ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 7/110-10-285
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги
відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго",
м. Запоріжжя (далі - ВАТ "Дніпроенерго")
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 13.08.2004
у справі господарського суду Запорізької області
N 7/110-10/285
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - ДП "Газ
України" НАК "Нафтогаз України")
до ВАТ "Дніпроенерго"
про стягнення 41 989 405,06 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Клименко Р.В.;
від відповідача - Шамрай К.Г.
В С Т А Н О В И Л А:
ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з
позовом про стягнення заборгованості за поставлений природний газ
протягом січня-грудня 2003 року у сумі 37 906 325,25 грн.;
відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 179 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
пункту 7.2 договору N 162-ДПО/24-06/03-102 від 24.01.2003 пені за
несвоєчасну оплату спожитого газу за період з 11.01.2004 по
02.03.2004 у сумі 740 424,25 грн.; оскільки позивач належить до
державного сектору економіки згідно частини 2 статті 230
Господарського кодексу України у випадку прострочення грошового
зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7
відсотків, що становить 2 653 442,76 грн., а також відповідно до
статті 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та пункту 2
статті 625 Цивільного кодексу України просить стягнути збитки від
інфляції за період з січня 2004 року по лютий 2004 року у сумі
530 688,55 грн., трьох відсотків річних за період з 11.01.2004 по
02.03.2004 у сумі 158 524,25 грн.
У подальшому позивач свої позовні вимоги уточнив і просить з
урахуванням часткової сплати заборгованості стягнути
7 223 222,82 грн. основного боргу, 740 424,25 грн. пені,
2 653 442,76 грн. штрафу, 3% річних - 158 524,25 грн. та
530 688,55 грн. індексу інфляції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
07.06.2004 (суддя Алейнікова Т.Г.) позовні вимоги задоволено в
частині стягнення боргу за спожитий газ у сумі 7 223 222,82 грн.,
з мотивів їх обґрунтованості, в іншій частині позову відмовлено,
оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
на час дії мораторію не нараховується неустойка.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
13.08.2004 (судді: Кагітіна Л.П. - головуючий, Коробка Н.Д.,
Хуторной В.М.) апеляційна скарга позивача задоволена частково,
рішення змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача
7 223 222,82 грн. основного боргу, 740 424,25 грн. пені,
158 524,25 грн. - 3% річних та 530 688,55 грн. інфляційних
нарахувань, в частині стягнення 2 653 442 грн. штрафу в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що річні та індексування інфляції
не відносяться до неустойки, а тому на них не поширюється стаття
12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Щодо стягнення штрафу у
розмірі 7% на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, в цій частині відмовлено, оскільки порушення
зобов'язання відбулося до набрання чинності вказаного кодексу.
ВАТ "Дніпроенерго" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову апеляційного
господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням
законодавства та підлягає скасуванню в частині задоволення
позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, річних та
індексу інфляції, оскільки судом порушені приписи статті 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
щодо застосування до відповідача
санкцій.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом встановлено, що між ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" та ВАТ "Дніпроенерго" 24.01.2003 року укладено договір
N 162-ДПО/24-06/03-102 на постачання природного газу, згідно умов
якого, позивач (постачальник) зобов'язувався продати відповідачу
(покупцю) у 2003 році природний газ, а покупець - прийняти та
оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до умов вказаного договору, позивач передав
відповідачу протягом січня-грудня 2003 року природний газ в об'ємі
1 276 697,33 тис. куб. м на загальну суму 354 354 304,09 грн., що
підтверджується актами прийому-передачі природного газу.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав
частково, у зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача
становить 7 223 222,82 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох
інстанцій, визначена заборгованість відповідача перед позивачем
підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та платіжними
дорученнями, тому суди обох інстанцій обґрунтовано дійшли висновку
щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача
на користь позивача 7 223 222,82 грн. основного боргу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
12.12.2001 у справі N 5/5/466 порушено справу про банкрутство ВАТ
"Дніпроенерго".
Згідно статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992, на час дії мораторію не нараховується
неустойка, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих
документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення
відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, мораторієм на задоволення вимог кредиторів - є
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Отже, мораторій зупиняє виконання грошових зобов'язань,
термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і
не розповсюджує свою дію на виконання грошових зобов'язань, термін
виконання яких настав після введення мораторію, а також не
припиняє заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання у т.ч.
штрафні санкції.
Як свідчать матеріали справи, строк виконання зобов'язання
відповідача щодо здійснення розрахунків за поставлений у
січні-грудні 2003 р. природний газ настав після введення мораторію
у справі про визнання банкрутом ВАТ "Дніпроенерго".
Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з
відповідача пені, 3% річних та суми, на яку збільшилась
заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
Окрім того, судами обох інстанцій також встановлено, що
розрахунок позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних витрат
відповідає законодавству та не заперечується відповідачем, і з
таким висновком колегія суддів погоджується.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з
відповідача 740 424,25 грн. пені та 158 524,25 грн. 3% річних за
період з 11.01.2004 по 02.03.2004, а також 530 688,55 грн. з
урахуванням індексу інфляції за період з січня 2004 року по лютий
2004 року є обґрунтованими та правомірними.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача
2 653 442,76 грн. штрафу на підставі частини 2 статті 231
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
задоволенню не
підлягають, оскільки Господарський кодекс України набрав чинності
з 01.01.2004, а договір N 162-ДПО/24-06/03-102, який передбачає
іншу відповідальність сторін за невиконання передбачених ним
зобов'язань, ніж та, що передбачена ст. 230 Господарського кодексу
України, укладений сторонами 24.01.2003 р.
Так, згідно частини 2 статті 230 цього кодексу ( 436-15 ) (436-15)
, у
разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна
сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного
сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,
штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом
чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання
щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується
штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних
(некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків
виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка
вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення
виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад
тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків
вказаної вартості.
В частині 1 статті 230 вказаного кодексу ( 436-15 ) (436-15)
зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції
у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання.
Однак, згідно пункту 5 Перехідних положень зазначеного
кодексу ( 436-15 ) (436-15)
, положення Господарського кодексу України щодо
відповідальності за порушення правил здійснення господарської
діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань
застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після
набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за
порушення господарських зобов'язань була встановлена інша
відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1
цього розділу строку.
Пунктом 7.2 договору сторони обумовили відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у вигляді
пені, сума якої позивачем заявлена до стягнення.
У зв'язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
13.08.2004 у справі господарського суду Запорізької області
N 7/110-10/285 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого
акціонерного товариства "Дніпроенерго" - без задоволення.