ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2004 Справа N 8/350/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Плахотнюк С.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Гартовський О.О. (дов. № 640 від
30.08.2004р.);
від відповідача – Пономар Ю.В. (дов. № 17/7187 від
30.12.2003р.),
Буличов С.О. – ліквідатор;
розглянувши матеріали ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.04.2004р.
у справі № 8/350/11 господарського суду Чернігівської
області
за позовом ДП “Ніжинське управління водоканалізаційного
господарства “Південне”
до Ніжинського виробничого управління
водопровідно-каналізаційного господарства та
до ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
ДП “Ніжинське управління водоканалізаційного господарства
“Південне” звернулося з позовом до Ніжинського виробничого
управління водопровідно-каналізаційного господарства та ВАТ ЕК
“Чернігівобленерго” про визнання недійсним договору переводу
боргу № 3 від 03.03.03.
Після порушення провадження у справі позивач уточнив свої вимоги
та просив визнати недійсною також угоду № 18 від 03.03.03 “Про
порядок погашення заборгованості по зазначеному договору
переводу боргу”.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.02.04
у справі № 8/350/11 позовні вимоги позивача задоволені з тих
підстав, що з боку відповідача спірний договір підписано
неповноважною особою, а подальше його підтвердження в порядку
ст. 69 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не відбулось; що угода № 18 від
03.03.03 “Про порядок погашення заборгованості по зазначеному
договору переводу боргу від 03.03.03 № 3” по своїй суті є
додатком до цього договору і в зв’язку з цим є також недійсною.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.04.04 рішення суду першої інстанції залишено без зміни з тих
же підстав.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Чернігівобленерго” просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові. При
цьому скаржник посилається на неповне з’ясування судовими
інстанціями обставин справи, які стосуються визначення
повноважень колишнього начальника Ніжинського виробничого
управління водопровідно-каналізаційного господарства на момент
укладення ним спірних угод, що підпадає під дію ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Третього.03.2003р. між Ніжинським виробничим управлінням
водопровідно-каналізаційного господарства (відповідач-1) та ДП
“Ніжинське управління водоканалізаційного господарства
“Південне” (позивач) було укладено договір № 3 про перевід
боргу. Відповідно до його умов позивач прийняв на себе
зобов’язання першого відповідача по погашенню заборгованості
перед ВАТ ЕК “Чернігівобленерго” (відповідач-2) в сумі 305065
грн., яки виникла у нього з умов договору постачання
електроенергії від 27.09.99 № 200.
Кредитор по договору постачання електроенергії дав свою згоду на
перевід боргу, що підтверджується матеріалами справи.
Механізм виконання цього договору сторони визначили у додатковій
угоді № 18 до нього від тієї ж дати.
З боку Ніжинського виробничого управління
водопровідно-каналізаційного господарства спірна угода № 3 від
03.03.03 була підписана Пономаренко А.В. як начальником цього
управління.
Проте, на цю дату він уже не займав зазначену посаду, оскільки
відповідно з розпорядженням виконкому Ніжинської міськради від
19.09.02 № 59-к підлягав звільненню з цієї ж дати (а.с. 58).
Фактичне його звільнення, згідно із записом в трудовій книжці,
відбулося 30.06.02 (а.с. 90).
За таких обставин, судові інстанції правомірно прийшли до
висновку про суперечність спірного договору та додаткової угоди
до нього чинному законодавству, зокрема ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
; що поводження Пономаренко А.В. як керівника
Ніжинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного
господарства після його фактичного звільнення та знаходження у
нього печатки підприємства не визначає його як легітимну особу
при підписанні спірного договору.
З урахуванням зазначеного суди повністю дослідили обставини
справи та вірно застосували до них норми матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.04.04 у справі № 8/350/11 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.