ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 34/76
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін
В. Стрелкова (дов. від 24.01.05),
Т. Дзусенко (дов. від 24.01.05),
Ю. Петренка (дов. від 19.01.05),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Альянс"
на рішення від 6 липня 2004 року, додаткове рішення від
12 липня 2004 року господарського суду м. Києва та постанову від
18 серпня 2004 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 34/76
за позовом закритого акціонерного товариства "Альянс"
до Центрального спеціалізованого будівельного управління
про стягнення 107 342,72 грн.
та зустрічним позовом
про визнання недійсним акта прийому-передачі векселів,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 6 липня 2004 року та додатковим рішенням від
12 липня 2004 року господарського суду м. Києва, залишеними без
змін постановою від 18 серпня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду, в первісному позові відмовлено і зустрічний
позов задоволено з визнанням недійсною угоди від 8 грудня
2000 року, яка оформлена актом прийому-передачі векселів та
зобов'язано повернути 115 000 грн.
Судові акти мотивовані укладенням між сторонами договору, не
доведеністю факту поставки товару, а отже безпідставністю видачі
векселя, відсутністю права на видачу векселя, невідповідністю
угоди вимогам закону.
Закрите акціонерне товариство "Альянс" просить судові акти в
даній справі скасувати з підстав не застосування до спірних
правовідносин приписів статті 198 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, порушення господарськими судами статей 1 і 8 Закону
України "Про господарську діяльність в Збройних Силах України"
( 1076-14 ) (1076-14)
, Законів України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
і "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та ухвалити
нове рішення, яким позов задовольнити і в задоволенні зустрічного
позову відмовити.
Центральне спеціалізоване будівельне управління проти доводів
касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Закрите акціонерне товариство "Альянс" подало до
господарського суду позов про стягнення вексельної суми та сум
штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання,
а відповідач подав зустрічний позов про визнання векселя таким, що
втратив силу вексельного права. В подальшому зустрічний позов був
доповнений вимогою про стягнення боргу в сумі 115 000 грн. Заявою
від 23 березня 2004 року Центральне спеціалізоване будівельне
управління змінило підстави та предмет позову і просить визнати
недійсним акт від 8 грудня 2000 року прийому-передачі векселів,
обґрунтовуючи вимогу відсутністю в договорі поставки умови про
проведення розрахунків із застосуванням векселів та неналежним
підписанням самого акта.
Господарськими судами встановлено, що 29 березня 1999 року
закрите акціонерне товариство "Альянс" і військова частина А2352 -
умовне найменування Центрального спеціалізованого будівельного
управління - уклали договір поставки, відповідно до умов якого
товариство зобов'язалося поставити товар, а військова частина
прийняти і оплатити його.
Військова частина 8 грудня 2000 року видала акціонерному
товариству "Альянс" простий вексель N 3001314053 з вексельною
сумою 201 554 грн. 72 коп. і строком платежу "за пред'явленням".
Передачу векселя його учасники оформили актом від 8 грудня
2000 року прийому-передачі векселів.
Платіж за векселем військова частина здійснювала частками -
8 лютого 2001 року (30 000 грн.), 18 травня 2001 року
(50 000 грн.) і 3 вересня 2001 року (35 000 грн.), але в
подальшому платежі припинила, що спричинило виникнення спору.
Оцінивши подані сторонами докази, господарські суди дійшли
висновків про те, що військова частина в установленому порядку не
була зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності в Збройних
Силах України і не мала статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, а отже не була вправі видавати вексель; акт від
8 грудня 2000 року прийому-передачі векселів за правовою природою
є цивільно-правовою угодою, яка не відповідають закону; позивач не
довів факту поставки товару на умовах договору від 29 березня
1999 року N 2903; підстави для стягнення вексельної суми відсутні.
Проте зазначені висновки не ґрунтуються на законі. Правові
засади здійснення господарської діяльності у Збройних Силах
України регулюються Законом України "Про господарську діяльність у
Збройних Силах України" ( 1076-14 ) (1076-14)
, а також іншими
нормативно-правовими актами (стаття 2 цього Закону).
