ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 42/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Полякова Б.М., Рибака В.В.,
розглянувши касаційну Управління комунального господарства
скаргу Донецької міської Ради
на постанову від 27.04.2004 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 42/157
за позовом Корпорації “Індустріальна спілка Донбасу”
до - Управління комунального господарства
Донецької міської Ради
- Служба автомобільних шляхів
Донецької області
про стягнення 5743685,56 грн.,
за участю представників:
- позивача – Єрмоленко О.В.,
- відповідача 1 – Сморгона О.О., Баранецького м. В.,
- відповідача 2 – не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Клопотання Корпорації “Індустріальна спілка Донбасу” щодо
відкладення розгляду касаційної скарги Управління комунального
господарства Донецької міської Ради на один місяць відхилено,
оскільки, за поясненнями в засіданні представників скаржника,
Управління комунального господарства Донецької міської Ради не
отримувало пропозиції від Корпорації “Індустріальна спілка
Донбасу” про ведення переговорів по врегулюванню спірного
питання.
Корпорація “Індустріальна спілка Донбасу” м. Донецьк звернулась
до господарського суду Донецької області з позовної заявою до
Виконкому Донецької міської Ради народних депутатів про
стягнення заборгованості в сумі 5743685,56. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що у відповідності з договором підряду
№ 337/98-650 прд від 15.08.98 “Корпорація” виконала роботу по
ремонту автодоріг для виконкому Донецької міськради.
При розгляді справи № 42/157 господарським судом Донецької
області встановлено, що 15.08.1998 року між міським відділом
комунального господарства міста Донецьку (замовник) та
Корпорацією “Індустріальна спілка Донбасу” було укладено договір
підряду № 337/98-650 пдр, відповідно з яким “Корпорація”
підрядчик зобов’язувалась виконати роботу по ремонту
автомобільних доріг.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2003
року у справі № 42/157 здійснена заміна відповідача Виконком на
Управління комунального господарства Донецької міськради.
Управління комунального господарства Донецької міськради позов
не визнало, посилаючись на те, що розрахунки між сторонами
повинні були проводитись за кошти “Облавтодора” ї векселями.
Рішенням господарського суду Донецької області від 7.08.2003
року (суддя-головуючий – Попов О.В., судді: Чернота Л.Ф.,
Зубченко Г.В.) у позові Корпорації відмовлено на підставі того,
що у відповідності з частиною 3 статті 4 Закону України “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
умова щодо проведення
розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається
у відповідному договорі. За умовами договору підряду (п.п. 1.1,
1.2, 2.2) розрахунок за виконані роботи повинен був проводитись
за рахунок коштів “Облавтодору” векселями – в 5-денний термін з
дня підписання актів приймання – передачі робіт.
Договір сторонами у встановленим законом порядку не змінено.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що
позовні вимоги про стягнення грошей з відповідача а не
проведення розрахунку векселями не підлягають задоволенню,
оскўльки, векселя – цінні папері не є тотожними грошовому
зобов’язанню.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
27.04.2004 року (судді: головуючий – Скакун О.А., Гуреєв Ю.М.,
Колядко Т.М.) апеляційна скарга Корпорації “Індустріальна спілка
Донбасу” задоволена. Позовні вимоги задоволені. Стягнуто з
управління комунального господарства Донецької міськради на
користь “Корпорації” сума боргу 5743685,56.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що вексель – це
грошове зобов’язання боржника перед кредитором. Роботи за
договором підряду виконані і прийняті відповідачем, тому
підлягали оплаті. Строк позовної давності апеляційна інстанція
поновила вважаючи заходи позивача щодо досудового врегулювання
спору поважними причинами пропуску строку.
Управління комунального господарства Донецької міськради
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 27.04.2004 у справі № 42/157, в якої ставить питання про
скасування постанови апеляційної інстанції і залишення без змін
рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2003.
Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що строк позовної
давності позивачу відновлено апеляційної інстанції
необґрунтовано з порушенням норм матеріального права (ст. 257 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
). Крім того, скаржник вважає, що встановлений
в договорі підряду порядок розрахунків-векселями позивачем не
використано.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
проаналізувавши мотиви рішення суду першої і апеляційної
інстанції перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права вважає, що постанова
апеляційної інстанції як необґрунтована підлягає скасуванню з
таких підстав:
Умова спірного договору передбачено, що розрахунки між сторонами
проводяться векселями. Враховуючи, що роботи виконує позивач,
відповідач – міський відділ комунального господарства
(Управління комунального господарства Донецької міської ради)
зобов’язався розрахуватися векселями.
Відповідно до статті 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Судом апеляційної інстанції не враховано,що на момент виникнення
спірного правовідношення застосування векселів в господарському
обороті України було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів
України і Національного банку України від 10.09.1992 р. № 528
“Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних
бланків” ( 528-92-п ) (528-92-п)
. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цих
Правил використовувати векселі, а також виступати
векселедавцями, акцептами, індосатами і авалістами можуть тільки
юридичнў особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що
визнаються такими відповідно до чинного законодавства України.
В постанові апеляційної інстанції не наводиться юридична оцінка
повноваження відповідача виступати векселедавцем: чи має право
міський відділ комунального господарства (Управління
комунального господарства Донецької міської ради) виступати
векселедавцем, акцептантом, індосантом і авалістом, тобто чи є
ця особа суб’єктом підприємницької діяльності відповідно до
чинного законодавства України.
Крім того, залучивши до участі у справі в якості відповідача
Службу автомобільних шляхів Донецької області апеляційна
інстанція взагалі залишила поза увагою відзив на апеляційну
скаргу служби автомобільних шляхів Донецької області.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління комунального господарства Донецької
міської Ради на постанову від 27.04.2004 Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 42/157 задовольнити.
Постанову від 27.04.2004 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 42/157 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2003 у
справі № 42/157 залишити без змін.