ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 24/355
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: головуючого судді -
Плахотнюк С.О., суддів Панченко Н.П., Плюшка І.А., розглянувши
матеріали касаційної скарги Українського союзу об'єднань
підприємств та організацій побутового обслуговування населення
"Укрсоюзсервіс" на постанову від 16.11.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі N 24/355 за позовом
Українського союзу об'єднань підприємств та організацій побутового
обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" до: 1. Українського
науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту
побутового обслуговування "УкрНДКТІпобут"; 2. ТОВ "ТЕХНО-ЦЕНТР"
про визнання договору недійсним, за участю представників:
позивача - Іваненко Л.С.; відповідача-1 - Ветуха Є.О.;
відповідача-2 - Лози Д.І., В С Т А Н О В И В:
Український союз об'єднань підприємств і організацій
побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" звернувся до
господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання
недійсним договору уступки права вимоги по договору оренди від
20.04.98, на підставі ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який було
укладено між ТОВ "Техно-Центр" та Українським науково-дослідним і
конструкторсько-технологічним інститутом побутового обслуговування
"УкрНДКТІпобут" 9 грудня 2003 року. Позовні вимоги "Укрсоюзсервіс"
обґрунтовано тим, що укладення договору уступки вимоги порушує
права та законні інтереси позивача, оскільки між "Укрсоюзсервіс"
та "УкрНДКТІпобут" заборгованість по орендній платі відсутня.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2004 у
справі N 24/355 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним
договір уступки вимоги від 09.12.2003 р., укладений між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-центр" та
Українським науково-дослідним і конструкторсько-технологічним
інститутом побутового обслуговування "УкрНДКТІпобут". Судові
витрати розподілено між відповідачами.
Постановою апеляційної інстанції від 16.11.2004 рішення
господарського суду міста Києва від 15.09.2004 у справі N 24/355
скасовано. В позові відмовлено з посиланням на те, що на час
укладення договору уступки вимоги заборгованість за договором
оренди від 20.04.98 існувала. Застосування ст. 35 (ч. 2) ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом першої інстанції є помилкою, оскільки у
справі N 3/122 та 24/355 приймали участь різні сторони.
Звертаючись з касаційною скаргою та доповненням до неї на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.11.2004 у справі N 24/355 "Укрсоюзсервіс" посилається на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і
матеріального права, зокрема, ст. 198, 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
;
34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального та матеріального права Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга "Укрсоюзсервіс"
підлягає задоволенню з таких підстав:
Господарським судом міста Києва при розгляді справи N 24/355
встановлено:
Між "УкрНДКТІпобут" та "Укрсоюзсервіс" 20.04.98 р. укладено
договір оренди адміністративного будинку, що знаходиться за
адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22.
Згідно п. 10.1 договору строк оренди становить 25 років і
фактично орендні правовідносини повинні існувати до
20.04.2023 року. Орендна плата за договором оренди становить
37213,79 гривень в місяць (з розрахунку 5,513 гривень за один
квадратний метр) без ПДВ з врахуванням щомісячного індексу
інфляції.
Станом на 01.04.2002 р. та станом на 01.12.2003 р. між
"УкрНДКТІпобут" (первісний орендодавець) та "Укрсоюзсервіс"
складено акти звірки розрахунків згідно договору оренди
адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Воровського, 22. Згідно актів, заборгованість
"Укрсоюзсервісу" перед "УкрНДКТІпобут" по орендній платі відсутня,
існує заборгованість останнього перед "Укрсоюзсервісом", що
складається з суми невідшкодованих витрат для фінансування
капітальних вкладень, проведення ремонту, технічного переоснащення
приміщень та утримання будинку, зазначених у додатковій угоді до
договору оренди від 20.04.98 р. Позивачем надано рішення
господарського суду м. Києва по справі N 3/122 про розірвання
договору оренди б/н від 20.04.98 р. та виселення "Укрсоюзсервіс" з
будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22.
Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від
02.06.2004 р., якою встановлено відсутність заборгованості
"Укрсоюзсервіс" перед "УкрНДКТІпобут" по орендній платі станом на
01.12.2003 р. і це рішення скасоване.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь
ті самі сторони.
9 грудня 2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Техно-Центр" та Українським науково-дослідним і
конструкторсько-технологічним інститутом побутового обслуговування
"УкрНДКТІпобут" укладено договір уступки права вимоги, згідно
якого "УкрНДКТІпобут" уступив право вимоги заборгованості в сумі
368033,73 гривень, за договором оренди від 20.04.98 р.
адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Воровського, 22.
Доводи відповідачів про наявність заборгованості, переданої
за договором уступки вимоги від 9 грудня 2003 р., укладеним між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" та
Українським науково-дослідним і конструкторсько-технологічним
інститутом побутового обслуговування "УкрНДКТІпобут", судом першої
інстанції до уваги не прийняті, з посиланням на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 у
справі N 3/122.
На підставі викладеного господарським судом першої інстанції
зроблено висновок, що "УкрНДКТІпобут" за договором уступки вимоги
від 09.12.2003 р. передало Товариству з обмеженою відповідальністю
"Техно-Центр" безпідставні та нереальні вимоги, які базуються на
надуманих даних, що не підтверджені відповідними документами та не
створюють реальних наслідків. Згідно п. 5 ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, правочин має бути спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним. Укладення між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" та Українським
науково-дослідним і конструкторсько-технологічним інститутом
побутового обслуговування "УкрНДКТІпобут" договору уступки вимоги
від 09.12.2003 порушує права та законні інтереси позивача, не
відповідає вимогам чинного законодавства України та за таких
обставин справи визнається судом недійсним відповідно до ст. 215
ЦК України.
Апеляційна інстанція вважає, що господарським судом міста
Києва неправильно застосована ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рішення у справі N 3/122 оскільки у зазначеній справі брали
участь інші сторони ніж у справі N 24/355. У справі N 3/122
позивач - ТОВ "Техно-Центр", відповідач - "Укрсоюзсервіс"; у
справі N 24/355 позивач - "Укрсоюзсервіс"; відповідачі -
"УкрНДКТІпобут" та ТОВ "Техно-Центр". Крім того, апеляційна
інстанція не погоджується з висновком господарського суду про те,
що за договором про уступку вимоги передано нереальна вимога, тому
що акт звірки розрахунків, який було укладено між "УкрНДКТІпобут"
(первісний орендодавець) та "Укрсоюзсервіс", про відсутність
заборгованості анульовано листом відповідача від 29.03.2004.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у
відповідності до договору уступки вимоги від 03.12.2003 був
вчинений виконавчий напис 30.12.2003 про стягнення з
"Укрсоюзсервіс" на користь ТОВ "Техно-Центр" несплаченої
заборгованості з орендної плати і частину заборгованості з
"Укрсоюзсервіс" стягнуто. За таких обставин, апеляційна інстанція
вважає, що договір уступки вимоги від 09.12.2003 спрямований на
реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і підстави
для визнання його недійсним по ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції у справі N 24/355 Вищий
господарський суд України вважає помилковими.
Відповідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(підстави
звільнення від доказування) факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено господарським судом міста Києва в рішенні від
15.09.2004 у справі N 24/355, і це не спростовано апеляційною
інстанцією, за умовами договору уступки вимоги від 09.12.2003
"УкрНДКТІпобут" уступив право вимоги за договором оренди від
20.04.98 р. адмінбудинку, що знаходиться у м. Києві на
вул. Воровського, 22, на стягнення з "Укрсоюзсервіс"
заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2001 р. по
01.12.2003 за користування орендованим приміщенням.