Суб'єкти та види господарської діяльності у Збройних Силах
України визначені статтею 3 Закону ( 1076-14 ) (1076-14)
. Крім того, за
змістом статті 4 Закону військові частини як суб'єкти
господарської діяльності у Збройних Силах України мають бути
зареєстровані у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів
України.
Механізм реєстрації військових частин як суб'єктів
господарської діяльності у Збройних Силах України визначений
постановою від 3 травня 2000 року N 749 ( 749-2000-п ) (749-2000-п)
Кабінету
Міністрів України "Про порядок реєстрації військових частин як
суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах".
Відносини зобов'язального характеру між сторонами виникли в
березні 1999 року до набрання чинності Закону України "Про
господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) (1076-14)
та
постанови від 3 травня 2000 року N 749 ( 749-2000-п ) (749-2000-п)
Кабінету
Міністрів України і за правила дії норми в часі факт відсутності
реєстрації військової частини як суб'єкта господарської діяльності
у Збройних Силах України на момент виникнення між сторонами
відносин поставки не може впливати на її правоздатність, якщо
військова частина здійснювала господарську діяльність на підставі
закону, зокрема, частини першої статті 14 Закону України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
.
До того ж з тексту Довідки 156 вбачається, що 25 квітня
1998 року Центральне спеціалізоване будівельне управління було
включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України за ознакою юридична особа.
Доводи зустрічного позову про те, що видача спірного векселя
не була обумовлена договором поставки також не можуть бути
враховані, оскільки на момент його видачі Закон України "Про обіг
векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
не набрав чинності.
Вирішуючи питання щодо правомірності видачі векселя, слід
керуватися Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
, за змістом якої простий вексель видається боржником
кредитору і зобов'язання за векселем відрізняється від інших
зобов'язань своєю абстрактністю - відокремленістю векселя від
підстав його видачі і у разі скасування правочину, який є
підставою для видачі векселя, зобов'язана особа не вправі
відмовитися від виконання зобов'язання, посвідченого векселем, з
посиланням на ці обставини. Зазначене правило кореспондується з
вимогами статті 198 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
не передбачає видачу векселя на підставі акта, так
само як підставу для його передачі іншій особі і скасування цього
акта в судовому порядку не спричиняє обов'язку особи, яка
добросовісно набула вексель, повернути його зобов'язаній за
векселем особі. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що
вимога про визнання недійсним договору від 29 березня 1999 року
поставки товару сторонами не заявлялася і господарські суди з
власної ініціативи недійсним його не визнавали.
Центральне спеціалізоване будівельне управління в ході
судового процесу змінило підставу і предмет зустрічного позову - з
визнання векселя таким, що втратив силу вексельного права та
стягнення 115 000 грн. на визнання недійсним акта від 8 грудня
2000 року прийому-передачі векселя з підстав відсутності в
договорі поставки умови про проведення розрахунків із
застосуванням векселів та неналежним підписанням самого акта.
Такі вимоги сторони не узгоджуються з правилом частини
четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якого позивач вправі до прийняття
рішення по справі змінити лише або підставу або предмет позову.
Неправильне застосування господарськими судами Уніфікованого
закону про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
,
Законів України "Про господарську діяльність у Збройних Силах
України" ( 1076-14 ) (1076-14)
та "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
,
а також статті 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
зумовлює в силу вимог статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України скасування рішення та постанови
місцевого і апеляційного господарських судів.
Колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним
господарськими судами при вирішенні спору не надана належна оцінка
змісту заявлених вимог за зустрічним позовом, у тому числі їх
відповідності способам захисту цивільних прав, та не досліджено
питання про наявність чи відсутність в діях відповідача за
первісним позовом складу цивільно-правової відповідальності, в
зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з'ясування обставин, які мають істотне значення для
правильного вирішення даного спору, та їх подальшого врахування в
сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої та
апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Альянс"
задовольнити частково.
Рішення від 6 липня 2004 року і додаткове рішення від
12 липня 2004 року господарського суду м. Києва та постанову від
18 серпня 2004 року Київського апеляційного господарського суду в
справі N 34/76 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.