ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2004 Справа N 3/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.,
розглянувши касаційну ВАТ “Херсонська ТЕЦ”
скаргу
на постанову від 12.05.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 3/240
за позовом ЖЕОЖБК “Дніпровець”
до ВАТ “Херсонська ТЕЦ”
про стягнення 81805,53 грн.,
за участю представників:
- позивача – Лєбєдевої Л.О., Полякова О.Ф.,
- відповідача – Подреза О.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2004
року у справі № 3/240 (суддя Ємленінова З.І.) відмовлено в
задоволенні позовних вимог Житлово-експлуатаційному об'єднанню
ЖБК “Дніпровець” м. Херсон про стягнення заборгованості з ВАТ
“Херсонська теплоелектроцентраль” за надані послуги за
договорами № 5 від 01.01.1998 р., № 41 від 22.12.1999 р., № 2
від 01.10.1999 р. Рішення мотивоване тим, що документального
підтвердження виконання робіт за зазначеними договорами позивач
суду не надав.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
12.05.2004 року апеляційна скарга ЖЕО ЖБК “Дніпровець” частково
задоволена. Позовні вимоги задоволені в сумі 76005,56 грн. В
частині стягнення 4394,40 грн. прийнята відмова від позову.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не
заперечує факт виконання позивачем робіт, а лише вказує на
невідповідність наданих позивачем документів в якості доказу
виконаних робіт діючому законодавству.
ВАТ “Херсонська теплоелектроцентраль” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 3/240
від 12.05.2004 р., в якій ставить питання про скасування
постанови, посилаючись на неправильне застосування апеляційною
інстанцією норм матеріального та процесуального права, зокрема.
ст. 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Скаржник вважає, що
в зазначених договорах відсутні погоджені сторонами істотні
умови договорів, а тому вони є неукладеними.
Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції
застосована норма матеріального права, яка не повинна
застосовуватись до відносин між сторонами, це “Правила
користування тепловою енергією” від 28.10.1999 № 307/262 замість
“Правил надання населенню послуг з водопостачання та
водовідведення” ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
, які затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 р. № 1497.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ЖЕО
ЖБК “Дніпровець” та ВАТ “Херсонська теплоелектроцентраль”
укладено договір № 2 на відшкодування витрат на підкачку гарячої
води і опалення, предметом якого є обслуговування підвищувальних
установок і подача теплоносія і гарячої води населенню житловою
організацією. Договір № 2 діє з 01.10.1999 р. по 01.01.2000 і
продовжується щорічно якщо ні від одної із сторін не надійде
заяви про його розірвання.
Між сторонами укладено договори № 5 від 01.01.1998, № 41 від
22.12.1999 р., а також № 88 про відшкодування витрат на технічне
обслуговування внутрішньо-будинкових мереж і обладнання
теплопостачання.
Під час проведення розрахунків між сторонами виник спір і
позивач, посилаючись на невиконання умов договорів з боку ВАТ
“Херсонська ТЕЦ” ставить питання про стягнення витрат за
виконані роботи на підставі калькуляцій-розрахунків,
актів-звірки взаємних розрахунків.
ВАТ “Херсонська ТЕЦ” заперечувало проти позову, посилаючись на
те, що акти виконаних робіт не є первинними документами, що
рахунки від позивача він отримував, в договорах не обумовлено
обсяг виконаних робіт. Суд першої інстанції, погодившись з
мотивами відповідача в позові відмовив.
Апеляційна інстанція, дослідивши матеріали справи і фактичні
обставини вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши обставини
справи не в повному обсязі припустився помилки в їх оцінці.
Апеляційна інстанція, перевіривши порядок проведення розрахунків
між сторонами правильно дійшла висновку, що відповідач фактично
не заперечує проти того, що роботи позивачем виконувались у
відповідності з укладеними договорами не в повному обсязі (як
встановлено апеляційною інстанцією, акти виконаних робіт не
доводять проведення позивачем робіт по обслуговуванню
підвищувальних установок гарячої води, насосних установок).
З врахуванням встановленого, загальна сума, яка підлягала
стягненню апеляційною інстанцією зменшена і тому позовні вимоги
задоволені частково. Підстав для виключення з числа доказів
документів по розрахунках апеляційною інстанцією не встановлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено також, що укладені між
сторонами договори виконуються, питання про їх розірвання або
зміну сторонами не ставилось.
Отже, посилання скаржника на те, що зазначені договори є
неукладеними не обґрунтовано і вірно не взято до уваги
апеляційною інстанцією.
Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, а тому не може бути взято до уваги колегією
суддів Вищого господарського суду України посилання скаржника в
касаційній скарзі на недослідженість матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Херсонська ТЕЦ” на постанову від
12.05.2004 Запорізького апеляційного господарського суду у
справі № 3/240 залишити без задоволення.
Постанову від 12.05.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі № 3/240 залишити без змін.