ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 15/223
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ДП "Рівненське спеціалізоване управління "Проммонтаж" N 64
ВАТ "Промхімсантехномонтаж"
на постанову від 16-23.11.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 15/223
за позовом ДП "Рівненське спеціалізоване управління
"Проммонтаж" N 64 ВАТ "Промхімсантехномонтаж"
до
1. ТОВ "Рівне-Трансмонтаж"
2. Виконавчого комітету Рівненської міської ради
3. ВАТ "Промхімсантехномонтаж" третя особа: КП "Рівненське
міське БТІ" про скасування розпорядження міського голови від
02.06.2004 N 1284-Р; скасування свідоцтва про право власності на
нерухоме майно, видане 03.06.2004 Виконавчим комітетом Рівненської
міської ради ТОВ "Рівне-Трансмонтаж"; відновлення становища, яке
існувало до порушення прав ДП "Рівненське спеціалізоване
управління "Проммонтаж" N 64 ВАТ "Промхімсантехномонтаж" на
розпорядження переданим йому нерухомим майном шляхом визнання
недійсним п.5.33 Статуту ТОВ "Рівне-Трансмонтаж" в частині, що
визначає участь ВАТ "Промхімсантехномонтаж" у створенні статутного
фонду товариства
за участю представників:
- позивача - Германа Г.О., Лі Н.К.,
- відповідача 1 - Голуба В.А.,
- відповідача 2 - не з'явився,
- відповідача 3 - не з'явився
- третьої особи - не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
ДП "Рівненське спеціалізоване управління "Проммонтаж" N 64
ВАТ "Промхімсантехмонтаж" звернулось до господарського суду
Рівненської області з позовною заявою про скасування розпорядження
міського голови від 02.06.2004 р. N 1284-Р; скасування свідоцтва
про право власності на нерухоме майно, видане 03.06.2004 р.
виконавчим комітетом Рівненської міської ради ТОВ
"Рівне-Трансмонтаж"; про відновлення становища, яке існувало до
порушення прав ДП "Рівненське спеціалізоване управління
"Проммонтаж" N 64 ВАТ "Промхімсантехмонтаж" на розпорядження
переданим йому нерухомим майном шляхом визнання недійсним п.5.33
Статуту ТОВ "Рівне-Трансмонтаж" в частині, що визначає участь ВАТ
"Промхімсантехмонтаж" у створенні статутного фонду товариства.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
11.08.2004 р. по справі N 15/223 в частині скасування
розпорядження міського голови від 02.06.04 р. N 1284-Р та про
відновлення становища, яке існувало до порушення прав ДчП
"Рівненське спеціалізоване управління "Проммонтаж N 64" на
розпорядження переданим йому нерухомим майном шляхом визнання
недійсним п.5.33 Статуту ТзОВ "Рівне-Трансмонтаж" в частині, що
визначає участь ВАТ "Промхімсантехмонтаж" у створенні статутного
фонду товариства, в позові відмовлено; в частині скасування
свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане
03.06.04 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради ТзОВ
"Рівне-Трансмонтаж", провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що позивач не довів суду свого права
власності на нерухоме майно за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова,
34, а відтак не довів порушення своїх прав та законних інтересів;
у суду відсутні підстави для визнання недійсним п.5.33 Статуту
ТзОВ "Рівне-Трансмонтаж" в частині, що визначає участь ВАТ
"Промхімсантехмонтаж" у створенні статутного фонду товариства, а
також відсутні підстави для скасування розпорядження міського
голови від 02.06.04 р. N 1284-Р, оскільки останнє видане на
законних підставах. Провадження у справі в частині розгляду вимоги
позивача щодо скасування свідоцтва про право власності на нерухоме
майно, видане 03.06.04 р. виконавчим комітетом Рівненської міської
ради, підлягає припиненню, оскільки свідоцтво про право власності
не є правовстановлювальним документом, а тому і не може виступати
предметом спору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.11-23.11.2004 р. рішення господарського суду Рівненської
області від 11.08.2004 р. по справі N 15/223 залишено без змін з
тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, ДчП "Рівненське спеціалізоване управління
"Проммонтаж N 64" ВАТ "Промхімсантехмонтаж" просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від
16.11-23.11.2004 р. та рішення господарського суду Рівненської
області від 11.08.2004 р. скасувати, посилаючись на порушення
судом апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та
процесуального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.05.1995
виконавчим комітетом Рівненської міської ради було зареєстроване
ДП "Рівненське спеціалізоване управління "Проммонтаж N 64" ВАТ
"Промхімсантехмонтаж" /надалі - дочірнє підприємство/. Статут
дочірнього підприємства зареєстровано розпорядженням голови
Рівненської міської управи N 634-р від 25.05.95 р.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(діяв на момент створення
дочірнього підприємства), майно підприємства становлять основні
фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких
відображається в самостійному балансі підприємства.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, юридична особа здійснює право володіння,
користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника
відповідно до свого статуту (положення).
