ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 18/289
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ в Орджонікідзевському
районі м. Маріуполя на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 25.11.2004 у справі господарського суду
Донецької області за позовом ДПІ в Орджонікідзевському районі
м. Маріуполя до приватного підприємства фірми "Азовмедфарм" про
стягнення 1007038,00 грн., в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача - Сафошин О.І. (дов. N 17 від
31.08.2004), від відповідача - не з'явилися, В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.10.2004 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПП фірма "Азовмедфарм"
в доход державного бюджету України 1007038 грн. отриманого доходу
за здійснення господарської діяльності без ліцензії та 1700 грн.
державного мита.
Постановою від 25.11.2004 Донецького апеляційного
господарського суду рішення господарського суду від 07.10.2004
скасовано. У задоволенні позову ДПІ в Орджонікідзевському районі
м. Маріуполя про стягнення з ПП фірми "Азовмедфарм" в доход
державного бюджету 1007038 грн. отриманого доходу за здійснення
господарської діяльності без ліцензії відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Маріуполя, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції
порушені норми матеріального і процесуального права. У період з
01.02.2004 по 20.04.2004 господарська діяльність відповідача, яка
потребує ліцензування, здійснювалась без ліцензії, що є порушенням
п. 9 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 за N 1775-III ( 1775-14 ) (1775-14)
"Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі
змінами та доповненнями).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесення оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом Донецької області встановлено, що ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведена планова
комплексна документальна перевірка дотримання відповідачем вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2004 по
31.03.2004.
Актом перевірки від 01.06.2004 за N 508/2111/23173815
встановлено, що відповідач здійснює діяльність, що підлягає
ліцензуванню, відповідно до Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
(торгівля
лікарськими засобами). За період з 01.02.2004 по 20.04.2004 така
діяльність здійснювалась без ліцензії.
Відповідно до п. 9 ст. 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
оптова та
роздрібна торгівлі лікарськими засобами підлягає ліцензуванню у
встановленому порядку.
Статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що орган
ліцензування - це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом
Міністрів України.
Згідно з переліком органів ліцензування, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 за
N 1698 ( 1698-2000-п ) (1698-2000-п)
, ліцензування оптової та роздрібної
торгівлі лікарськими засобами здійснює Державна служба лікарських
засобів і виробів медичного призначення.
Господарським судом встановлено, що 21.02.2001 відповідачу
Державним департаментом з контролю за якістю, безпекою та
виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення
видана ліцензія на оптову та роздрібну торгівлю лікарськими
засобами зі строком дії з 21.02.2001 по 31.01.2004.
Наступна ліцензія на роздрібну торгівлю лікарськими засобами
видана відповідачу Державною службою лікарських засобів і виробів
медичного призначення 21.04.2004 зі строком дії з 21.04.2004 по
20.04.2007, отже, у період з 01.02.2004 по 20.04.2004 у
відповідача була відсутня ліцензія.
Статтею 238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, на яку
посилається позивач, встановлено загальне правило щодо можливості
застосування уповноваженими органами державної влади або органами
місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій.
Пунктом 2 цієї статті передбачено, що види
адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх
застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими
актами і вказує, що адміністративно-господарські санкції можуть
бути встановлені виключно законами.
Стаття 239 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
містить
перелік адміністративно-господарських санкцій, вказуючи при цьому,
що вони можуть застосовуватися органами державної влади та
місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та у
порядку, встановленому законом.
Таким чином, статті 238 та 239 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
самі безпосередньо не встановлюють конкретні види
відповідальності за певні види порушень законодавства, а лише
відсилають до інших законодавчих актів стосовно підстав та порядку
їх (санкцій) застосування.
Статтею 20 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що контроль за
наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють
спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші
органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення
планових та позапланових перевірок.
Державні контролюючі органи та органи місцевого
самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов
зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.
Стаття 22 вищевказаного Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
встановлює
відповідальність за порушення норм цього Закону, зокрема, даною
статтею передбачено, що до суб'єктів господарювання за провадження
господарської діяльності без ліцензії застосовується фінансові
санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 25.11.2004 Донецького апеляційного
господарського суду зі справи N 18/289 залишити без змін.