ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 12/68-Б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційні скарги ВАТ "Херсонський бавовняний
комбінат" та Фонду державного майна України
на ухвалу від 21.12.2004 р. господарського суду Херсонської
області
у справі N 12/68-Б господарського суду Херсонської області
за заявою Підприємства з іноземними інвестиціями
"АФС-Україна", м. Херсон
до ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"
про банкрутство арбітражний керуючий Соляник О.О.
за участю представників сторін:
від Генеральної прокуратури України - Спіженко О.Б.
від Фонду державного майна України - худзь В.В., довір.;
від боржника - Сафулько С.Ф., довір.;
від АКБ "Укрсоцбанк" - Сорокопуд М.А., довір.
та арбітражного керуючого Соляника О.О.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Херсонської області від
21.04.2004 р. за заявою Підприємства з іноземними інвестиціями
"АФС-Україна" порушено провадження у справі N 12/68-Б про
банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".
Ухвалою господарського суду Херсонської області від
21.12.2004 р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) визнано грошові вимоги
Підприємства з іноземними інвестиціями "АФС-Україна" в сумі
3 217 253,31 грн. і включено їх до реєстру вимог кредиторів,
зобов'язано Підприємство з іноземними інвестиціями "АФС-Україна"
подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення
справи про банкрутство. Крім того, задоволено клопотання
розпорядника майна, продовжено строк процедури розпорядження
майном та повноваження розпорядника майна Соляника О.О. Також, за
клопотанням розпорядника майна відсторонено керівника боржника -
голову правління ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" Боєва В.Л.
від посади та покладено виконання його обов'язків на розпорядника
майна, зобов'язано органи управління ВАТ "Херсонський бавовняний
комбінат" до 24.12.2004 р. передати розпоряднику майна
Солянику О.О. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки
і штампи, матеріальні та інші цінності згідно актів
інвентаризації.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ВАТ "Херсонський
бавовняний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу
господарського суду Херсонської області від 21.12.2004 р.,
залишивши заяву про порушення справи про банкрутство ВАТ
"Херсонський бавовняний комбінат" без розгляду, та припинити
провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про порушення
справи про банкрутство не відповідає вимогам ст. 7 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки підписана особою, яка не мала
права її підписувати, у заяві не вказано повне найменування сторін
та до заяви не було додано документів, які підтверджують грошові
вимоги. До того ж судом, внаслідок бездіяльності державного
виконавця та попередніх керівників боржника невірно зроблено
висновок про неплатоспроможність ВАТ "Херсонський бавовняний
комбінат", оскільки на його рахунках було достатньо коштів для
погашення заборгованості.
Скаржник зауважив, що на час подання розпорядником майна
Соляником О.О. клопотань строк його повноважень припинився і його
заяви мали бути відхилені, крім того, кандидатура розпорядника
майна ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" мала бути
запропонована державним органом з питань банкрутства, оскільки
державі належало 76,76% акцій.
Також, на думку заявника скарги, керівника ВАТ "Херсонський
бавовняний комбінат" Боєва В.Л. безпідставно відсторонено від
виконання обов'язків, оскільки у суді не було доведено
перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна або
вчинення ним дій, що порушують права та законні інтереси боржника
і кредиторів. Судом в порушення ч. 17 ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передано розпоряднику майна Солянику О.О. бухгалтерську та іншу
документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші
цінності згідно актів інвентаризації, оскільки така передача
передбачається у випадку припинення повноважень керівника
боржника, а не його відсторонення від обов'язків.
Ухвалою визначено, що вона вступає в силу з моменту її
ухвалення, що необґрунтовано і не передбачено законодавством, чим
порушено п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою звернувся Фонд державного майна України. В своїй скарзі
Фонд державного майна України просить суд скасувати ухвалу
господарського суду Херсонської області від 21.12.2004 р.,
залишити заяву про порушення справи про банкрутство ВАТ
"Херсонський бавовняний комбінат" без розгляду та припинити
провадження у справі з тих же підстав, що і ВАТ "Херсонський
бавовняний комбінат".
Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) в підготовчому засіданні суддя оцінює
подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає
обґрунтованість заперечень боржника.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в
з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи
відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
ознаками
неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні
складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги
мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку.
В першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом
при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство,
остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому
засіданні.
У підготовчому засіданні місцевим господарським судом
встановлено, що ініціюючий кредитор є законним держателем чотирьох
простих векселів, виданих боржником, на загальну суму
3 217 253,31 грн., зі строком платежу 10.10.2003 р. та
20.10.2003 р., які опротестовані нотаріусом відповідно до чинного
законодавства.
Також судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2004 р.
ВДВС Дніпровського РУЮ м. Херсона було відкриті виконавчі
провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса,
проте заборгованість погашена не була у зв'язку з відсутністю
коштів на рахунках.
Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ
"Херсонський бавовняний комбінат" подано ініціюючим кредитором до
суду 20.04.2004 р., тобто, як встановлено судом, на час звернення
з заявою кредитора строк невиконання боржником грошових вимог
кредитора становив понад три місяця.
З урахуванням того, що відповідно до приписів ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні
права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що
місцевим господарським судом належно дослідженні всі ознаки
неплатоспроможності боржника на підставі яких було порушено справу
про банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".
Таким чином, беручи до уваги встановлені місцевим
господарським судом обставини справи, при винесені оскаржуваної
ухвали судом правильно застосовані норми чинного законодавства.
Твердження боржника у касаційній скарзі про те, що підставою
для порушення провадження у справі стали вимоги кредиторів, які не
підтверджені відповідними документами, та на дату порушення
провадження у справі не були безспірними, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірні вимоги
кредиторів є як вимоги кредиторів, визнані боржником, так і інші
вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи
розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Також, ч. 8 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що до заяви
кредитора повинна бути додана копія неоплаченого розрахункового
документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника чи інші документи, які
підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Тому, в силу Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
факт безспірності грошових
вимог виникає з моменту визнання боржником вимог кредитора або
ухвалення відповідного рішення суду. Таким чином, з цього моменту
ці вимоги переходять в категорію безспірних.
Згідно з ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель це цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі,
запровадженим Женевською конвенцією 1930 року ( 995_009 ) (995_009)
,
передбачено, що простий вексель містить безумовне зобов'язання
сплатити визначену суму грошей.
Таким чином, в силу правової природи самого векселя
зобов'язання за векселем є безспірними.
При цьому, відповідно до приписів Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
такі
вимоги повинні бути невиконані боржником протягом трьох місяців.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в
безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то
порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття
виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Тому, суд, з'ясовуючи ознаки неплатоспроможності боржника,
має встановити не факт пред'явлення виконавчих документів до
виконання, а факт відкриття самого виконавчого провадження.
При цьому, суд виходить з факту наявності виконавчого
провадження, тобто презумпції примусової реалізації безспірних
грошових вимог у встановленому порядку, та позбавлений права
спростовувати факт відкриття виконавчого провадження та визнавати
дії державної виконавчої служби неправомірними в процедурі
банкрутства. Це прерогатива позовного провадження.
В своїй касаційній скарзі боржник посилається на обставини,
які повинні були бути оскаржені в позовному провадженні. До них,
зокрема, відноситься правомірність відкриття відповідним органом
державної виконавчої служби виконавчих проваджень, здійснення
зведеного виконавчого провадження в період дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів, введеного у попередніх справах про
банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".
Що стосується заперечень боржника щодо висновку суду про
неплатоспроможність боржника та посилання на дію мораторію на
задоволення вимог кредиторів, як на підставу непогашення
заборгованості за векселями, то вони визнаються колегією суддів
безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського
суду Херсонської області від 03.10.2003 р. порушено провадження у
попередній справі N 5/206-Б про банкрутство ВАТ "Херсонський
бавовняний комбінат", введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів та 03.02.2004 р. провадження у даній справі припинено.
А також, ухвалою господарського суду Херсонської області від
09.02.2004 р. порушено провадження у справі N 6/30-Б про
банкрутство ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів та 20.04.2004 р.
провадження у даній справі припинено.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань термін виконання яких настав до дня введення
мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням
провадження у справі про банкрутство.
Строк платежу за векселями на яких ґрунтуються вимоги
ініціюючого кредитора становить відповідно 10.10.2003 р. та
20.10.2003 р., тобто строк виконання зобов'язань та право вимоги
за вказаними векселями, виникли після порушення провадження у
справі N 5/206-Б про банкрутство боржника.
Положення ч. 15 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
пов'язують перехід
зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі та
строк виконання яких ще не настав, до категорії конкурсної
заборгованості з фактом публікації оголошення про порушення справи
про банкрутство в офіційному друкованому органі.
Таким чином, лише у випадку опублікування відповідного
оголошення в офіційному друкованому органі, мораторій на
задоволення вимог кредиторів розповсюджує свою дію і на ті
зобов'язання, строк виконання яких на час порушення провадження у
справі про банкрутство ще не настав.
Як вбачається з матеріалів справи, публікації оголошення про
порушення провадження у вищезазначених справах про банкрутство
боржника здійснені не були, тому введений у цих справах мораторій
на задоволення вимог кредиторів діяв лише щодо зобов'язань, які
виникли до порушення провадження у справі та строк виконання яких
вже настав.
Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що доводи
касаційної скарги боржника та доповнень до неї базуються на
доказах, які не були представлені в суді першої інстанції. Боржник
не звернувся до суду апеляційної інстанції, повноваження якого
надають йому право повторно розглядати справу за наявними у справі
і додатково поданими доказами.
Однак, положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позбавляють суд касаційної інстанції права вирішувати питання про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Колегія суддів зазначає, що спростування доказів, на підставі
яких ґрунтуються грошові вимог ініціюючого кредитора, необхідно
було здійснювати в суді першої або апеляційної інстанцій.
