Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого: Першикова Є.В.,

суддів: Полянського А.Г.,

Муравйова О.В.

розглянула

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

“Кардинал” (далі Товариство)

на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду

від 14.06.05

у справі № 81/18-05

господарського Київської області

суду

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Бородянському

районі Київської області (далі ДПІ у

Бородянському районі)

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В засіданні взяли участь представники

- позивача: Мартиновський О.В. (за дов. б/н б/д);

- відповідача: Башинська О.П. (за дов. № 1099/10/01 від 29.03.05).

Ухвалою від 29.07.05 касаційна скарга Товариства від 06.07.05 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.08.05 колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П. , утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 17.08.05 у зв’язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, для розгляду господарських справ призначених до перегляду в касаційному порядку колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. на 18.08.05, утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Полянський А.Г., Муравйов О.В., яка розглядає справу по суті.

Про вказані обставини сторони повідомлені на початку судового засідання.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у судовому засіданні 18.08.05 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 15.03.05 господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0000012600/0 від 02.02.05 визнано недійсним.

З ДПІ у Бородянському районі на користь Товариства стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого суду обгрунтовано тим, що при визначенні складових валового доходу у п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) № 334/94-ВР від 28.12.94 (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) в редакції, чинній у податковий період, за який інспекцією визначено Товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток, передбачено, що до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги. Водночас, було взято до уваги, щодо за правилами оподаткування операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, які визначені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) від 24.12.04 № 349-ІV передбачено, що платники податку, які включили суми поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, мають право включати суми такої допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення (це правило діє до 1.01.2004 року). Також враховано, п. п. 6.1 п. 6 р. 11 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.05.03 № 215 зазначено, що виходячи з п. 1 р. 11 “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 № 349 (349-15) , якщо платник податку –позичальник не включив до валового періоду суми отриманої поворотної допомоги, це не вважається порушенням податкового законодавства.

Постановою від 14.06.05 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Самусенко С.С., суддів Поліщук В.Ю., Рудченка С.Г.) апеляційну скаргу ДПІ у Бородянському районі задоволено.

Рішення від 15.03.05 господарського суду Київської області скасовано.

У задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

З Товариства в доход державного бюджету стягнуто 42,50 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що поворотна фінансова допомога була надана Товариству після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 № 349-IV (349-15) , а отже повинна оподатковуватися в порядку, встановленому п. 1.22 ст. 1 та п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) .

Зокрема, апеляційним судом було взято до уваги, що за змістом п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) із змінами, внесеними згідно із Законом № 639/97-ВР від 18.11.97 (639/97-ВР) , в редакції Закону № 349-ІV від 24.12.02 (349-15) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону (334/94-ВР) та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону (334/94-ВР) . У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що до складу валового доходу у відповідності до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) (в редакції чинній в перевіряємий податковий період, розпочинаючи з II кварталу 2003 року по III квартал 2004 року) включаються як суми безповоротної так і поворотної фінансової допомоги, отриманої і неповерненої на кінець звітного періоду.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 14.06.05 скасувати, а рішення від 15.03.05 залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) (в редакції, чинній у податковий період, за який податковим органом визначено Товариству податкове зобов’язання з податку на прибуток), яким передбачено, що до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги.

Також скаржник зазначає, що пунктом 1 розділу 11 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 № 349-ІV (349-15) передбачено, що платники податку, які включили суми поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів відповідно до роз’яснень контролюючих органів, мають право включати суми такої допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення.

Скаржник зазначає, що висновки апеляційного господарського суду є помилковими і такими, що протирічать матеріалам справи.

Так, скаржник наголошує, що відповідно до договору від 12.05.03 про надання фінансової допомоги в загальній сумі 500 000 грн., яка має виплачуватись до 01.01.05 частинами в залежності від потреб, і саме за цим договором Товариству надходили кошти на його розрахунковий рахунок від засновника Товариства Дмитрика М.В. Надана фінансова допомога в сумі 458 745 грн. фактично була повернута шляхом зарахування її в рахунок збільшення статутного фонду Товариства на підставі протоколу загальних зборів засновників № 7 від 25.12.04 за рішенням про збільшення статутного капіталу згідно протоколу № 6 від 15.12.03.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ДПІ у Бородянському районі щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв’язку з чим просить в задоволенні касаційної скарги Товариству відмовити, а постанову від 14.06.05 залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу, уточнення до неї, відзив на касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм процесуального і матеріального права дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Державною податковою адміністрацією у Київській області була здійснена позапланова комплексна документальна перевірка Товариства за період з 01.04.03 по 31.12.04 щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за результатами якої було складено Акт від 01.02.05 № 5/26-23/32430599 (далі Акт).

