ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2004 Справа N 47/58-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Львова Б.Ю.
Щотка О.С.
розглянувши
касаційну скаргу АК "XXX"
на рішення господарського суду Харківської області від
22.03.2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
12.07.2004 р.
у справі №47/58-04 господарського суду Харківської області
за позовом АТ "YYY"
до АК "XXX"
про стягнення 2 687 727, 4 грн.
за участю представників:
позивача: Генерального директора А.А.А., Б.Б.Б.,
відповідача: Д.Д.Д., Е.Е.Е.
ВСТАНОВИВ:
АТ "YYY" звернулось до господарського суду Харківської області з
позовом до АК "XXX" про стягнення 2 687 727,4 грн., що включало
307 561,38 грн. безпідставно збережених коштів і 2 380 166,02 грн.
доходу від користування підстанцією "АТ "YYY" без підстав,
передбачених законом або договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2004 р.
(суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково в сумі
2 532 327,62 грн., в решті позову у сумі 155 399,78 грн.
відмовлено. Стягнуто також з відповідача на користь позивача
1601,71 грн. державного мита та 111,18 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що користування чужим майном можливе лише
на підставі, передбаченій законом або договором. Безпідставне
користування чужим майном призводить до збереження за рахунок
власника цього майна коштів. В такому випадку виникає зобов'язання
особи, яка безпідставно зберегла або набула майно, повернути
безпідставно збережене або набуте потерпілому.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
12.07.2004р. (судді: Бабакова Л.М. - головуюча, Погребняк В.Я.,
Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від
22.03.2004 р. по справі № 47/58-04 залишено без змін з тих же
підстав.
АК "XXX" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Харківської області від 22.03.2004р. та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 12.07.2004р. скасувати,
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що
судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 4-2 , 4-3, 4-7, 121-2, 121-4 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, абз. 3 п. 7.19 Правил користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених Постановою НКРЕ від
31.07.1996р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
02.08.1996 р. за № 417/1442.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2003 р. між ВАТ
"ZZZ" в особі керуючого санацією Г.Г.Г. з одного боку, та АТ "YYY"
в особі генерального директора А.А.А., з іншого боку, укладено
договір купівлі-продажу № 203/1 від 04.07.2003 р., відповідно до
умов якого Продавець (ВАТ "ZZZ") зобов'язався передати у
власність, а Покупець (АТ "YYY") прийняти та оплатити електричну
підстанцію 110/6 кВ, інв. № X5, яка знаходиться за адресою: м.
Я-ськ, вул. Ч-ська, 88.
Відповідно до п.4.2. договору, право власності на електричну
підстанцію 110/6 кВ виникає з моменту підписання акту
приймання-передачі.
Такий акт був підписаний 31.07.2003 р.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, договір № 203/1 від 04.07.2003 р. укладений між ВАТ
"ZZZ" та АТ "YYY", виконаний сторонами в повному обсязі та на час
розгляду справи не визнаний недійсним, сторонами не розірваний.
Таким чином, позивач є власником підстанції 110/6 кВ.
На підставі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п.1.2. Правил користування електричною енергією
( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від
31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями), зареєстрованими в
Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. № 417/1442 (надалі
Правила) суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку
стосовно того, що позивач є "основним споживачем" в розумінні
Правил, навіть за відсутності договору між ним та відповідачем.
Згідно з п. 4.3 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
у разі використання
постачальником електричної енергії мереж основного споживача або
житлової організації для технічного забезпечення постачання
електричної енергії населенню та/або субспоживачам, відшкодування
обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж
оплачується власнику цих мереж постачальником електричної енергії,
у тарифах (цінах) якого передбачені необхідні статті витрат.
Обов'язок передбачити такі статті витрат покладено на відповідача
Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з
постачання електричної енергії за регульованим тарифом
( z0433-96 ) (z0433-96)
, затвердженим Постановою НКРЕ України від 13.06.1996
р. № 15/1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
08.08.1996 р. за № 433/1458 та Тимчасовою методикою розрахунку
роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу
електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на
постачання електроенергії ( v0564227-98 ) (v0564227-98)
, затвердженої Постановою
НКРЕ України від 06.05.1998 р. № 564.
