Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.–головуючого,

Панової І.Ю.,

Бур’янової С.С.

розглянувши касаційну Державного підприємства “Донецька вугільна

скаргу енергетична компанія ”

на рішення від 12.04.2005р. господарського суду

Донецької області

у справі № 6/379 господарського суду Донецької

області

за позовом Державного відкритого акціонерного

товариства Підприємства по ремонту і

наладжуванню гірничошахтного обладнання

Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля”

до 1.Відкритого акціонерного товариства Шахта

“Комуніст” Дочірнє підприємство ДХК

“Жовтеньвугілля”

2.Державного підприємства “Донецька

вугільна енергетична компанія ”

Про Стягнення 3 903 701,33грн.

в судовому засіданні Саратов В.А.

взяли участь

представники сторін

від відповідача 2

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2005р. у справі № 6/379 (суддя Подколзіна Л.Д.) позов Державного відкритого акціонерного товариства Підприємства по ремонту і наладжуванню гірничошахтного обладнання Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля” до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія ” про стягнення 3 355 921,27грн. задоволений. Стягнуто з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія ” на користь Державного відкритого акціонерного товариства Підприємства по ремонту і наладжуванню гірничошахтного обладнання Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля” – 3 355 921,27грн. –заборгованості, 1700 грн. –державного мита, 118грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У відношенні Відкритого акціонерного товариства Шахта “Комуніст” Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля” провадження у справі припинено, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з цим рішенням ВАТ Шахта “Комуніст” Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля”, подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити..

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував норми Цивільного кодексу України (435-15) . Також суд не дослідив обґрунтованість вимог позивача в наслідок неправильного застосування ст. 35 ГПК України (1798-12) .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного: - господарським судом Донецької області встановлено, що правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ шахта “Комуніст ” ДП ДХК “Жовтеньвугілля” є Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія ”, згідно наказу № 492 від 18.08.2004 року.

Як встановив місцевий господарський суд, на підставі укладених між позивачем та відповідачем1 договорів № 12/98 від 09.01.1998р., № 113/98 від 24.12.1998р., № 105/01 від 24.12.2001р.,107-01/01 від 01.01.2001р. та письмових заявок відповідача, позивач по ряду товарно-транспортних накладних відвантажив ВАТ Шахта “Комуніст” ДП ДХК “Жовтеньвугілля” продукцію на загальну суму 3 903 701,33грн.. Розрахунки за відвантажену продукцію частково передбачені шляхом проведення взаємозаліку та послуг, позивач зменьшив суму позову до 3 355 921,27грн..

Суд першої інстанції встановив, що заборгованість, в результаті неналежного виконання своїх договірних зобов’язань відповідачем, становить 3 355 921,27 грн.

Відповідно до ст. 245 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) за договором поставки організація - поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Судом першої інстанції не досліджено момент виникнення заборгованості відповідача у сумі 3355921,27 грн., чи є товаротранспортні накладі та довіреності, які залучені до матеріалів справи, невід’ємною частиною зазначених вище договорів. Тобто, чи здійснювалось відвантаження по цих товаро- транспортних накладних та довіреностях саме за цими договорами. Відповідно до умов вказаних договорів, звірка взаєморазрахунків оформлюється актом, що підписується обома сторонами.

Однак, місцевим господарським судом не встановлено, саме по яких договорах є акти звірки та визнана заборгованість відповідача перед позивачем, відсутні належні докази в обґрунтування суми заборгованості.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що у зв’язку з порушенням справи про банкрутство, 17.07.2001 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про включення його до реєстру кредиторів по справі № 5/172б про банкрутство відповідача, ухвалою у справі про банкрутство від 08.10.2002 року позивач був включений до реєстру кредиторів відповідача, згідно з його відзивом про визнання вимог кредитора на суму 3978026 грн. 74 коп.

Відповідно до вимог ст. . 35 ГПК України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, в даному випадку, вважає необґрунтованим посилання господарського суду на ст. . 35 ГПК України (1798-12) , суд першої інстанції не з’ясував обставини та не надав оцінки факту, чи були договори та заявки , які є предметом позову у даній справі, предметом грошових вимог позивача в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд, керуючись законом, всебічно, повно і об'єктивно розглядає в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

Згідно з ст. 47 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження господарським судом апеляційної інстанції обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.

Положеннями ст. 111-7 ГПК України (1798-12) передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі наведеного та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення господарського суду в частині стягнення з Державного підприємства “ Донецька вугільна енергетична компанія” заборгованості у сумі 3355921,27 грн., направлення справи в цієї частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення належить залишити без змін.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія ” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2005р. у справі 6/379 в частині стягнення з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія ” на користь Державного відкритого акціонерного товариства Підприємства по ремонту і наладжуванню гірничошахтного обладнання Дочірнє підприємство ДХК “Жовтеньвугілля заборгованості в сумі 3 355 921,27грн., 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2005р. у справі 6/379 залишити без змін.