Актом встановлено порушення Товариством вимог п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР (283/97-ВР) (далі Закон № 283/97- ВР (283/97-ВР) ), оскільки Товариством не було віднесено до валового доходу за 2003 рік 203 375 грн. та за 2004 рік 255 370 грн.

Вказані суми визначені, як поворотна фінансова допомога, яка отримана платником податку у звітному періоді від осіб, що не є платниками цього податку, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, тобто до складу валового доходу не були віднесені грошові кошти, отримані від засновника Товариства Дмитрика М.В відповідно до договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1-3, № 2-3 від 01.06.03 та

№ 3-3 від 03.01.04, оскільки грошові кошти вносились на рахунок Товариства на протязі 2003-2004 років різними частинами, тому мали бути включені до складу валового доходу за кожний відповідний звітний період в залежності від надходжень по грудень 2004 року, оскільки тільки в грудні Товариством були внесені зміни до Статуту щодо збільшення розміру статутного капіталу (зареєстровані 30.12.04 за № 13311050002000111 Бородянською районною державною адміністрацією) і грошові кошти в сумі 458 745 грн., отримані фінансова допомога, були враховані в бухгалтерському обліку підприємства на формування Статутного капіталу.

На підставі Акту 02.02.05 ДПІ у Бородянському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012600/0 на підставі якого до Товариства були застосовані фінансові санкції в сумі 41 550 грн., у зв’язку з порушенням ним вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) та з врахуванням вимог п. “а” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) (далі Закон № 2181- ПІ (2181-14) ), та на підставі п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) було надіслано першу податкову вимогу № 1/127 від 15.02.05.

Судом першої інстанції при вирішенні спору по суті було взято до уваги договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 12.05.03 про надання фінансової допомоги на загальну суму 500 000 грн., яка має виплачуватись до 2005 року частинами, в залежності від потреб, і саме за цим договором Товариству надходили кошти на його розрахунковий рахунок від засновника Товариства Дмитрика М.В., про що відображено в Акті і не заперечувалося ДПІ у Бородянському районі при розгляді справи по суті.

Як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією було встановлено, що надана фінансова допомога в сумі 45 8745 грн. фактично була повернута шляхом зарахування її в рахунок збільшення статутного фонду Товариства на підставі протоколу загальних зборів засновників № 7 від 25.12.04 за рішенням про збільшення статутного капіталу згідно протоколу № 6 від 15.12.03.

З наведеного вбачається, що Товариство, як платник податків, до початку його перевірки контролюючим органом самостійно не виявило факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, оскільки не вбачало у внесенні засновником Дмитриком М.В. коштів в сумі 458 745 грн. та відображенні цієї суми у бухгалтерському обліку та податковій звітності заниження податкового зобов'язання минулих періодів.

Водночас, судом першої інстанції враховано, що вказана обставина призвела до необхідності відкоригувати отримані кошти за 2-й та 3-й квартал 2003 року, а також 4-й квартал 2004 року, саме як внесок Дмитрика Д.В. до статутного фонду Товариства, що було вчинено до початку перевірки Товариства.

Судовими інстанціями взято до уваги, що в Акті вказано про порушення податкового законодавства Товариством при скориговані у грудні 2004 року суми фінансової допомоги.

Також враховано, що штрафні санкції не нараховуються та не сплачуться, оскільки відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону 2181- ІІІ (2181-14) , при визначенні складових валового доходу на підставі п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) (в редакції, чинній у податковий період) передбачено, що до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій визначаються суми безповоротної фінансової допомоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що правила оподаткування операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги встановлено Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.04 № 349-ІV (349-15) , пунктом 1 розділу 11 “Перехідні положення” цього Закону передбачено, що платники податку, які включили суми поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, мають право включати суми такої допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення (це правило діє до 1.01.2004 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було підставно взято до уваги вимоги п. п. 6.1 п. 6 розділу 11 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону (334/94-ВР) стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) в редакції наказу Державної податкової інспекції України від 08.05.03 № 215 (v0215225-03) , де зазначено, що виходячи з п. 1 розділу 11 “Перехідні положення” Закону України від 24.12.02 № 349-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (349-15) , якщо платник податку –позичальник не включив до валового доходу суми отриманої поворотної допомоги, це не вважається порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної під час розгляду справи в порядку перегляду було прийнято постанову з помилковим застосуванням правових норм, в той час, як судом першої інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кардинал” від 06.07.05 задовольнити.

Постанову від 14.06.05 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 81/18-05 господарського суду Київської області скасувати.

Рішення від 15.03.05 господарського суду Київської області у справі

№ 81/18-05 господарського суду Київської області залишити без змін.