ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 2-16/11682-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, С.В. Бакуліної, Г.М. Фролової за
участю представників: позивача - не з'явились (про час і місце
судового засідання повідомлені належно), відповідачів -
Щербина Д.С. (дов. від 25.10.2004 року) - не з'явились (про час і
місце судового засідання повідомлені належно), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у м. Сімферополі на рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 15-18 жовтня 2004 року у
справі N 2-16/11682-2004 господарського суду Автономної Республіки
Крим за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" до
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та Управління
Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про
повернення податку на додану вартість в розмірі 247713,00 грн. по
декларації за квітень 2004 року, В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет"
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим
про відшкодування з державного бюджету України бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 247713 грн.
по декларації за квітень 2004 року. В порядку статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач
уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з державного бюджету
України з рахунку Управління Державного казначейства в Автономній
Республіці Крим заборгованість по відшкодуванню податку на додану
вартість в розмірі 247713 грн. по декларації за квітень 2004 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-18.10.2004 року (суддя Омельченко В.А) позов задоволено.
Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача
заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість в
розмірі 247713 грн. по декларації за квітень 2004 року.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на
користь позивача 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд посилався на
підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким встановлено, що суми, не
відшкодовані платнику податку в строк, вважаються бюджетною
заборгованістю, зазначив, що строк бюджетного відшкодування минув
та на момент прийняття рішення у справі позивачу не відшкодовано
247713 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням, Державна податкова інспекція у
м. Сімферополі подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15-18.10.2004 року, в якій просить рішення у
справі скасувати, в позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права, а саме: пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вимог наказу Державної податкової
адміністрації України від 24.04.2003 року N 196/ДСК
( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичними особами", статті 4 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
. Зокрема, заявник в
касаційній скарзі зазначає, що в ході проведення перевірки
позивача з питання правильності віднесення сум податку на додану
вартість в податкове зобов'язання та податковий кредит, згідно
наданої останнім декларації з ПДВ за квітень 2004 року податкова
інспекція надіслала запити на проведення зустрічних перевірок
основних постачальників позивача. На теперішній час відповіді на
вказані запити не надійшли, тому відшкодування податку на додану
вартість можливе тільки з врахуванням результатів зустрічних
перевірок. Також заявник зазначає, що відповідно до пункту 15
статті 4 зазначеного Декрету податкова інспекція звільнена від
сплати держмита як позивач та як відповідач за позовами до суду.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
наголошує на необґрунтованості касаційної скарги та просить
залишити рішення у справі без змін, а скаргу - без задоволення.
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці
Крим відзив на касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
першого відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
При розгляді справи господарським судом було встановлено, що
за наслідками господарської діяльності у позивача за квітень
2004 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення, позивач до
декларації надав розрахунок експертного відшкодування.
Правомірність формування податкового кредиту згідно податкової
декларацій за квітень 2004 року та розрахунком експертного
відшкодування відповідачами не заперечується. На день розгляду
справи не відшкодовано 247713 грн. бюджетної заборгованості.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права товариства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Пунктом 8.1 статті 8 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня
1997 року N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної
податкової адміністрації України, Державного казначейства України
від 21 травня 2001 року N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680),
відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками податкових
органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків
встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок
обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Викладені в касаційній скарзі доводи податкової інспекції не
можуть бути підставою для скасування переглянутого рішення
господарського суду першої інстанції, оскільки порядок обчислення
та сплати податку на додану вартість, дата виникнення податкових
зобов'язань, право платника на податковий кредит, порядок і строки
відшкодування з бюджету визначені Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, судова колегія зазначає, що частиною 3 статті 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
господарський суд має право покласти на неї державне мито
незалежно від результатів вирішення спору.
При розгляді даного спору судом встановлено, що спір виник
внаслідок неправильних дій першого відповідача, тому суд дійшов
правильного висновку, що у даному випадку державне мито
покладається на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник
спір та підставно в даному випадку застосував частину 3 статті 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою
передбачено таке право господарського суду.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у
справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та
процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не
вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15-18.10.2004 року у справі N 2-16/11682-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі - без задоволення.