Касаційна інстанція не вправі оцінювати нові докази, які не були
надані в попередні судові інстанції з вини боржника.
Також необґрунтованими визнаються викладені в касаційній
скарзі доводи боржника про те, що заява про порушення провадження
у справі підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з її
підписанням особою, яка не мала права її підписувати.
Частиною 1 статті 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що заява
про порушення справи про банкрутство подається боржником або
кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи
кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені
законодавством або установчими документами).
Отже, Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що заява про порушення
справи про банкрутство може бути підписана іншою ніж керівник
кредитора особою, повноваження якої визначені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
провадження у
справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським
процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами
України.
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
передбачений інститут
представництва.
Положення ст. 244 вказаного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
регулюють
представництво за довіреністю.
Тому, підписання заяви про порушення справи про банкрутство
уповноваженим представником на підставі довіреності, доданої до
заяви, є правомірним.
Крім того, посилання боржника на незаконне призначення
розпорядника майна, кандидатура якого повинна була бути погоджена
з державним органом з питань банкрутства, не можуть бути прийняті
судом касаційної інстанції до уваги, оскільки розпорядника майна
боржника Соляника О.О. призначено за заявою ініціюючого кредитора
в порядку ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
ухвалою про порушення
провадження у справі від 21.04.2004 р., яка у відповідній частині
не була оскаржена учасниками справи та не є предметом даного
касаційного провадження.
Щодо твердження заявника скарги про припинення повноважень
розпорядника майна на час подання до суду відповідних клопотань,
колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 3-1, 13 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
повноваження розпорядника майна припиняються за його
заявою, у разі анулювання ліцензії арбітражного керуючого,
невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на
арбітражного керуючого згідно з Законом, або у випадках
передбачених Законом, зокрема, з дня затвердження господарським
судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або
ліквідатора, у разі припинення провадження у справі.
Тому, сплив строку процедури розпорядження майном, у зв'язку
з оскарження винесених у справі судових рішень до суду апеляційної
або касаційної інстанцій, не припиняє автоматично повноважень
розпорядника майна. При цьому, колегія суддів зазначає, що у
випадку оскарження винесених у справі судових рішень до суду
апеляційної або касаційної інстанцій провадження у справі про
банкрутство повинно зупинятися.
Окрім того, завдання місцевого господарського суду, що
здійснює провадження у справі про банкрутство, у підготовчому
засіданні визначені у ст. 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, приписи якої не
зобов'язують суд залучати в якості учасників справи Фонд
державного майна України та Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції України.
Посилання боржника в касаційній скарзі на те, що
господарський суд без достатніх підстав відсторонив керівника
боржника - Голову правління ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"
Боєва В.Л. від займаної посади, є необґрунтованими, оскільки
спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами
справи.
Розглянувши надані розпорядником майна докази, суд першої
інстанції дійшов висновку, що вони свідчать про те, що керівник
боржника створює перешкоди діям розпорядника майна, а також
порушує чинне законодавство та права і законні інтереси
кредиторів.
Так, судом, зокрема, встановлено, що керівником боржника
укладалися без згоди розпорядника майна угоди, які потребують в
силу ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
обов'язкового погодження з
розпорядником майна; на вимогу розпорядника майна не надавалася
інформація необхідна для аналізу фінансової, господарської,
інвестиційної діяльності боржника, його становища на ринках;
керівництвом боржника були проведені позачергові збори акціонерів
всупереч встановленої господарським судом Одеської області та
районним судом м. Херсона заборони на їх проведення та згідно з
прийнятим на них рішенням загальних зборів акціонерів затверджено
план фінансового оздоровлення підприємства з передачею ТОВ
"Херсонський текстиль" значної частини майна боржника, тобто
керівником боржника розпочато вчинення дій, направлених на
реорганізацію боржника в порушення ч. 14 ст. 11 Закону.
Таким чином, керівник боржника діяв як на шкоду кредиторам,
так і на шкоду боржнику, а також державі, як власнику частини
майна боржника.
Протилежне не було доведено в суді першої інстанції, тому
доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків суду
обставинам справи не можуть розглядатися судом касаційної
інстанції в силу приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, зазначення судом, що ухвала вступає в силу з
моменту її ухвалення, є правомірним, оскільки інший порядок
набрання чинності ухвали суду не встановлений чинним процесуальним
законодавством.
Касаційна скарга Фонду державного майна України містить такі
самі доводи, що і касаційна скарга боржника та які були вище
розглянуті судом касаційної інстанції.
Досліджуючи повноту встановлення судом першої інстанції
обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом виконані
вимоги процесуального законодавства, в т.ч. вимоги ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всіх
обставини справи в їх сукупності.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції
та його повноваження, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала
відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав
для її зміни або скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 6, 7, 11,
12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 43, 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та
Фонду державного майна України залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Херсонської області від
21.12.2004 р. у справі N 12/68-Б залишити без змін.