ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2004                                   Справа N 13/258-03

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:     Плахотнюк С.О.,

суддів:                Рибака В.В.,

                       Черкащенка м. М.,

за участю представників сторін:

від позивача –         Попов А.С. (дов. від 20.09.2004р. б/н);

від відповідача –      не з’явилися;

розглянувши матеріали  ВАТ “Дністрогесбуд”

касаційної скарги

на постанову           Житомирського апеляційного господарського

                       суду від 27.04.2004р.

у справі               № 13/258-03 господарського суду

                       Вінницької області

за позовом             ВАТ “Дністрогесбуд”

до                     Українсько-американського спільного

                       підприємства у формі ТОВ “Вінницька

                       продовольча група”

про   стягнення 147629,40 грн. заборгованості по переказному

векселю

                       В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Дністрогесбуд”, м. Новодністровськ звернулося з позовом  до

українсько-американського СП ТОВ “Вінницька  продовольча  група”

про   стягнення  147629,4  грн.  заборгованості  по  переказному

векселю.

Рішенням  господарського суду Вінницької області від 21.10.03  у

справі № 13/258-03 позивачу у позові відмовлено у зв’язку з тим,

що  позивач  з  позовом  звернувся за межами  строку  вексельної

давності,   встановленого  ст.  70  Уніфікованого   закону   про

переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
        .

Постановою  Житомирського апеляційного господарського  суду  від

27.04.04 рішення господарського суду залишено без зміни з тих же

підстав.

У  поданій касаційній скарзі ВАТ “Дністрогесбуд” в особі  голови

ліквідаційної комісії, арбітражного керуючого просить  скасувати

рішення  та  постанову зазначених судових інстанцій та  прийняти

нове рішення, яким задовольнити позов.

При  цьому,  скаржник заперечує висновок судових інстанцій  щодо

пропуску ним строку вексельної давності по розрахунках згідно  з

переказним векселем, посилається на неповне дослідження судовими

інстанціями  обставин,  що пов’язані з визначенням  своєчасності

звернення  позивача  з  позовом та є  порушенням  процесуального

законодавства (ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши

юридичну оцінку апеляційним судом обставин справи та повноту  їх

встановлення,  дослідивши  правильність  застосування  ним  норм

матеріального  і процесуального права, прийшла до  висновку  про

наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної

скарги, виходячи з наступного.

18.08.2000  між  позивачем, відповідачем та  СМТ  “Галіст”  було

укладено  трьохсторонню  угоду  №  2  про  проведення  сторонами

вексельних  розрахунків.  Згідно  з  цією  угодою  СМТ  “Галіст”

зобов’язувалось    передати    позивачу    переказний    вексель

№ 623025710060 на суму 164048 грн. та право вимоги на здійснення

відповідачем платежу по вказаному переказному векселю.

Згідно   з  актом  приймання-передачі  векселів  від  23.08.2000

позивач   передав,  а  відповідач  прийняв  переказний   вексель

вартістю 164048 грн.

Зі змісту вказаного векселя вбачається, що дата його погашення є

01.09.2000, а також те, що його було акцептовано відповідачем  –

українсько-американським СП ТОВ “Вінницька продовольча група”.

Доказів опротестування зазначеного переказного векселя позивачем

до суду не надавалось.

Векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення

вексельної  суми  у  судовому порядку в межах строку  вексельної

давності,   встановленої  Уніфікованим  векселем  про  переказні

векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
        .

Відповідно до ст. 70 цього Закону ( 995_009 ) (995_009)
         позовні вимоги, що

випливають  з переказного векселя до акцептанта, погашаються  із

закінченням  трьох  років  з дня строку  платежу  незалежно  від

протесту векселя.

Факт    заборгованості    відповідача   підтверджується    актом

взаємозвірки сторін від 01.10.2001р. (а.с.17).

Відмовляючи   позивачу  в  позові  суд  першої  та   апеляційної

інстанцій  мотивували рішення та постанову  лише  пропуском  ним

строку позовної давності (ст. 71 ЦК).

Проте  при цьому судами не враховувалось, що правила про позовну

давність  мають  застосовуватись лише тоді, коли  буде  доведено

існування самого суб’єктивного права, що вимагає розгляду позову

в повному об’ємі.

Зазначене  свідчить  про  неповне  з’ясування  судом  першої  та

апеляційної  інстанцій обставин справи, що  виключає  можливість

вірного застосування до спірних правовідносин норм матеріального

права.

На  підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9

-   111-11   Господарського   процесуального   кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Дністрогесбуд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.10.03р. та

постанову  Житомирського  апеляційного господарського  суду  від

27.04.04 у справі № 13/258-03 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.