ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 10/3"НА"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Лугинської МДПІ
на постанову від 23.11.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 23.04.2004
у справі N 10/3"НА" господарського суду Житомирської області
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до Лугинської МДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: Бондарь А.В., Кузьмич М.В., Якухно В.І.,
дов.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулося
до господарського суду Житомирської області з позовом до
Лугинської МДПІ про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 19.11.2003 N 0000232306/0/4717 про
застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4089113,60 грн.
за порушення вимог п.п. 1, 5 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР, 1776-14 ) (265/95-ВР, 1776-14)
(далі -
Закон N 1776-III) при здійсненні реалізації газу скрапленого
вуглеводневого.
Рішенням від 23.04.2004 господарський суд Житомирської
області (суддя Будішевська Л.О.) позов задовольнив, встановивши
відсутність порушень, за які було застосовано штрафні санкції
спірним податковим повідомленням-рішенням.
Постановою від 23.11.2004 Житомирський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Горшкової Н.Ф. -
головуючого, Голубєвої Г.К., Майора Г.І.) рішення залишив без
змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 24.01.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, яка мотивована порушення судами преамбули та п. 1.2
ст. 1 закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами, спірне податкове повідомлення-рішення
від 19.11.2003 N 0000232306/0/4717 було видано відповідачем на
підставі акту N 23-16/61/22060439 від 17.11.2003 документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
за період з 01.01.2001 до 01.04.2003, яким встановлено порушення
позивачем п. 5 ст. 3 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
в частині
реалізації газу скрапленого без використання книг обліку
розрахункових операцій та розрахункових книжок; п. 1 ст. 3 Закону
N 1776-III в частині реалізації газу скрапленого вуглеводневого
через засоби пересувної торгівельної мережі (авторозвозки),
проведеної підприємством без застосування реєстраторів
розрахункових операцій на суму 817754,72 грн.; п. 2 Постанови КМУ
від 23.08.2000 N 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
"Про забезпечення реалізації
статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" (далі - Постанова КМУ N 1336), яким установлено
граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу
товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування
реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для форм та
умов проведення діяльності, визначених у переліку, 200 тис. грн.
на один суб'єкт господарської діяльності.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2,
1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно
передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що
підставами для видання оспореного позивачем податкового
повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання, податковий
борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних
фондів, а санкції за порушення певних правил торгівлі, які на
момент винесення цих повідомлень-рішень не було визнано у судовому
або адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що
підлягають примусовому стягненню, а також не визнані платником
податків. З встановлених обставин судова колегія дійшла висновку,
що застосовані оспорюваним податковим повідомленням-рішенням
штрафні санкції, встановлені Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є податковим зобов'язанням
та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому
оспорюване повідомлення-рішення не відповідає встановленому
законодавством порядку притягнення до відповідальності за таке
порушення.
Разом з тим, суди при розгляді справи встановили відсутність
порушень з боку позивача, за які було застосовано штрафні санкції
спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки згідно з п. 1
ст. 9 Закону N 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
реєстратори розрахункових
операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні
торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності,
крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі
проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і
організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів
та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою
у встановленому порядку.
При цьому суди встановили, що в період з 01.01.2001 до
31.03.2003 позивачем надавалися послуги по доставці та реалізації
скрапленого вуглеводневого газу у балонах 50 л споживачам через
засоби пересувної торгівельної мережі (авторозвозки), проте
розрахунки за послуги по доставці та реалізації скрапленого газу
проводились в касі підприємства шляхом укладання між водієм та
споживачами усних договорів доручення відповідно до ст. 386
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі яких водій від імені довірителів
(споживачів) розраховувався в касі позивача за отриманий газ.
Встановлення вказаних обставин скаржником у касаційній скарзі не
заперечується.
Враховуючи припис п. 1 ст. 9 Закону N 1776-III
( 1776-14 ) (1776-14)
та встановлення судами обставин щодо здійснення
розрахунків між позивачем та споживачами в касі підприємства, слід
погодитися з висновком судів щодо неправомірності застосування
відповідачем штрафних санкцій за порушення п.п. 1, 5 ст. 3 Закону
N 1776-III та п. 2 Постанови КМУ N 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
через
відсутність таких порушень.
А порушення порядку здійснення розрахунків у касі
підприємства щодо оформлення відповідних ордерів та квитанцій, як
встановлено судами, відповідачем зафіксовано не було та при
розгляді справи не доводилося.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для
скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної
скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 у справі N 10/3"НА" залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.