Що стосується твердження відповідача, що відповідний договір не
було укладено з позивачем внаслідок неналежного технічного стану
підстанції 110/6 кВ, то воно обґрунтовано не прийнято судами
першої та апеляційної інстанції як належний доказ в обґрунтування
позиції відповідача виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
акт-обстеження № 589 від 18.09.2003 р., відповідно до змісту якого
при перевірці стану технічної документації підстанції 110/6 кВ
виявлено порушення та визначено перелік заходів, які необхідно
здійснити для усунення виявлених порушень та припис, де зокрема
визначено зміст заходів по підстанції 110/6 кВ адресовано ВАТ
"ZZZ" в особі керуючого санацією Г.Г.Г.
До відома позивача цей акт та припис не доводились.
Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши докази, надані
позивачем, а саме: кошториси за 2003 р. та січень 2004 р., копії
договорів з особами, які виконували роботи на підстанції та
надавали послуги, пов'язані з її утриманням, акти виконаних робіт,
рахунки, платіжні доручення про перерахування коштів та врахувавши
аудиторський висновок від 11.02.2004 р. незалежної аудиторської
фірми "WWW" зробили вірний висновок, що відповідачем було
безпідставно збережено за рахунок позивача за період з 31.07.2003
р. по 01.02.2004 р. 285485,06 грн., що дорівнює сумі обґрунтованих
витрат позивача на утримання підстанції 110/6 кВ з моменту набуття
права власності на неї за договором № 203/1 від 04.07.2003 р.
Що стосується стягнення доходу від безпідставного користування
підстанцією 110/6 кВ, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Порядку визначення класів споживачів електричної
енергії, диференційованих за ступенями напруги ( v1052227-98 ) (v1052227-98)
,
затвердженого Постановою НКРЕ України від 13.08.1998 р. № 1052,
споживачі електричної енергії розподіляються на 2 класи,
диференційовані за ступенем напруги на межі балансового розподілу
електропостачальних систем: 1 клас - споживачі, які отримують від
електропостачальної організації електричну енергію із ступенем
напруги 35 кВ та вище на межі балансового розподілу; 2 клас -
споживачі, які отримують від електропостачальної організації
електричну енергію із ступенем напруги нижче 35 кВ на межі
балансового розподілу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено,
що відповідач отримує дохід від використання підстанції 110/6 кВ,
яка належить позивачу, який складається з того, що відповідач
отримував дохід більший того, який би він зміг отримати, не
здійснюючи постачання електроенергії через підстанцію 110/6кВ.
Місцевий господарський та апеляційний господарський суди на
підставі досліджених матеріалів справи дійшли висновоку, що
ліцензіату з постачання електричної енергії за регульованим
тарифом, яким є відповідач, компенсуються втрати від здійснення
постачання електроенергії побутовим споживачам. На підставі п.5
Положення про порядок надання ліцензіатам з постачання електричної
енергії за регульованим тарифом компенсації втрат від здійснення
постачання електроенергії побутовим споживачам ( v0184227-01 ) (v0184227-01)
,
затвердженим Постановою НКРЕ України від 26.02.2001 р. № 184, така
компенсація надається щомісяця. Обсяг дотацій АК "XXX", зокрема,
на грудень 2003 р. та січень 2004 р. встановлений Постановами НКРЕ
України від 28.11.2003 р. № 1237 ( v1237227-03 ) (v1237227-03)
та від 29.12.2003
р. № 1459 ( v1459227-03 ) (v1459227-03)
.
Відповідно до ст.469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
особа, яка одержала майно
за рахунок іншої особи без достатньої підставі, встановленої
законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане
майно цій особі.
Відповідно до ст. 121-2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка набула
майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно
набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи
безпідставне набуття або збереження майна було результатом
поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події.
Відповідно до ч.7 ст. 319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, діяльність
власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути
зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише
у випадках і в порядку, встановленому законом.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що договір між сторонами на використання відповідачем підстанції
110/6 кВ не укладався, інших передбачених законом підстав для
користування підстанцією у відповідача не було, внаслідок такого
користування відповідача одержав дохід, який він і повинен
відшкодувати власнику майна.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що оскаржувані рішення та постанова відповідають
фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного
законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АК "XXX" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
12.07.2004 р. у справі № 47/58-04 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Б.Ю. Львов
О.С. Щотка