ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 39/33
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “С” (надалі
Товариство)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 25.05.04
у справі № 39/33
господарського міста Києва
суду
за позовом Товариства
до Львівської обласної ради (надалі Облрада)
3-тя особа: товариство з обмеженою відповідальністю “К”
(надалі ТОВ “К”)
про визнання недійсним акту ненормативного характеру.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 26.08.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 15.03.04 господарського суду міста Києва в
задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.
Постановою від 25.05.04 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 15.03.04 залишено без змін, а апеляційну скаргу
Товариства без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Товариство
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить рішення від 15.03.04 та постанову від
25.05.04 скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким
його позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги Товариство обґрунтовує тим, що при винесенні рішень
попередніми судовими інстанціями, на його думку, було допущено
порушення норм матеріального права, а саме: п. 51 Державної
програми приватизації на 2000-2002 роки, ч. 2 ст. 2 Закону
України “Про приватизацію майна державних підприємств”
( 2163-12 ) (2163-12)
, п. 3 ст. 2 Закону України “Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”
( 2171-12 ) (2171-12)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ “К” щодо доводів
Товариства заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими
та такими, що не підлягають задоволенню, просить рішення від
15.03.04 та постанову від 25.05.04 залишити без змін, як такі,
що постановлені з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Від Облради відзив на касаційну скаргу Товариства не надходив.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення
представників третьої особи, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням
виконавчого комітету Облради від 22.10.91 № 595 “Про реєстрацію
статуту підприємства “Галицький центр кіномистецтв” з балансу
Львівського обласного об’єднання кіновідеопідприємств було
вилучено приміщення та інші основні фонди кінотеатру “Україна”,
відповідно до поданих установчих документів зареєстровано Статут
підприємства “Галицький центр кіномистецтва”, та передано на
баланс вказаного підприємства приміщення та основні фонди
кінотеатру “Україна” з правом повного господарського відання.
Ухвалою Облради XII сесії І демократичного скликання № 288 від
12.05.93, прийнятою на виконання Постанови Кабінету Міністрів
України від 05.11.91 № 311 “Про розмежування державного майна
України між загальнодержавною (республіканською) власністю і
власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною
власністю)” ( 311-91-п ) (311-91-п)
, затверджено перелік майнових
комплексів підприємств, установ та організацій, що відносяться
до комунальної власності Облради. Додатком № 2 до вказаної
ухвали встановлено перелік майнових комплексів підприємств,
установ, організацій, що віднесені до комунальної власності
Облради, зокрема в п. 30 визначено майновий комплекс “Галицький
центр кіномистецтва”, розташований у м. Львів, вул.Шевченка, 3
та вул.Галицька, 15.
На підставі Наказу Управління майном області Львівської обласної
державної адміністрації від 24.12.96 № 192 та відповідно до акту
комісії прийому-передачі нерухомого майна від 11.07.97 на баланс
Галицького центру кіномистецтв були передані нежитлові
приміщення загальною площею 1179,5кв.м у м. Львові за адресами
пл. Галицька, 15 та проспект Шевченка, 3.
Рішенням Облради № 162 від 03.06.03 “Про приватизацію об’єктів
спільної власності територіальних громад області” був
затверджений перелік об’єктів спільної власності територіальних
громад області, що підлягають приватизації, в додатку до якого
до переліку об’єктів приватизації включено цілісний майновий
комплекс ДКП “Галицький центр кіномистецтв” та визначено спосіб
приватизації – шляхом викупу його орендарем ТОВ “К”.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, дійшов
висновку, що ДКП “Галицький центр кіномистецтва” в розумінні ст.
4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
є цілісним майновим комплексом, а саме господарським
об’єктом із завершеним циклом надання послуг з кінопрокату, з
наданою земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними
інженерними комунікаціями (системою енергопостачання). Суд
першої інстанції дослідив, що відповідно до статуту ТОВ “К”
вказане товариство засноване загальними зборами трудового
колективу ДКП “Галицький центр кіномистецтва” і є
правонаступником останнього, а тому до спірних правовідносин
слід застосувати положення ч. 2 ст. 2 Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, яка
встановлює одним із основних принципів приватизації пріоритетне
право трудового колективу на придбання майна свого підприємства.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення від 15.03.04 без
змін, та погоджуючись з обґрунтуваннями місцевого суду підставно
прийшов до висновку, що рішення Облради № 162 від 03.06.03 було
прийняте в межах її компетенції, відповідно до Законів України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та “Про приватизацію
державних підприємств (малу приватизацію)”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про приватизацію
державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
відчуження майна, що є у комунальній
власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.
