Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Коробенко Г.П.

Полянський А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

на постанову від 25.04.2005р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі № 5/3241-2/362 господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фотоніка”

До Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

позивача – Качмар Х.О. дов. від 22.08.2005 р. № 83-ф

Яцура Г.В. дов. від 22.08.2005 р. № 82-ф

Гривнак В.С. посівідчення № 1

відповідача –не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2005 р. у справі № 5/3241-2/362 (суддя Зварич О.В.), яке залишене без змін постановою від 25.04.2005 р. Львівського апеляційного господарського суду (судді: Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фотоніка”, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 31.03.2004 р. № 522360/0/7275 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 235 959,2 грн. В частині решти позовних вимог провадження в справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 25.04.2005 р. Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2005 р. у справі № 5/3241-2/362, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 23.08.2005 р. у зв’язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи № 5/3241- 2/362, призначеної до розгляду на 25.08.2005 р. колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської І.П. суддів – Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворити колегію суддів в наступному складі: головуючий – Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П. , Полянський А.Г.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Фотоніка” (далі - ТОВ “Фотоніка”) з питань дотримання підприємством норм з регулювання обігу готівки за період з 01.07.2003 р. по 15.03.2004 р., за наслідками якої складено акт перевірки № 1301-191/332 від 17.03.2004 р. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 2.9 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 15.03.2001 р. № 237/5428 (z0237-01) , яке діяло на момент перевірки, (далі –Положення (z0237-01) ), в частині перевищення встановлених лімітів каси на суму 117 979,60 грн. та порушення п. 2.13 зазначеного Положення (z0237-01) в частині використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням на загальну суму 1 165,34 грн.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2004 р. № 522360/0/7275 на підставі акта перевірки, у якому із посиланням на ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. (436/95) із змінами та доповненнями до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 237 124,54 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем доєднано до матеріалів справи відомість № 49 за липень 2003 року, з якої вбачається нарахування і видача Шмальченко Є. І. 11.07.2003 р. відпускних в розмірі 490,73 грн. Судом в судовому засіданні було оглянуто касову книгу позивача за 2003 рік (код ЄДРПОУ 30994361), в якій міститься відповідний запис за 11.07.2003 р. щодо виписання бухгалтерією видаткового касового ордеру на видану за відомістю суму відпускних в розмірі 490,73 грн., що на думку суду підтверджує безпідставність висновку податкового органу щодо перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки в касі на підставі відсутності підпису одержувача на видатковому касовому ордері, оскільки видача суми відпускних Шмальченко Є. І. підтверджується іншими, передбаченими Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (z0237-01) , доказами.

Крім цього, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо того, що позивач у період з 11.07.2003 р. до 12.03.2004 р. перевищив встановлений ліміт залишку готівки у касі підприємства на загальну суму 205 968,32 грн., оскільки воно нібито зберігало у цей період часу в касі підприємства готівку. Цей висновок було зроблено відповідачем лише на підставі відсутності підпису одержувача готівки на видатковому касовому ордері від 11.07.2003 р. на суму 490,73 грн. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що податковим органом у даному випадку було невірно витлумачено норму п. 3.4 Положення, за якою видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається.

Пунктом 5.4 Положення (z0237-01) визначений певний порядок перевірки дотримання встановлених лімітів каси. Згідно п. п. 5.4.3 п. 5.4 цього Положення (z0237-01) , для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з встановленим підприємству лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то визначаються, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Оцінивши наявні у справі докази, суди дійшли вірного висновку, що із змісту акту перевірки не вбачається, що висновок про виявлення понадлімітних залишків готівки ґрунтується на порівнянні записів у касовій книзі із встановленим лімітом каси, а лише на підставі неоформленого належним чином видаткового касового ордера.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на момент перевірки відповідачем, інвентаризація каси позивачем не проводилася, з огляду на що суди дійшли правомірного висновку про безпідставність і недоведеність тверджень ДПІ про перевищення ТОВ “Фотоніка” встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (1798-12) , було припинено провадження у справі в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 165,34 грн., оскільки останній сплатив зазначені кошти добровільно (платіжне доручення № 2079 від 21.04.2004 р.), і, таким чином, спір у цій частині врегульовано самими сторонами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін. Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову від 25.04.2005р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5/3241-2/362 господарського суду Львівської області залишити без змін.