ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 7/158
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого
акціонерного товариства "Державна холдингова компанія
"Павлоградвугілля", м. Павлоград на постанову від 11.10.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
N 7/158 господарського суду Дніпропетровської області за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми "Лаура", м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного
товариства "Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля",
м. Павлоград Дочірнього підприємства ДВАТ "Шахта "Павлоградська",
м. Павлоград про стягнення 160000,00 грн. за участю представників
сторін: від позивача - Алексєєнко О.В., Ревкова І.В., від
відповідача - Мележик О.О., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.06.2004, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 11.10.2004, задоволено позов
виробничо-комерційної фірми "Лаура" товариства з обмеженою
відповідальністю до Відкритого акціонерного товариства "Державна
холдингова компанія "Павлоградвугілля", Дочірнього підприємства
Державного відкритого акціонерного товариства Шахта
"Павлоградська" ДХК "Павлоградвугілля" про стягнення
заборгованості по опротестованих в неоплаті простих векселів у
сумі 160000 грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля" на корить
виробничо-комерційної фірми "Лаура" товариство з обмеженою
відповідальністю вексельну суму по опротестованих векселях у
розмірі 160000 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі
1600,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в розмірі 118,00 грн. Прийнято відмову від позову
в частині позовних вимог до дочірнього підприємства державного
відкритого акціонерного товариства Шахта "Павлоградська" ДХК
"Павлоградвугілля" та припинено провадження у справі в цій
частині.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 70
Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
позовні вимоги, які виникають з переказного векселя, проти
акцептанта погашаються із закінченням трьох років, які
обчислюються від дати настання строку платежу.
Згідно з ст. 77 Уніфікованого закону про переказні та прості
векселі ( 995_009 ) (995_009)
до простого векселя застосовуються, оскільки
вони не є несумісними з природою цього документа, положення, що
відносяться до переказного векселя, зокрема, які стосуються строку
платежу, позовної давності.
Частиною 1 ст. 78 вище вказаного Закону ( 995_009 ) (995_009)
визначено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так
само, як акцептант за переказним векселем.
Спірні векселі, зазначає суд, неоплачені, а тому позовні
вимоги підлягають задоволенню.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову
апеляційного суду, скаржник просить їх скасувати і прийняти нове
рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних
вимог, посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним
судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає скаржник, судом не надана належна оцінка
обгрунтованим доводам скаржника в частині пропуску річного строку
позовної давності по опротестованих векселях, встановленого ч. 2
ст. 70 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
.
Крім того, судом не надана оцінка доводам скаржника про
дефект форми векселя відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону про
переказні та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
в тій частині, що назва
векселеотримувача у векселі та статутному документах не
відповідають одна одній і ВКФ "Лаура" ТОВ не є законним
векселедержателем та не має права вимоги по оспорюваних векселях.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній
фірмі "Лаура" видані в якості розрахунку за надані послуги прості
векселі N 65305556521749 від 05.04.2001 р. на суму 80000 грн. і
N 65305556521750 від 05.04.2001 р. на суму 80000 грн.,
векселедавцем за якими є Державне відкрите акціонерне товариство
"Шахта "Павлоградська" ДХК "Павлоградвугілля". Строк пред'явлення
векселів до платежу визначений за пред'явленням.
Зазначені векселі були пред'явлені до оплати векселедавцю -
Державному відкритому акціонерному товариству "Шахта
"Павлоградська" ДХК "Павлоградвугілля". У зв'язку з їх неоплатою
оспорювані векселі були опротестовані 24.12.2001 та видані
виконавчі написи про стягнення з векселедавця на користь позивача
вексельної суми.
У зв'язку з реорганізацією векселедавця всі права і обов'язки
останнього перейшли до Державної холдингової компанії
"Павлоградвугілля" на підставі наказу Міністерства палива і
енергетики України та Фонду Державного майна України N 403/1356
від 01.08.2003.
Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
позовні вимоги до
акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із
закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку
платежу.
При цьому до простих векселів застосовуються такі ж
положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою
вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо,
зокрема, позовної давності (ст. 77 Уніфікованого закону про
переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
).
Посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин слід
застосовувати ч. 2 ст. 70 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, перевірено судом
апеляційної інстанції і відхилено як необгрунтоване, оскільки
Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі
зобов'язання векселедавця простого векселя ототожнює з
зобов'язаннями саме акцептанта переказного векселя, а не іншої
особи.
Скаржник зазначає, що назва векселеотримувача в векселі та
статутному документах не відповідають одна одній і ВКФ "Лаура" ТОВ
не є законним векселедержателем та не має права вимоги по
оспорюваних векселях, але зазначена також не заслуговує на увагу,
оскільки позначка "ТОВ" у векселях не є назвою підприємства, а
вказує на організаційно-правову форму підприємства.
Суд першої та апеляційної інстанції при винесенні
оскаржуваних рішень повно і всебічно з'ясували фактичні обставини
справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача, так і
запереченням відповідача.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи, такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2004
у справі N 7/158 - без змін.