ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 5/144
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі), суддів:
Бур'янової С.С., Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу
Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 5/144
господарського суду Полтавської області за позовом Прокурора
м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в м. Полтава до
Акціонерного товариства "Полтавський олійно-екстраційний завод -
Кернал Груп", м. Полтава, про стягнення 64057,42 грн., в судове
засідання представники сторін не з'явились, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
30.08.2004 року у справі N 5/144 (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні
позову прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі
Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, в м. Полтава, до Акціонерного товариства "Полтавський
олійно-екстраційний завод - Кернал Груп", м. Полтава, про
стягнення 64057,42 грн. відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням прокурор м. Полтави в інтересах
держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, в м. Полтава, подав апеляційне
подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду
Полтавської області від 30.08.2004 року по даній справі.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 5/144 (судді:
Мостова Г.І.; Мамонтова О.М.; Міщенко П.К.) апеляційне подання
прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в
м. Полтава, на рішення господарського суду Полтавської області від
30.08.2004 р. у справі N 5/144 залишено без задоволення. Рішення
господарського суду Полтавської області від 30.08.2004 р. у справі
N 5/144 залишено без змін.
Не погоджуючись з цією постановою Полтавське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів внесло до Вищого
господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 09.11.2004 р. у справі N 5/144.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що стаття 19
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлює для підприємств (об'єднань),
установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Части ною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими радами, громадськими організаціями
інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів
відповідно до частини другої статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то
відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної
сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче
місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного
Закону).
Аналіз зазначених положень Закону ( 875-12 ) (875-12)
про захист
інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов'язком підбирати й працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається
на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті
18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого
пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434
( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням
Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами
нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та
підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду
надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням
підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та
здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Суд першої та апеляційної інстанції встановив, що
середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у
2002 р. становила 443 чоловіка, а кількість робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем відповідно до
ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
становила 18 місць.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, що згідно з
наявного у матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та
працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ ( v0049202-02 ) (v0049202-02)
за
2002 р. останнім фактично працевлаштовано 9 інвалідів. Як
вбачається з матеріалів справи (а.с. 4), відповідач письмово
повідомляв органи державної статистичної звітності про кількість
працевлаштованих інвалідів на підприємстві.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дійшов до
вірного висновку, що відповідачем виконувалися вимоги
законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів з власної
ініціативи в межах своїх можливостей без вказівок на те державних
органів влади і подавав в органи державної статистики відповідну
звітність.
Судами попередніх інстанцій правомірно було враховано те, що
підприємство відповідача не відноситься до підприємств із
звичайними умовами праці, як це визначено ст. 17 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
, а є підприємством із шкідливими умовами праці та
пожежно-вибухонебезпечним підприємством. Тобто, відповідно до
Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ) (2245-14)
є
об'єктом підвищеної небезпеки 1-го класу за результатами
ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, де застосовувати
працю інвалідів забороняється згідно із Законом України "Про
охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
.
Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку,
що відповідач виконав свої обов'язки, передбачені Положенням про
робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(надалі по тексту - Положення). В іншу чергу позивач не направляв
інвалідів для працевлаштування, і тим самим він позбавив
відповідача можливості забезпечити певну кількість робочих місць
для працевлаштування інвалідів з урахуванням стану здоров'я,
здібностей і професійних навичок інвалідів відповідно до висновків
МСЕК.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що вина
відповідача у даному випадку відсутня, є вірним і відповідає
положенням закону.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Київським
міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані
норми матеріального та процесуального права і тому підстав для
скасування постанови Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у даній справі не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. у справі
N 5/144 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 5/144 залишити
без змін.