ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 16/378
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного комітету України з державного матеріального резерву на
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 червня
2004 року у справі N 16/378 за позовом відкритого акціонерного
товариства "Севастопольський маяк" до Державного комітету України
з державного матеріального резерву про стягнення суми, та за
зустрічним позовом
про зобов'язання відновити самовільно використані матеріальні
цінності та стягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2002 року відкрите акціонерне товариство
"Севастопольський маяк" звернулось до господарського суду м. Києва
з позовом до Державного комітету України з державного
матеріального резерву про стягнення витрат, понесених у зв'язку з
необхідністю зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного
резерву в сумі 54522 грн. та 5452 грн. витрат на юридичні послуги.
Відповідач у жовтні 2002 року подав зустрічну позовну заяву
про зобов'язання позивача відновити самовільно використані
матеріальні цінності мобілізаційного резерву та стягнення з
позивача 1005846,04 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10 грудня 2002 року
(суддя Ярмак О.М.) первісний позов задоволено. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 54522 грн. основного боргу,
5452 грн. витрат на юридичні послуги та судові витрати.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
25 березня 2004 року відповідачем подано до суду заяву про
відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду
м. Києва від 10 грудня 2002 року, в задоволенні якої ухвалою суду
першої інстанції від 29 квітня 2004 року відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
18 червня 2004 року (судді Коваленко В.М., Вербицька О.В.,
Малетич М.М.) в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
строку подання апеляційної скарги відмовлено, а скаргу повернуто
відповідачу без розгляду.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану
ухвалу, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
процесуального права, та направити справу до того ж суду для
розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на
ухвалу місцевого суду від 29 квітня 2004 року подана 17 травня
2004 року, разом з клопотанням про відновлення пропущеного
процесуального строку, встановленого для оскарження судових рішень
в апеляційному порядку, в якому скаржник як на підставу такого
пропуску посилався на несвоєчасність отримання оскаржуваної
ухвали.
Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд другої
інстанції виходив з того, що скаржником не надано належних доказів
несвоєчасного отримання ухвали місцевого суду, зокрема,
відповідного поштового конверту або відмітки місцевого суду на
оскаржуваній ухвалі із зазначенням дати направлення такої ухвали.
Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що відмітка, яка
міститься на зворотньому боці оскаржуваної відповідачем ухвали, і
засвідчена посадовою особою місцевого суду, свідчить про своєчасне
направлення зазначеної ухвали сторонам у справі - 5 травня
2004 року.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є
законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права,
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи
касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
ухвали суду другої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву залишити без задоволення, а ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 18 червня
2004 року у справі N 16/378 - без змін.