ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 31.08.2004                                       Справа N 11/253
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
               головуючого:        Удовиченка О.С.
                    суддів:        Львова Б.Ю.
                                   Щотки С.О.
 
розглянувши
касаційну скаргу  Запорізького обласного відділення Фонду  України
                  соціального захисту інвалідів
 
на рішення        господарського  суду  Запорізької  області   від
                  20.05.2004 р.
 
у справі          № 11/253 господарського суду Запорізької області
 
за позовом        Запорізьке   обласне  відділення  Фонду  України
                  соціального захисту інвалідів
 
до                ТОВ "XXX"
 
про   стягнення 7311,72 грн.
 
представники сторін в судове засідання не з'явились
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
Запорізьке обласне  відділення Фонду соціального захисту інвалідів
звернулось до господарського суду Запорізької  області  з  позовом
ТОВ   "XXX"   про  стягнення  7311,72  грн.  штрафних  санкцій  за
недотримання підприємством встановленого нормативу  робочих  місць
для працевлаштування інвалідів.
 
Рішенням господарського  суду Запорізької області від 20.05.2004р.
(суддя Гончаренко С.А.) в позові відмовлено з наступних підстав.
 
Стягнення штрафних санкцій за недотримання  вимог  Закону  України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
        
є адміністративно-господарськими відносинами,  які  регулюються  з
01.01.2004р. Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Відповідно до  ст.  250  Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        
адміністративно-господарські санкції можуть  бути  застосовані  до
суб'єкта  господарювання  протягом  шести  місяців з дня виявлення
порушення,  але не пізніш як через один рік з  дня  порушення  цим
суб'єктом  встановлених  законодавчими  актами  правил  здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
 
Оскільки на час звернення до господарського суду закінчився річний
термін   з  дня  порушення,  адміністративно-господарські  санкції
стягненню не підлягають.
 
Звертаючись до Вищого господарського  суду  України  з  касаційною
скаргою,  Запорізьке  обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів просить рішення господарського суду Запорізької  області
від 20.05.2004р.  по справі № 11/253 скасувати, посилаючись на те,
що судом неповно були досліджені всі обставини, які мають значення
для   справи,   внаслідок   чого   неправильно  застосовані  норми
матеріального права.
 
Судова колегія,  розглянувши наявні матеріали справи,  обговоривши
доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  юридичну оцінку обставин
справи  та  повноту  їх  встановлення,   дослідивши   правильність
застосування   судом   першої   інстанції  норм  матеріального  та
процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
Як   вбачається  зі змісту ст.  238 Господарського кодексу України
( 436-15  ) (436-15)
          за порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання
можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади
або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські
санкції,   тобто   заходи  організаційно-правового  або  майнового
характеру,  спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта
господарювання та ліквідацію його наслідків.
 
Виходячи зі  змісту  ст.  1  ГК України ( 436-15 ) (436-15)
         - Господарський
кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні  і
регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації
та   здійснення   господарської    діяльності    між    суб'єктами
господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками
відносин у сфері господарювання.
 
Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до ст.  2 ГК
України  ( 436-15  ) (436-15)
          поряд  з суб'єктами господарювання є органи
державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  наділені
господарською компетенцією.
 
Статтею 10  Закону  України  "Про  основи  соціальної  захищеності
інвалідів  в  Україні"  ( 875-12  ) (875-12)
         встановлено,  що Фонд України
соціального захисту   населення   є  органом,  на  який  покладено
зобов'язання  здійснювати  фінансування   роботи   по   соціальній
захищеності інвалідів.
 
Згідно  з   Положенням   про   Фонд  соціального захисту інвалідів
( 1434-2002-п  ) (1434-2002-п)
        ,  затвердженого  Постановою  Кабінету   Міністрів
України  від 26 вересня 2002 р.  № 1434,  Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного  управління,  який  діє  у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
 
Таким чином,  Фонд  соціального  захисту інвалідів не є суб'єктом,
наділеним господарською компетенцією,  і безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських      повноважень     щодо     суб'єкта
господарювання.
 
Крім   того,  відповідно  до ст.  4 Господарського кодексу України
( 436-15  ) (436-15)
          не  є  предметом  регулювання цього кодексу фінансові
відносини за  участі  суб'єктів  господарювання,  що  виникають  у
процесі  формування  та контролю виконання бюджетів усіх рівнів та
адміністративні та інші відносини управління за  участі  суб'єктів
господарювання,   в  яких  орган  державної  влади  або  місцевого
самоврядування   не   є   суб'єктом,    наділеним    господарською
компетенцією,        і       безпосередньо       не       здійснює
організаційно-господарських     повноважень     щодо      суб'єкта
господарювання.
 
Таким чином, суд першої інстанції дав невірну правову оцінку тому,
що позивач  -  Запорізьке  обласне  відділення  Фонду  соціального
захисту   інвалідів,   за  своїм  правовим  статусом  є  суб'єктом
адміністративно-господарських відносин та невірно  застосував  ст.
238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
         для вирішення спору.
 
Відповідно до  ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  підставами для скасування або зміни  рішення
місцевого   чи  апеляційного  господарського  суду  є  неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
 
Згідно зі ст.  111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
 
Вищий господарський суд України не може прийняте нове  рішення  по
справі,  оскільки  судом  першої інстанції не було досліджено всіх
обставин справи та не надано їм оцінки.
 
За таких обставин,  судова колегія  дійшла  висновку,  що  рішення
господарського  суду  Запорізької  області  не  відповідає вимогам
господарського  процесуального  законодавства,  в  зв'язку  з  чим
підлягає  скасуванню,  а  справа передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
 
Керуючись статтями 111-5,  111-7,  111-9 -  111-11  Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення  Фонду  України
соціального захисту інвалідів задовольнити.
 
Рішення господарського  суду Запорізької області від 20.05.2004 р.
у справі № 11/253 скасувати.
 
Справу передати  на   новий   розгляд   до   господарського   суду
Запорізької області.
 
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді      Б.Ю. Львов
           С.О. Щотка