ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 22/487
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні, судді Плюшка І.А. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П., Плахотнюк С.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фалькон-Трейдінг"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2004 р.
зі справи N 22/487
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седа-Фарм
Аптека 7х7"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Трейдінг"
про Спонукання до укладання договору
за участю представників:
- позивача - Бандурко І.О. (дов. від 23.02.2005 р. N 123);
- відповідача - Іванцов В.В. (дов. від 23.02.2005 р. N б/н).
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Седа - Фарм аптека
7х7" (надалі - "Позивач") звернулось до господарського суду міста
Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фалькон Трейдінг" (надалі - "Відповідач") про спонукання до
укладання договору суборенди нежитлового приміщення за адресою:
м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2004 р. зі
справи N 22/487 позовні вимоги Позивача задоволено у повному
обсязі та зобов'язано Відповідача укласти з Позивачем договір
суборенди нежитлового приміщення площею 71,84 кв. м., що
знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24 на новий
строк, а саме до 18.12.2007 р.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення
ст. 777 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(надалі - "ЦК
України") перешкоджає реалізації Позивачем, який належно виконував
свої обов'язки за договором оренди (суборенди) від 19.12.2002 р.,
свого переважного права на укладення договору оренди (суборенди)
нежитлового приміщення на новий строк.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суд ум. Києва від
29.12.2004 р. у справі N 22/487 як таке, що прийнята з порушенням
норм матеріального та процесуального права та постановити нове
рішення, яким Позивачу в позові відмовити.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, приймаючи до
уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,
проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить що касаційна
скарга підлягає задоволенню з підстав викладених нижче.
Під час судового розгляду господарським судом першої
інстанції встановлено, що 19.12.2002 р. між Позивачем та
Відповідачем укладено договір оренди (суборенди) нежитлового
приміщення, відповідно до якого позивач є суборендарем нежитлового
приміщення площею 71,84 грн., що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Хрещатик, буд. 24 (надалі - "Договір").
Судом також встановлено, що угодою від 18.12.2003 р. сторони
погодили продовжити строк дії договору оренди (суборенди) від
19.12.2002 р. на строк до 19.12.2004 р. При цьому, пунктом 10.3.
Договору встановлено, що після закінчення терміну Договору
орендар, якщо він належним чином виконував свої обов'язки, має
переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору
оренди на новий термін.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином
виконував умови Договору.
17 листопада 2004 року Позивач направив Відповідачу лист про
свій намір скористатися переважним правом на укладення на новий
строк Договору. Відповідь на дане повідомлення позивач
запропонував надати протягом 10 днів з моменту отримання цього
повідомлення.
У відповіді на вищезазначене повідомлення Відповідач відмовив
Позивачу в укладанні Договору на новий строк та запропонував
20.12.2004 р. звільнити займане приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строком
договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права
і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наймач, який
належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу
строку договору має переважне право перед іншими особами на
укладення договору найму на новий строк. Аналогічна норма
міститься в ч. 3 ст. 17 Закону України від 10.04.92 N 2269-XII
( 2269-12 ) (2269-12)
"Про оренду державного та комунального майна"
(надалі - "Закон").
Таким чином, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та Закон ( 2269-12 ) (2269-12)
надають орендарю, який належним чином виконував свої обов'язки,
переважне перед іншими претендентами право на укладання на
договору оренди на новий строк.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач (орендодавець)
мав намір в подальшому використовувати спірне приміщення у власних
господарський цілях.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Таким чином Позивач повинен був надати суду докази, які б
підтверджували факт укладання орендодавцем договору оренди з іншою
особою. Відмова орендодавця як така від укладання Договору на
новий строк в даному випадку не є належним доказом порушення
переважного права орендаря на укладення договору оренди
(суборенди) нежитлового приміщення.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з
господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності
з нормами матеріального і процесуального права та фактичними
обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським
судом.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині
рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги
судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на
користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового процесу
перед законом і судом.
Як вбачається з тексту оскаржуваного судового рішення,
господарським судом м. Києва при вирішенні даного спору не
наведено правового обґрунтування того, з яких підстав він відхилив
доводи Відповідача щодо відсутності у нього наміру в подальшому
укладати договір оренди та, навпаки, наявності наміру
використовувати спірне майно для власних господарських потреб.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва
від 29.12.2004 р. N 22/487 у справі підлягає скасуванню як
прийняте з порушенням норм матеріального права.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фалькон-Трейдінг" задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.12.2004 р. зі
справи N 22/487 скасувати.
3. В позові відмовити.