ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 19/94(10/51)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 10.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця Т.О.С.
м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 серпня 2004 року та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2004
року у справі N 19/94(10/51) за позовом приватного підприємця
Т.О.С. м. Запоріжжя (далі - Приватний підприємець) до Приватного
ремонтно-будівельного підприємства "Будівельник" м. Марганець
(далі - Підприємство) про стягнення 109751 грн. 02 коп., за участю
представників: позивача: Толстов О.С.; відповідача: Салюк Ю.В.,
В С Т А Н О В И В:
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Приватний підприємець звернувся з позовом до Підприємства про
стягнення 109751,02 грн. основного боргу, відповідно до умов
договору від 24 жовтня 2001 року, укладеного між сторонами, та
617,90 грн. річних, нарахованих на підставі ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Верховного Суду України від 2 березня 2004 року
скасовано постанову Вищого господарського суду України від
12 листопада 2003 року, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 липня 2003 року та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня
2003 року та направлено справу на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Підставою для скасування судових рішень слугувало неповне
дослідження та з'ясування співвідношення між фактично виконаними
роботами Приватним підприємцем та їх обсягом за договором і не
обговорено питання про наявність підстав для часткової оплати за
умови часткового виконання робіт.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26 квітня 2004 року (суддя <...>) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 9 серпня 2004 року (судді <...>) рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
Приватний підприємець звернувся з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати,
оскільки ними порушені норми матеріального та процесуального
права, та задовольнити вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 2 березня
2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Господарськими судами встановлено наступне:
24 жовтня 2001 року між Приватним підприємцем та
Підприємством укладено договір на надання юридичних послуг (далі -
Договір), згідно з умовами якого Підприємство доручило, а
Приватний підприємець взяв на себе зобов'язання надавати юридичні
послуги щодо захисту інтересів Підприємства в господарському суді
з питання подання документів по банкрутству ВАТ "Дніпроенерго" та
відстоювання його інтересів у суді.
Відповідно до п. 2.1 Договору послуги надаються шляхом:
- усного та письмового консультування з юридичних питань;
- складання необхідних процесуальних документів;
- надання консультативних послуг щодо захисту інтересів
замовника у господарському суді;
- особистої участі на представництво в господарському суді.
Початок виконання робіт відповідно до п. 2.2 договору
визначається з моменту, коли даний договір набирає чинності, а
закінчення робіт визначається моментом визнання господарським
судом вимог замовника та перерахування грошей на його рахунок.
За вищезазначені послуги Підприємство повинно сплатити
винагороду у розмірі 20% від суми, щодо якої для замовника
прийнято позитивне рішення та отриманий позитивний економічний
ефект (повернуто гроші).
На виконання умов вказаної угоди відповідач видав Приватному
підприємцю довіреність від 29 грудня 2001 року за N 5/2001.
Отже, для правильного вирішення спору господарському суду
необхідно було встановити фактично виконані роботи Приватним
підприємцем та їх обсяг за договором, про що було зазначено в
постанові Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 111-21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки,
що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими
для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте вказівки Верховного Суду України господарськими судами
виконані не були, а саме не досліджено питання щодо виконання
Приватним підприємцем п. 2 Договору.
В порушення ст. 43, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вказані порушення
не усунув, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин
справи та неправильного застосування чинного законодавства.
Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Т.О.С. задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
26 квітня 2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 серпня 2004 року у справі N 19/94(10/51)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.