Також враховуються вимоги п. 1 ст. 4 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
де визначено, що
цўлўсним майновим комплексом є господарський об’єкт з завершеним
циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому
земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними
інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Попередніми судовими інстанціями на підставі встановлених
обставин та доказів по справі (технічної документації з
визначення площ земельної ділянки для нарахування податку за
землю ДКП “Галицький центр кіномистецтва”, виданої Державним
комунальним земельно-кадастровим бюро 10.07.98; довідки
Державного комунального земельно-кадастрового бюро від 01.07.98
за
№ 1630/246; акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу
ДКП “Галицький центр кіномистецтва” від 05.05.03), встановлено,
що ДКП “Галицький центр кіномистецтва” є цілісним майновим
комплексом, а саме господарським об’єктом з завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною
ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними
комунікаціями, системою енергопостачання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає
обґрунтованим застосування попередніми судовими інстанціями до
спірних правовідносин Закону України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
, яким
визначено правовий механізм приватизації цілісних майнових
комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження
на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
Також враховується, що до процедури приватизації невеликих
державних підприємств, не врегульованої цим Законом,
застосовуються вимоги Закону України “Про приватизацію майна
державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, де в якості одного із
основних принципів приватизації закріплено пріоритетне право
трудового колективу на придбання майна свого підприємства.
Судами першої та апеляційної інстанцій втсановлено, що
загальними зборами трудового колективу ДКП “Галицький центр
кіномистецтв” було прийняте рішення від 16.01.01, про що
свідчить протокол № 5 до вказаного рішення де йдеться про
утворення з членів трудового колективу ДКП “Галицький центр
кіномистецтв” Товариства з обмеженою відповідальністю “К” та
затвердження Статут цього товариства, установчі документи якого,
були зареєстровані Облрадою 22.01.01 за № 16244.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
попередніми судовими інстанціями правомірно взято до уваги, що
ТОВ “К” було створене з метою взяття в довгострокову оренду
цілісного майнового комплексу ДКП “Галицький центр
кіномистецтва”, розташованого за адресою: м. Львів, пр.Шевченка,
3 та пл.Галицька, 15, його майбутньої приватизації і є
правонаступником останнього.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що ТОВ
“К” уклало з Управлінням з питань майна комунальної власності
області Львівської облдержадміністрації договір оренди цілісного
майнового комплексу ДКП “Галицький центр кіномистецтва” від
05.05.03 № 250, який відповідно до акту приймання-передачі від
05.05.03 був переданий ТОВ “К” в орендне користування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає
правомўрними висновки попередніх судових інстанцій щодо того, що
ДКП “Галицький центр кіномистецтва” є цілісним майновим
комплексом і ТОВ “К” засноване членами трудового колективу ДКП
“Галицький центр кіномистецтв” для здійснення приватизації, а
тому ТОВ “К” має пріоритетне право на викуп цього майна в
процесі приватизації.
Посилання скаржника на те, що судом першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосовано п. 51 Закону України “Про
державну програму приватизації” ( 1723-14 ) (1723-14)
(на 2000-2002рр.)
колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги не
приймаються, оскільки правова норма, встановлена даним пунктом
умовою приватизації орендованого державного майна (будівлі,
споруди, приміщення) вказує здійснення орендарем за згодою
орендодавця та за рахунок власних коштів поліпшення орендованого
майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без
завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової
(відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі,
споруди, приміщення). При цьому зазначається, що оцінка вартості
об’єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням
експертної оцінки.
Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями
Товариством не було доведено у встановленому порядку проведення
поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від
відповідного об’єкта приватизації, вартістю не менш як 25
відсотків залишкової вартості об’єкта приватизації, та не надано
будь-яких доказів отримання згоди орендодавця на проведення
таких поліпшень орендованого майна.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що попередніми судовими інстанціями було повно
та всебічно досліджено обставини справи, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “С” залишити
без задоволення.
Постанову від 25.05.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 39/33 господарського суду міста Києва залишити
без змін.