ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2004 Справа N 25/51
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" на
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.03.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.06.2004 р. у справі N 25/51 за позовом
ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" до суб'єкта підприємницької
діяльності фізичної особи Надеїна О.М. про визнання недійсним
договору та зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності
фізичної особи Надеїна О.М. до ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" про
стягнення 129906,22 грн. за участю представників позивача -
Непорада А.Г., відповідача - Салюк Ю.В.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.03.2004 р. визнано недійсним договір N 04/08/03 від
14.08.2003 р., укладений між ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" та
суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи Надеїним О.М.,
припинивши його дію на майбутнє; стягнено з ЗАТ "Санаторій
"Золотий пляж" на користь суб'єкта підприємницької діяльності
фізичної особи Надеїна О.М. 126040,94 грн. основного боргу з
урахуванням індексу інфляції, 2847,95 грн. пені, 1017,33 грн.
3% річних, 1299,06 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнено з
суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Надеїна О.М. на
користь ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" 85 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 03.06.2004 р. рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 22.03.2004 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" просить
скасувати частково рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.03.2004 р. та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 03.06.2004 р., посилаючись на
те, що вони прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти
нове рішення, яким суб'єкту підприємницької діяльності фізичній
особі Надеїну О.М. в задоволенні зустрічного позову про стягнення
126040,94 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2847,95 грн.
пені та 1017,33 грн. річних відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу приватний підприємець
Надеїн О.М. просить рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.03.2004 р. та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 03.06.2004 р. залишити без
змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
суд встановив наступне.
У січні 2004 р. ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" звернувся до
господарського суду з позовом про визнання недійсним договору
підряду N 04/08/03 від 14.08.2003 р., укладеного між
ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж" та суб'єктом підприємницької
діяльності фізичної особи Надеїним О.М., з моменту його укладення.
Заявою від 03.03.2004 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив
визнати недійсним договір підряду N 04/08/03 від 14.08.2003 р.,
припинивши його дію на майбутнє.
18.02.2004 р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа Надеїн О.М. звернувся до суду з зустрічним позовом про
стягнення 126040,94 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції,
2847,95 грн. пені та 1017,33 грн. 3% річних
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п.1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
з наступними змінами "Про
судове рішення" роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не
дотримались наведених роз'яснень Верховного Суду України та не
виконали вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечили повного, об'єктивного та всебічного
розгляду справи.
Так, ухвалюючи рішення про визнання недійсним спірного
договору N 04/08/03 від 14.08.2003 р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
через його невідповідність вимогам діючого
законодавства (відсутність у виконавця ліцензії на виконання
будівельних робіт), суд не застосував до сторін двосторонньої
реституції, тобто порушив приписи ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР.
Про обов'язок суду застосовувати реституцію зазначено в п. 17
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. з
внесеними наступними змінами "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
.
Суд також вирішив, наряду з визнанням договору недійсним,
припинити його дію на майбутнє з посиланням на ч.2 ст. 59 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Будь-якого обґрунтування висновку про припинення
договору на майбутнє рішення не містить, незважаючи на приписи ч.1
ст. 59 ЦК УРСР про те, що визнана недійсною угода вважається
недійсною з моменту її укладення.
Судом не враховано, що зустрічний позов про стягнення
вартості обладнання і виконаних робіт ґрунтується саме на
укладеному сторонами договорі від 14.08.2003 р., який не
відповідає законодавству та визнаний судом недійсним. Більш того,
суд визнав позивача винним в невиконанні недійсного договору,
стягнув з нього заборгованість з урахуванням індексу інфляції,
3% річних, а також пеню. Висновки про спонукання виконання
договірних зобов'язань також не обґрунтовані нормами матеріального
права.
Апеляційний суд при розгляді справи на наведені недоліки
рішення місцевого суду уваги не звернув, їх не виправив, тому
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі для розгляду суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи і, залежно від
установленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.03.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.06.2004 р. у справі N 25/51 скасувати.
3. Справу N 25/51 передати для розгляду господарському суду
Дніпропетровської області.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Надеїна О.М. на користь ЗАТ "Санаторій "Золотий пляж"
692,03 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області
видати наказ.