом України від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
і з
поширенням на них вимог цього Закону щодо граничного строку сплати
та положень щодо наслідків несплати.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що за результатами
розгляду справи фактів порушення позивачем вимог Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
судами
не встановлено, касаційна інстанція вважає, що прийняті у справі
судові рішення підлягають залишенню без змін, з мотивів,
викладених у цій постанові.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.04 у справі N 25/416 господарського суду м. Києва залишити
без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.