ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 15/130д
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі суддів:
Чернова Є.В. - головуючого, Цвігун В.Л., Ходаківської І.П., за
участю представників: позивача - Д. Лобіков, відповідача -
Д. Таранчук, С. Бутенко розглянув касаційну скаргу ТОВ
"Автомобільне підприємство "С. Т. Р. Україна" на рішення
господарського суду Запорізької області у справі N 15/130д за
позовом ТОВ "Трівлад" до ТОВ "Автомобільне підприємство
"С. Т. Р. Україна", Північної регіональної митниці, УДАІ УМВС
України у Запорізькій області про визнання недійсним договору
купівлі-продажу транспортного засобу, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі
N 15/130д від 11.06.2004 (суддя Н. Колодій), договір
купівлі-продажу визнано недійсним, так як зміст правочину
суперечить ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, іншим актам цивільного
законодавства, оскільки за договором позивачу був переданий
транспортний засіб - тягач 1994 р. замість транспортного засобу
1996 р., що зазначений в договорі, право власності до позивача не
перейшло.
ТОВ "С. Т. Р. Україна" просить рішення суду по цій справі
скасувати, так як до правовідносин купівлі-продажу, які
закінчилися у 2000 р. не може застосовуватись новий ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, ст. 215 ЦК України, невиконання чи неналежне
виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді
визнання угоди недійсною, у такому разі заінтересована сторона має
право вимагати розірвання договору та застосування інших
наслідків, які передбачені ЦК України.
Позивач просить рішення суду по цій справі залишити без
зміни, як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи сторін та встановив
наступне.
31.03.2000 ТОВ "Автомобільне підприємство Україна" та
ТОВ "Трівлад" укладено договір купівлі транспортного засобу
1996 р. випуску.
21.04.2000 сторонами укладено акт прийому-передачі
транспортного засобу, де сторони договору погодились щодо
відсутності зауважень щодо технічного стану транспортного засобу,
ТОВ "Трівлад" отримало накладну від 21.04.2000 на тягач 1996 р.
Відповідно до чинного на той час ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 128) право власності у набувача майна за договором виникає з
моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або
договором.
Договірні зобов'язання вважаються виконаними станом на
21.04.2000, а отже у господарського суду Запорізької області не
було правових підстав застосовувати ст.ст. 203, 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, який введений в дію з 01.01.2004 р.
Спірний автомобіль було ввезено на територію України
29.02.2000 та зареєстрований відповідачем у Броварській МРЕВ ДАІ
ГУ МВС України з відміткою експерта на заяві про відсутність змін
у ідентифікаційних номерах агрегатів.
31.08.2000 висновком експерта експортно-криміналістичного
центру встановлено, що спірний тягач випущено у 1994 р.
Касаційна інстанція враховує факти встановлені у постанові
Вищого господарського суду України від 25.12.2003, зокрема, щодо
відсутності у відповідача намірів навмисно створити неправильне
сприйняття предмету угоди, а саме не доведена та обставина, що
відповідач знав про те, що відчужений автомобіль був не того року
виробництва.
Верховним Судом України 25.03.2004 винесено ухвалу про
відмову у порушенні касаційного провадження.
Згідно чинної на той час ст. 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець у разі продажу йому речі неналежної якості має право
вимагати заміни речі, зменшення ціни, розірвання договору з
відшкодуванням збитків, а не визнання договору недійсним, як по
ст.ст. 48, 57 колишнього ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
(перший предмет позову по
цій справі), так і по ст. 215 ЦК у новій редакції (другий предмет
позову по цій справі).
У відповідності до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду
України від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням угод недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
угода може
бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Відповідно до цього роз'яснення, вирішуючи спори про визнання
угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність
тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і
настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод
вимогам закону; додержання встановленої форми угоди;
правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає
неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення спору. За загальним правилом невиконання
чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків
у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована
сторона має право вимагати розірвання договору або застосування
інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання
угоди недійсною.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Автомобільне підприємство "С. Т. Р.
Україна" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
11.06.2004 у справі N 15/130д скасувати.
3. У позові відмовити.
4. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за
перегляд у касаційній інстанції віднести на ТОВ "Трівлад".
Доручити господарському суду Запорізької області видати
відповідний наказ.