ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 05-5-40/10094
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного банку "Мрія"
на постанову від 21.12.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 05-5-40/10094 міста Києва
за позовом Акціонерного комерційного банку "Мрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Сігма"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
позивача Жуков А.М.
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Смірнова Л.Г.)
від 02.11.2004 р. N 05-5-40/10094 позовну заяву та додані до неї
документи повернуто АКБ "Мрія" без розгляду на підставі п.4 ст. 63
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з несплатою мита у
встановленому розмірі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.12.04 р. (судді Шаргало В.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.)
вказана ухвала залишена без змін.
Не погоджуючись з постановою суду, АКБ "Мрія" звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
АКБ "Мрія" подав до господарського суду м. Києва позовну заяву про
визнання недійсною угоди про відчуження ТОВ "Корпорація Сігма" на
користь ВАТ "Подільський цемент" 825 т. цементу марки ПЦ 1-500, що
знаходиться у заставі АКБ "Мрія" на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач додав до позовної заяви платіжне доручення N 91-12
від 17.08.04 р., що підтверджує сплату державного мита в розмірі
85 грн., тобто в розмірі, що підлягає сплаті при вирішенні спору
немайнового характеру.
Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату
державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.04.1978 р. N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" (із змінами) позови про визнання
недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості
відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Відповідно до пп. а п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
ставки державного мита із
позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських
судів, встановлені в розмірі 1 відсотку ціни позову, але
не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не
більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, додане до позовної заяви платіжне
доручення N 91-12 від 17.08.04 р., яким сплачено 85 грн. не може
вважатися документом, що підтверджує сплату державного мита у
встановленому розмірі.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд
обґрунтовано повернув позовну заяву з підстав передбачених п.4
ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто у зв'язку з тим, що до
позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату
державного мита у встановленому розмірі, а апеляційний
господарський суд підставно залишив законну та обґрунтовану ухвалу
місцевого господарського суду без змін.
В силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до імперативних вимог ч. 1 цієї ж статті
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що постанова апеляційного
господарського суду у даній справі є обґрунтованою і відповідає
чинному законодавству, а тому не вбачається підстав для її
скасування.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.12.04 р. у справі N 05-5-40/10094 - без змін.