ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2004 Справа N 03/30-64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С. - (доповідача у справі),
суддів : Львова Б.Ю.,
Щотки С.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в H-ському
районі Волинської області
на рішення господарського суду Волинської області
10.06.2004 р.
у справі № 03/30-64
господарського суду Волинської області
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в H-ському
районі Волинської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань у
м. H-ську
про стягнення 102498,07 грн.,
за участю представників:
позивача А.А.А.
відповідача не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в H-ському районі Волинської
області звернулось до господарського суду Волинської області з
позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у м. H-ську про стягнення 102498,07 грн., що
становлять суму виплачених пенсій за 2001-2004 роки.
10 червня 2004 року господарським судом Волинської області (суддя
Сініцина Л.М.) прийнято рішення по справі, яким в позові
відмовлено. Рішення суд мотивував тим, що сторони позбавлені права
на проведення розрахунків на своєму рівні. Суд обґрунтував своє
рішення також тим, що відповідно до спільного листа Міністерства
праці та соціальної політики України, Пенсійного Фонду України та
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань №02-3/31-02-6 від 04.01.2002 змістом
якого вказані органи в додаток до спільного листа №03-3/6485-020-6
від 26.12.01 відшкодування витрат здійснюється Фондом соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань.
Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Волинської області
від 10.06.2004 року посилаючись на те, що судом невірно
застосовані норми матеріального права, а саме: застосовано до
спірних правовідносин норми спільного листа Міністерства праці та
соціальної політики України, Пенсійного Фонду України та Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань №02-3/31-02-6 від 04.01.2002р. та
спільного листа №03-3/6485-020-6 від 26.12.2001р., в той час, як у
суду, на думку заявника, не було правових підстав застосовувати ці
листи, оскільки вони не є нормативно-правовими актами. Крім того,
заявник наголошує на невірному застосуванні судом статті 7 Закону
України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 2272-14 ) (2272-14)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та
законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону
( 3018-14 ) (3018-14)
усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх
прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно
з частиною 3 зазначеної статті ( 3018-14 ) (3018-14)
, ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності
якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
, що частина 2 статті 124 Конституції
України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх
прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами
Пенсійного фонду України і згідно статті 8 того ж закону
( 1788-12 ) (1788-12)
Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями
формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на
заходи соціального страхування. Відповідно до статті 81 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
призначення пенсій
і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами
Пенсійного фонду України.
Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
передбачають обов'язок Фонду соціального страхування
від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові
внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при
настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які
перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та
пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань, які спричинили втрату працездатності відповідно до
статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
.
Положення ч. 2 п. 5 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлюють, якщо після призначення
застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних
послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і
страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори
щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого
звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся
застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з
інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених
ним витрат.
З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним
фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
підлягають
відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві.
До того ж, відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, органи виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, починаючи з 1
квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду України
пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та
пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Однак, при вирішенні спору місцевим судом не була досліджена сума,
заявлена до відшкодування. Акти звірки загальної суми витрат, що
підлягають відшкодуванню між позивачем та відповідачем,
обґрунтування суми заборгованості не були предметом дослідження в
суді першої інстанції, цим обставинам не була дана належна правова
оцінка, що призвело до винесення необґрунтованого рішення.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення
господарського суду Волинської області не відповідає вимогам
господарського процесуального законодавства, в зв'язку з чим
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
дослідити суму, заявлену до відшкодування, акти звірки загальної
суми витрат, що підлягають відшкодуванню між позивачем та
відповідачем, обґрунтування суми заборгованості; встановити право
сторін на здійснення розрахунків, а також інші обставини,
зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну
правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в H-ському
районі Волинської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Волинської області 10.06.2004 р. по
справі № 03/30-64 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської
області.
Головуючий - суддя О.С. Удовиченко
Судді Б.Ю. Львов
С.О. Щотка