Визнавши недійсним зазначений договір уступки вимоги,
господарський суд послався на нереальність переданих вимог,
оскільки вони не підтверджені документами. Факт відсутності
заборгованості "Укрсоюзсервіс" перед "УкрНДКТІпобут" з орендної
плати встановлено постановою Київського апеляційного
господарського суду від 02.06.2004 у справі N 3/122. Зазначена
постанова залишена без змін постановою Верховного Суду України від
25 січня 2005 року, що підтверджує правильність висновку суду
першої інстанції про відсутність заборгованості з орендної плати
"Укрсоюзсервіс" станом на 01.12.2003 р. і застосування до спірних
відносин ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В постанові Верховного
Суду України від 25 січня 2005 року (справа N 3/122) зазначено
наступне:
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" N 2269-XII ( 2269-12 ) (2269-12)
(далі - Закон 2269-XII)
передбачено надання орендодавцем пільг щодо орендної плати
орендарям збиткових і низькорентабельних підприємств, що
перебувають у державній формі власності, на умовах, які
визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з рішенням Кабінету Міністрів України від
19.02.99 року N 3443/50 про встановлення безоплатного користування
"Укрсоюзсервісом" адміністративного будинку по
вул. Воровського, 22 м. Києва, за умови його утримання, сторони
додатковими угодами визначили, що з 19.02.99 року орендар сплачує
орендну плату за приміщення, передані в суборенду, рештою
користується безоплатно.
Орендна плата, згідно з додатковою угодою від 31.12.98 року
перераховується орендодавцю, який сплативши передбачені законом
податки, залишок коштів орендної плати щомісячно повертає орендарю
для фінансування капітальних вкладень, проведення ремонту,
реконструкції технічного переобладнання приміщень, утримання
будинку і прилеглої території в належному санітарному стані та
витрат на експлуатаційно-господарські потреби.
Отже, "Укрсоюзсервіс", згідно з умовами договору оренди та
рішення Кабінету Міністрів України, за використання приміщення
адмінбудинку на вул. Воровського, 22, за винятком переданих в
суборенду, від сплати орендної плати звільнений.
Із акта звірки взаєморозрахунків між УНДІ і "Укрсоюзсервіс",
станом на 01.12.2003 року, заборгованість по сплаті орендної плати
у відповідача відсутня, а заборгованість УНДІ перед
"Укрсоюзсервіс" становить 87874,89.
У матеріалах справи, як правильно зазначив апеляційний суд,
відсутні докази направлення на адресу "Укрсоюзсервісу"
повідомлення ТОВ "Техно-центр" про зміну власника на
адміністративний будинок по вул. Воровського, 22 у зв'язку з чим
орендна плата за грудень 2003 року була перерахована на рахунок
УНДІ, що не заперечує і позивач.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 підтвердив факт
проведення розрахунків між сторонами шляхом зарахування зустрічних
однорідних вимог, підтвердив відсутність заборгованості Позивача
по сплаті орендної плати згідно договору оренди адміністративного
будинку від 20.04.98 р., тому висновок суду апеляційної інстанції
про наявність заборгованості Позивача по сплаті орендних платежів
в сумі 368033,73 грн. на момент підписання оспорюваного договору
уступки вимог не відповідає фактичним обставинам справи та
положенням статті 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора.
Відповідно до ст. 198 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за
недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за
невиконання цієї вимоги боржником.
Висновок суду першої інстанції про передачу по договору
уступки вимоги неіснуючої вимоги тягне за собою недійсність самого
договору на підставі недійсності вимогам ст.ст. 197, 198 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису не може свідчити про
дійсність укладеного договору уступки вимоги, оскільки фактичні
обставини і законність угоди встановлюються судом. Анулювання акту
звірки розрахунків одною із сторін не є законною підставою вважати
таку дію правомірною.
З врахуванням викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українського союзу об'єднань підприємств та
організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" на
постанову від 16.11.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 24/355 задовольнити.
Постанову від 16.11.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 24/355 скасувати. Рішення
господарського суду міста Києва від 15.09.2004 залишити без змін.