ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N А-03/535-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому
засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пікалов О.В., Сліденко А.В.
розглянувши касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної
державної податкової інспекції Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 17.05.2004 р.
у справі N А-03/535-03 Господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрпромагросервіс"
до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області
до Відділення Державного казначейства у Нововодолазському
районі
за участю Прокуратури Нововодолазького району Харківської
області
за участю Прокуратури Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення сум бюджетної заборгованості, В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромагросервіс"
звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до
Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області та відділення Державного казначейства у
Нововодолазському районі про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 29.10.2003 р. N 1813/23-31150886.
Заявою від 02.02.2004 р. Товариство з обмеженою
відповідальністю "Укрпромагросервіс" уточнило позовні вимоги та
просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від
29.10.2003 р. N 1813/23-31150886 та відшкодувати з Державного
бюджету України 221440,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
20.02.2004 р. (суддя З.Г. Подобайло), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.05.2004 р. (судді: І.С. Карбань, А.Ф. Твердохліб, В.Ф.
Олійник), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрпромагросервіс" задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області від 29.10.2003 р.
N 1813/23-31150886 про виявлення завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за липень 2003 р. у
розмірі 218905,00 грн.; стягнуто (відшкодовано) з Державного
бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрпромагросервіс" 221440,00 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість; стягнуто з Нововодолазької міжрайонної
державної податкової інспекції Харківської області на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромагросервіс"
витрати по сплаті державного мита у сумі 1785,00 грн. та витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція
Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Харківської області від
20.02.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.05.2004 р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Свою вимогу
Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської
області мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції
порушено норми матеріального права, а саме: п.п.7.4.1 п.7.4,
п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарським судом встановлено:
- в липні 2003 р. позивач здійснював господарські операції у
зв'язку з чим визначив та включив суми податку на додану вартість
як до складу податкового кредиту так і до складу податкових
зобов'язань, визначив суму від'ємного значення податку на додану
вартість у розмірі 221440,00 грн., що підлягає відшкодуванню з
бюджету шляхом перерахування коштів після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів у розмірі
100% на розрахунковий рахунок та надав декларацію по податку на
додану вартість;
- відповідачем проведено позапланову перевірку правомірності
відшкодування податку на додану вартість, про що складено акт від
28.10.2003 р. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято
спірне податкове повідомлення-рішення від 29.10.2003 р.
N 1813/23-31150886 про виявлення завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за липень 2003 р. у
розмірі 218905,00 грн.;
- у липні 2003 р. відповідно до договору купівлі-продажу
товарів від 07.07.2003 р. N 007/07-03, укладеного з ТОВ ВКФ
"Союз-89", позивач придбав запасні частини до комбайну "Matrot
M-31" відповідно до специфікації. Придбання товару підтверджується
первинними документами: накладною від 21.07.2003 р. N 179,
податковою накладною від 21.07.2003 р. N 179 Комбайн належить
позивачу і його балансова вартість станом на 01.07.2003 р.
складала 216666,66 грн.
- згідно наказу від 25.07.2003 р. N 1/7 директором Товариства
з обмеженою відповідальністю "Укрпромагросервіс" призначена
комісія для проведення заходів по переобладнанню комбайну
придбаними запчастинами згідно накладної від 21.07.2003 р. N 179.
Працівнику підприємства позивача виписаний наряд від 25.07.2003 р.
б/н. на період з 25.07.2003 р. по 25.08.2003 р. для установки
придбаних запчастин та переобладнання комбайну.
- запасні частини були встановлені позивачем на комбайн, що
використовується у власній господарській діяльності позивача.
У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення
господарським судом п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки приписи даної правової
норми визначають дату виникнення права платника податку на
податковий кредит, правила ж формування податкового кредиту,
доводить відповідач, врегульовані положеннями п.7.4 вищезгаданого
Закону. Тому відповідач вважає, що наявність у позивача податкової
накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначеної в
ній суми до складу податкового кредиту. Віднесення за податковою
накладною суми визначеній у податковій накладній до складу
податкового кредиту є правомірним лише у разі подальшого
використання придбаних товарів власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації незалежно від
строків введення в експлуатацію основних фондів та інших підстав.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Враховуючи,
що позивач отримав податкову накладну на запасні частини до
комбайну у липні 2003 р., то він, як встановлено господарським
судом попередніх інстанцій, правомірно сформував податковий кредит
у липні 2003 р. з сум податку сплаченого (нарахованого) за цією
податковою накладною у липні 2003 р.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками господарського суду першої та
апеляційної інстанції про правомірність віднесення позивачем
податку на додану вартість до складу податкового кредиту на
підставі первинних документів (розрахункових та податкових) -
податкової накладної від 21.07.2003 р. N 179, яка відповідає
вимогам п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що підтверджує факт придбання запасних
частин.
Не заслуговують на увагу посилання заявника у касаційній
скарзі на те, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем
за податковою накладною від 21.07.2003 р. N 179, не знайшли свого
відображення у його господарській діяльності, тому включення суми
податку на додану вартість за вказаною накладною до податкового
кредиту є неможливим, оскільки господарським судом першої та
апеляційної інстанції встановлено, що запасні частини були
встановлені на комбайн після чого збільшилась його балансова
вартість, про що свідчать бухгалтерська довідка, наказ від
25.07.2003 р., наряд на проведення переобладнання комбайну, акт
переобладнання техніки від 25.08.2003 р., що помилково датований
25.07.2002 р.
Крім того, згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
орган державної
податкової служби має право давати розпорядження про нарахування
податку у разі коли розмір податку, зазначеного у декларації, є
меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків. Додаткова
сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає
внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні органу
державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з
дати виписки такого розпорядження. Проте, як встановлено
господарським судом, оскаржуваним рішенням відповідача було
зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість
за липень 2003 р., що Законом України "Про податок на додану
вартість не передбачено. Отже, приймаючи спірне рішення відповідач
порушив вищенаведену правову норму.
На підставі п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Господарським судом першої та апеляційної інстанції
встановлено, що суми податку на додану вартість у розмірі
221440,00 грн. заявлені позивачем до відшкодування за липень
2003 р. відповідно з вимогами чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами
для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки господарським судом першої та
апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права
порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення,
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17.05.2004 р. у справі N А-03/535-03 - без змін.