ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 6/151
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Чернівецького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 р.
у справі N 6/151 господарського суду Чернівецької області
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці"
про стягнення 6128,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці": Орловська Н.Я.
В С Т А Н О В И В:
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до господарського суду Чернівецької області з
позовом до ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці" про стягнення 6128,00 грн.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
30.08.-06.09.2004 року (суддя Бутирський А.А.) позов задоволено
частково - стягнуто з відповідача: на користь позивача
2565,21 грн. штрафних санкцій, в доход державного бюджету
25,65 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний
центр" 49,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 р. (судді: Слука М.Г. - головуючий, Онишкевич В.В.,
Скрутовський П.Д.) рішення господарського суду Чернівецької
області від 30.08.-06.09.2004 року скасовано, прийнято нове
рішення, яким в позові відмовлено.
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційної скаргою, в якій просить постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. скасувати та
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови не були досліджені всі обставини справи, які мають
значення по справі, внаслідок чого неправильно застосовано вимоги
ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" N 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991 р.
зобов'язано підприємства всіх форм власності створювати робочі
місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної
кількості робочих місць на підприємстві.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за
2003 р., поданого ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці", середньооблікова
чисельність штатних працівників на підприємстві у 2003 р.
становила 43 особи.
Чотири відсотки від цієї кількості працюючих складає 1,72.
Таким чином, норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів для ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці" становить
2 робочих місця.
У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
відповідно до "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання
цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 28.12.2001 р. N 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, підприємство зобов'язано
сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту
інвалідів.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів
відповідно до частини 2 статті 19 вказаного Закону ( 875-12 ) (875-12)
покладається на керівників підприємств. У випадку, коли кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то
відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної
сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче
місце, не зайняте інвалідом (частина 20 вказаного Закону).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів
( 875-12 ) (875-12)
дає підстави для висновку про те, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається
на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті
18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого
пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
(затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 1434
( 1434-2000-п ) (1434-2000-п)
від 26 вересня 2002 року), згідно з яким,
завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням
підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та
підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право
здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами
штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції Львівський
апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач не міг
виконати свій обов'язок по створенню робочих місць, оскільки
Чернівецький міський центр зайнятості не направляв до відповідача
інвалідів з метою працевлаштуванню.
Цей висновок підтверджено наявними у справі доказами, зокрема
листом Чернівецького міського центру зайнятості за N 1506/24-4 від
24.11.2004 р., який підтверджує, що інваліди для працевлаштування
до відповідача не направлялись. Безпосередньо до відповідача
інваліди з заявами про працевлаштування не зверталися.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з
2000 р. у відповідача працював інвалід другої групи Орлов П.Є.,
який продовжував працювати у 2003 р. В вересні 2004 р. Орлова П.Є.
виключено зі складу працівників у зв'язку зі смертю.
Оскільки інвалід другої групи не пропрацював повний робочий
рік, він не був включений ТОВ "ТРК-Інтер-Чернівці" до звіту та не
був внесений у список працюючих інвалідів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку стосовно того, що відповідач здійснив всі належні від
нього заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів і не може
нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій за
невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України
вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 р. у справі N 6/151 залишити без змін.