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, створена власником юридична особа
відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею
майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення
на вимогу кредиторів.
Як вбачається з розділу 4 п.4.1 Статуту дочірнього
підприємства, майно управління /позивача/ складають основні і
оборотні засоби, а також інші матеріальні цінності і нематеріальні
активи, вартість яких відображається в самостійному балансі.
Управління здійснює право володіння, користування і розпорядження
цим майном.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, право власності - це врегульовані законом
суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження
майном.
Суди обох інстанцій, визначаючи, що майно є власністю
головного підприємства, не надали оцінки зазначеному в п.4.1
Статуту дочірнього підприємства, а також тому, що право володіння,
користування і розпорядження, закріплене в Статуті дочірнього
підприємства, фактично відповідає праву власності (визначенню
права власності, наведеному в Законі).
Крім того, суди обох інстанцій не надали оцінці тому факту,
що згідно п.5.1 Статуту дочірнього підприємства (а.с.18) статутний
фонд управління становить станом на 1 січня 1995 року
478000 тис. крб., відповідно не з'ясували, з огляду на ч.1 ст. 10
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, з чого
складається статутний фонд дочірнього підприємства, можливість
входження до складу статутного фонду дочірнього підприємства майна
за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 34.
Непроведення дочірнім підприємством державної реєстрації
права власності на об'єкти нерухомого майна у встановленому
порядку не може бути достовірним підтвердженням неналежності йому
на праві власності такого майна.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, усі види майнових активів (майно та
майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються
до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного
житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних
закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі
банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому
законодавством, до комунальної власності відповідних
територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в
установленому порядку.
Суди обох інстанцій не врахували вищезазначених положень
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
та того, що відповідно до п.5.11 Статуту
дочірнього підприємства, дочірні підприємства відповідають по
своїх зобов'язаннях належним (наділеними товариством) майном і
коштами, а відтак передача належного дочірньому підприємству майна
в статутний фонд іншої юридичної особи, відповідно реєстрація прав
власності на таке майно за іншою юридичною особою позбавляє
можливості позивача в порядку, встановленому Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", реалізувати майно та задовольнити вимоги кредиторів,
що безумовно свідчить про порушення його прав та законних
інтересів.
Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те,
що свідоцтво про право власності не є правовстановлювальним
документом, а тому не може виступати предметом спору, оскільки
заперечуваний документ видано Виконавчим комітетом Рівненської
міської ради.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок
реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 07.02.02 р. N 7/5 ( z0157-02 ) (z0157-02)
,
оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться
з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним
особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого
майна їх засновниками.
Додатком 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації
прав власності на нерухоме майно ( z0157-02 ) (z0157-02)
є Перелік
правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться
реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Пункт 6
вказаного Переліку до правовстановлювальних документів відносить
свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані
органами місцевого самоврядування і місцевими державними
адміністраціями.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення",
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, висновки судів обох інстанцій про
те, що майно за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 34 не
перебувало у власності позивача, не є вичерпними, не
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні, а отже, не можуть вважатися обгрунтованими.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "Рівненське спеціалізоване управління
"Проммонтаж" N 64 ВАТ "Промхімсантехмонтаж" задовольнити частково.
Постанову від 16.11-23.11.2004 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 15/223 та рішення господарського
суду Рівненської області від 11.08.2004 скасувати.
Справу N 15/223 передати до господарського суду Рівненської
області на новий розгляд.