ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2005 Справа N 1/170н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ч.Н.В.
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
21.09.2004
у справі N 1/170н господарського суду Луганської області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Ч.Н.В.
до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Скупинський О.В. - за довіреністю від
04.01.2005 р. N 10
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від
24.06.2004 (суддя <...>), позов задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Артемівському районі
м. Луганська від 19.04.2004 р. N 0002072303/0; стягнуто з
відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 (судді <...>) рішення господарського суду Луганської
області від 24.06.2004 змінено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від
19.04.2004 р. N 0002072303/0 в частині визначення податковим
зобов'язанням штрафні (фінансові) санкції в сумі 3734,70 грн.; у
задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Артемівському районі
м. Луганська від 19.04.2004 р. N 0002072303/0 щодо застосування
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3734,70 грн. відмовлено;
судові витрати покладено на обидві сторони у рівних частинах.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить
постанову Луганського апеляційного господарського суду скасувати,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, та задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши
присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Артемівському районі м. Луганська було проведено перевірку щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності -
фізичною особою Ч.Н.В., за результатами якої складено акт
N 12320160/2320 від 13.04.2004 р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 19.04.04 р. N 0002072303/0 про визначення
податкового зобов'язання позивача за платежем - штрафні санкції у
сумі 3734,70 грн.
В акті перевірки вказано, що в магазині, розташованому в
<...>, який належить суб'єкту підприємницької діяльності -
фізичній особі Ч.Н.В., не забезпечено відповідність сум готівкових
коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказані в
денному звіті РРО. Невідповідність становить 746,94 грн. Позивач
посилається на те, що грошові кошти в сумі 700 грн. знаходились не
в місці проведення розрахунків, а на території магазину, дані
грошові кошти належали особисто продавцю, а не були виручкою
магазину від реалізації товару.
У відповідності до вимог п.13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати
відповідність сум готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті
реєстраторів розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 22 цього ж Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що у
разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у
випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу
за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до
суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова
санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено
невідповідність.
Згідно пункту 22 Порядку заняття торговельною діяльністю і
правилам торговельного обслуговування населення, затверджених
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 108
( 108-95-п ) (108-95-п)
, забороняється зберігання в касі (грошовому ящику,
сейфі) грошей готівкою, які не належать підприємству, а також
особистих речей касира чи інших працівників підприємства.
На підставі викладеного судом апеляційної інстанції
підтверджено встановлений відповідачем факт порушення позивачем
п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а тому до позивача правомірно
застосовано штрафні санкції за порушення зазначеного Закону.
Разом з тим, згідно оспорюваного податкового
повідомлення-рішення сума застосованих до позивача штрафних
санкцій визначена як податкове зобов'язання, що суперечить
преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 13, 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за
порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних
підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням
на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
У зв'язку з цим оспорюване податкове повідомлення-рішення у
вказаній частині апеляційним судом правомірно визнано недійсним, а
рішення місцевого господарського суду - змінено.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги позивача щодо
порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 у справі N 1/170н залишити без змін, а касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ч.Н.В. - без
задоволення.