ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2004 Справа N 15/44
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А., суддів: Дерепи В.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПП Гуріна В. М. на рішення від 22.04.2003 р. господарського суду
Кіровоградської області та постанову від 18.06.2003 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
N 15/44 за позовом ПП Палій А.Б. (надалі - Підприємець) до ВАТ
"Кіровоградський насіннєвий завод" (надалі - Товариство)
про стягнення 477229,96 грн. за участю представників: від
оскаржувача - Юхман Ю.М. (28.07-30.08.2004 р.), від позивача -
Романяк М.Я. (28.07 - 30.08.2004 р.), від відповідача -
Ніколаєнко В.А. (30.08.2004 р.), Стратуленко Р.М. (30.08.2004 р.),
в судовому засіданні 14.07.2004 р. оголошувалась перерва,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
22.04.2003 р. (суддя Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.06.2003 р. (судді: Ясир Л.О., Герасименко І.М.,
Прудніков В.В.), позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства
на користь Підприємця 477229,96 грн. вартості переданого на схов
насіння цукрового буряку 3.5-4.5 фракції гібриду ЧС Український-70
в кількості 18930 кг.
Рішення та постанова мотивовані тим, що між позивачем та
відповідачем існують зобов'язальні правовідносини, які регулюються
Главою 36 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме, договір схову. При цьому,
суди керувались ст. ст. 413, 415, 419 ЦК УРСР.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПП Гурін В.М.
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий
розгляд місцевому господарському суду, мотивуючи скаргу тим, що
він не був залучений до участі в справі, а прийняті судами рішення
та постанова стосуються його прав і обов'язків.
Заслухавши пояснення представників оскаржувача та
відповідача, які підтримали касаційну скаргу, пояснення
представника позивача, який заперечував проти задоволення
касаційної скарги, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
Підприємець на підставі укладених договорів купівлі-продажу
придбав у ПП Гуріна В.М., ПП Малєй Г.І. та фірми "Пріоритет"
насіння цукрового буряку, яке знаходилось на зберіганні у
Товариства. Судами в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
досліджено, що факт передачі позивачем на зберігання відповідачеві
насіння цукрового буряку 3.5-4.5 фракції гібриду ЧС Український-70
в кількості 18930 кг на суму 477229,96 гривень підтверджено
оригіналами накладних N 3 від 02.04.2002 р., N 4 від
17.04.2002 р., N 5 від 17.04.2002 р., N 8 від 01.04.2002 р. зі
штампом відповідача про прийняття на зберігання від позивача
18930 кг насіння цукрового буряку (т. 1 а.с. 131-134), сукупністю
інших доказів у справі: інвентаризаційним описом від 29.07.2002 р.
(т. 1 а.с. 28-29), поясненнями працівників відповідача (т. 1 а.с.
102-109), листом від 11.03.2003 р. відділу державної служби
боротьби з економічною злочинністю (т. 1 а.с. 99-100),
сертифікатами на насіння цукрових буряків, які видані відповідачем
(т. 1 а.с. 122-129), постановою прокуратури Кіровоградської
області від 30.12.2002 р. про відмову в порушенні кримінальної
справи (т. 2 а.с. 31), довідкою за підписом голови правління
відповідача про знаходження на заводі спірного насіння цукрового
буряку (т. 1 а.с. 27), зустрічною позовною заявою відповідача від
17.04.2003 р., в якій вказано про знаходження спірної кількості
насіння цукрового буряку на території відповідача.
В силу ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
між сторонами
виникли та існували зобов'язальні відносини, що регулюються
Главою 36 ЦК УРСР.
У зустрічній позовній заяві відповідач визнав існування між
сторонами відносин, що випливають із передачі майна на зберігання
та просив суд визнати угоду схову, укладену між Підприємцем та
Товариством мнимою.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно,
передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Статтею 415 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що особа, що
здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від
охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу
особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову.
Таким чином, хоча майно, визначене в договорі лише родовими
ознаками, і переходить у власність охоронця, особа, яка здала
майно на зберігання, зберігає за собою право власності на майно
такої ж кількості, роду і якості, що знаходиться у зберігача, та
має право його відчужувати та витребувати зі зберігання.
Отже, позивач має право вимагати у відповідача повернення
кількості насіння, яка була передана на зберігання, про що
правильно вказано судами в оскаржуваних рішенні та постанові.
Всебічно і повно дослідивши обставини справи, відповідно до
вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз'яснень Пленуму
Верховного Суду України, викладених в постанові від 29.12.76 року
N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", встановивши факт
невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення майна,
переданого на зберігання, суди обґрунтовано задовольнили позовні
вимоги, правильно застосувавши ст. ст. 413, 415, 419 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Посилання оскаржувача на те, що він не був залучений до
участі в справі, а прийняті рішення та постанова стосуються його
прав і обов'язків, є необґрунтованими та не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на те, що позовні вимоги були заявлені на
підставі накладних від 02.04 2002 р., 12.04.2002 р., 17.04.2002 р.
про здачу насіння позивачем відповідачеві на зберігання, судами
встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які
регулюються главою 36 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме договором схову,
а укладений між оскаржувачем та позивачем договір від
01.04.2002 р. є договором купівлі-продажу, який виконано сторонами
до здачі позивачем насіння на зберігання.
Викладене свідчить про те, що приймаючи рішення та постанову,
суди надали вірну юридичну оцінку обставинам справи, правильно
застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку
з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів
немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП Гуріна В.М. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
22.04.2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.06.2003 р. у справі N 15/44 залишити
без змін.
Пункт третій резолютивної частини ухвали Вищого
господарського суду України від 04.06.2004 р. вважати таким, що
втратив чинність.