11/243на Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

У грудні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство “Торнадо” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (далі –Інспекція) про визнання недійсним прийнятого на підставі акту перевірки № 514/23-01/22047002/0110 від 30.09.2004 р. податкового повідомлення-рішення Інспекції № 5344/10/68738/23-02 від 27.10.2004 р., яким йому визначену суму податкового зобов'язання у розмірі 6 153,90 грн. за платежем “Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) (код платежу –23030100).

Позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що:

— Інспекція не мала повноважень на прийняття рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у формі податкового повідомлення-рішення, оскільки така форма застосовується лише щодо правовідносин з питань оподаткування;

— воно не є особою, яка відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) має застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. (суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.04.2005 р. (колегія суддів: Черпак Ю.К., Іоннікова І.А., Веденяпін О.А.) рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, неправомірно застосувала процедуру, передбачену Законом України“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , оскільки штрафні санкції, встановлені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) , не є податковим зобов'язанням у розумінні першого Закону. При цьому апеляційний господарський суд встановив, що правопорушення, за які Інспекцією застосовано до Товариства штрафні санкції, зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 5344/10/68738/23- 02 від 27.10.2004 р., дійсно були допущені останнім.

Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.04.2005 р., в якій просить зазначену постанову скасувати. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний господарський суд, вирішуючи спір, не врахував вимог п. 1.2 ст. 1, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та ст. 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) .

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суд України від 30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, Рогач Л.І. та Мачульського Г.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Інспекції матеріали справи та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (z0567-01) (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247) податкове повідомлення-рішення –це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого завищення бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

З наведеного визначення випливає, що керівники (їх заступники) податкового органу мають право приймати податкові повідомлення- рішення щодо обов'язку платника податку сплатити суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення не лише податкового законодавства, а і інших нормативно-правових актів. Відповідно, прийняття керівниками (їх заступниками) податкового повідомлення-рішення за порушення платником податку (у даному випадку –Товариством) норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) є правомірним. Проте колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що визначення у податковому повідомленні- рішенні, яке є предметом спору, штрафних санкцій Товариству на підставі норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) як податкового зобов'язання дійсно є порушенням Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , враховуючи таке.

У преамбулі вказаного Закону (2181-14) зазначено, що цей Закон (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону (2181-14) податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України, а згідно з п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону (2181-14) –штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Враховуючи зміст преамбули, пп. 1.2 та 1.5 ст. 1 Закону України“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказаний Закон (2181-14) передбачає визначення як податкове зобов'язання лише зобов'язання щодо сплати платником податків сум коштів у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Штрафні санкції, нараховані Товариству на підставі норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (265/95-ВР) не є податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у випадку, коли податковим повідомленням-рішенням платнику податку визначено як податкове зобов'язання суми, які не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , таке податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення таких сум як податкового зобов'язання (за умови, що такі суми були визначені (нараховані) у відповідності з вимогами законодавства).

У даній справі має місце саме такий випадок, оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що правопорушення, за які Інспекцією застосовано до Товариства штрафні санкції, зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 5344/10/68738/23- 02 від 27.10.2004 р., дійсно були допущені останнім. Відповідно, враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій встановили всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, та дослідили докази по справі, однак неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду вважає за можливе прийняте нове рішенням, яким позовні вимоги Товариства задовольнити частково та визнати недійсними податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, в частині визначення штрафних (фінансових) санкції сумою його податкового зобов'язання.

За згодою представника відповідача, відповідно до частини другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України (1798-12) , в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № 11/243 “НА” господарського суду Житомирської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № 11/243 “НА” у даній справі скасувати.

Прийняте нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство “Торнадо” задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.10.2004 р. № 5344/10/68738/23-02 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6 153,90 грн. сумою податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство “Торнадо”.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (код ЄДРПОУ 25839028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство “Торнадо” (код ЄДРПОУ 22047002) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.