ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 34/195а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Дзержинську
на постанову від 13.04.04 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 34/195а господарського суду Донецької області
за позовом "ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика
"Дзержинська" ДП ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення"
до ДПІ у м. Дзержинську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 26.02.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.04
(суддя Кододова О.В.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним
оспорене податкове повідомлення-рішення від 17.01.2003 р.
N 0000142342/0-431 про визначення суми податкового зобов'язання з
податку на прибуток в розмірі 774000 грн., у тому числі: основний
платіж - 516000 грн., штрафна санкція - 258000 грн.
Постановою від 13.04.04 Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів: Алеєв І.В., Бондарев Г.Г.,
Величко Н.Л.) рішення господарського суду залишено без змін.
ДПІ у м. Дзержинську звернулася до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята з
порушенням норм матеріального права, а саме Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в зв'язку з чим
просить її та рішення місцевого господарського суду скасувати, в
позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Дзержинську на постанову
Донецького апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що відповідач здійснив комплексну документальну перевірку позивача
по питанню дотримання податкового та валютного законодавства при
здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з
01.10.2001 року по 30.06.2002 року, результати якої відображенні у
Акті перевірки від 11.12.2002 року N 156-23-111.
На підставі цього Акту відповідачем було прийняте Податкове
повідомлення-рішення від 17.01.2003 року N 0000142342/0-431, яким
з посиланнями на п.п. 4.4.2 "б" п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.6. п. 17.1.
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
20.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
визначена сума податкового
зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 774000 грн., у тому
числі основний платіж - 516000 грн. та застосовані фінансові
санкції в сумі 258000 грн.
В акті перевірки зазначено, що "ВАТ "Центральна збагачувальна
фабрика "Дзержинська" ДП ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення" в
порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не було включено
до складу валових витрат вартість основних фондів за договорами
схову від 21.06.2002 р. N 33, N 55 на суму 1383650 грн.; в
порушення п. 1.22, п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" не було включено до складу валових доходів
суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної
давності перед в/о "Макіїввугілля" в сумі 669220,36 грн.; в
порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", п. 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку)
балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів, деривативів), матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному будівництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах), затвердженого Наказом
Мінфіну України від 11.06.1998 р. N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
та
зареєстрованого в Мінюсті України 03.07.1998 р. за N 417/2857
невірно відображено суму товарно-матеріальних цінностей, яка
підлягає виключенню з з залишку балансової вартості ТМЦ на початок
періоду, що призвело до перекручення даних про збільшення
(зменшення) балансової вартості покупних товарів, комплектуючих
виробів та полуфабрикатів на складах, в незавершеному будівництві
та в залишках готової продукції.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що між ВАТ "ДХК "Добасвуглезбагачення" (Сторона 1) та позивачем
(Сторона 2) був укладений договір N 90 від 21 червня 2002 р.,
відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується зробити
відшкодування по векселях, пред'явлених до платежу шляхом передачі
у власність Стороні 1 будинку головного корпуса вартістю
1660380 грн. (у тому числі ПДВ 276730 грн.) При цьому, згідно
п. 1.3 договору різниця в сумі 186013,66 грн. між вартістю
будинку, переданого у власність Стороні 1, і вартістю пред'явлених
до оплати векселів, Сторона 1 зобов'язується перерахувати на
поточний рахунок Сторони 2. Договором визначені умови і терміни
передачі майна, відповідальність сторін та інші умови
взаєморозрахунків. Згідно п. 2.2 договору право власності на
переданий будинок переходить до Сторони 1 з моменту підписання
акту прийому-передачі. Відповідно до акту прийому-передачі майна
до договору N 90 від 21 червня 2002 р. ВАТ
"ДХК "Донбасвуглезбагачення" 21.06.02 р. прийняло у власність
будинок головного корпусу, який введений в експлуатацію в 1952 р.,
по оціночній вартості 1383650 грн у тому числі ПДВ 276730 грн.
Між ДП "Донецквуглепереробка" ВАТ "ДХК
"Укрвуглересурс-сервіс" - (Сторона 1) та позивачем (Сторона 2) був
укладений договір N 91 від 21 червня 2002 р., відповідно до
договору Сторона 2 зобов'язується зробити відшкодування по
векселях, пред'явлених до платежу, частково в сумі 583779,60 грн.
(у тому числі ПДВ 97296,6 грн) шляхом передачі у власність
Стороні 1 майна. У договорі визначені умови і терміни передачі,
якість і відповідальність сторін. Згідно п. 2.2 договору право
власності на передане майно переходить до Сторони 1 з моменту
підписання акту прийому - передачі. Відповідно до Акту
прийому-передачі майна до договору N 91 від 21 червня 2002 р.
ВАТ "ДХК "Донбасвуглезбагачення" прийняло у власність майно на
суму 583779,60грн (у тому числі ПДВ 97296,60 грн.). Таким чином,
21 червня 2002 р. позивачем був реалізований будинок головного
корпуса та устаткування на загальну суму 1870133 грн.
(1383650,00 + 486483,00) та ПДВ - 374026,60 грн.
По справі була призначена судова бухгалтерська експертиза.
У Висновку N 38/24 від 15.01.2004 року експерт зазначив, що згідно
бухгалтерських регістрів по внутрішньому переміщенню в обліку
станом на 21 червня 2002 р. відображене відчуження основних
засобів на суму 1870733 грн. На підставі Актів на списання
основних засобів від 31.06.2002 р. (типові форми N ОЗ-3
( v0352202-95 ) (v0352202-95)
встановлене списання з балансу позивача об'єктів
основних засобів. Акти підписані комісією по списанню об'єктів
основних засобів і затверджені керівником підприємства. Дані
зазначені в актах на списання відображені в таблиці N 1 Висновку.
Експерт прийшов до висновку, що відповідно до актів на списання
будинку головного корпусу та основних засобів на підставі
договорів N 90 і 91 від 21 червня 2002 р. право власності на майно
в сумі 1870133,0 грн. без ПДВ перейшло відповідно: до
ДП "Донецкуглепереробка" ВАТ ДХК "Укрвуглересурс-сервіс"
583779,60 грн.(сума з ПДВ) накладна N 2 від 21.06.2002 р. та до
ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення" 1660380 грн. (сума з ПДВ) накладна
N 1 від 21.06.2002 р. Згідно акту прийому-передачі майна від
21.06.02 р. на підставі договору схову N 33 від 21 червня 2002 р.
позивач прийняв, а ВАТ ДХК "Донбасвуглезбагачення" передало на
збереження будинок головного корпуса вартістю - 1383650 грн. Також
згідно акту прийому-передачі майна до договору збереження N 55 від
21 червня 2002 р. позивач прийняв від ДП ВАТ "ДХК
Донбасвуглезбагачення" на збереження майно на загальну суму
486483 грн.
Таким чином, господарськими судами було встановлено, що
згідно договорів N 33, 55 від 21 червня 2002 р. і актів
прийому-передачі майна позивач прийняв на відповідальне збереження
майно на загальну суму 1870133,00 грн. при цьому за узгодженням
сторін позивачу надане право користування переданим на збереження
майном протягом терміну дії договорів схову.
Господарськими судами також було встановлено, що між
позивачем та власниками майна були укладені додаткові угоди від
27.06.2002 року до договорів N 90 і 91 від 21 червня 2002 р., у
яких зазначено, що процедура оформлення договорів оренди
переданого на збереження майна припускає одержання згоди
Мінтопенерго України та Фонду Держмайна, для чого буде потрібен
час. У зв'язку з тим, що майно продовжує експлуатуватися позивачем
за що він повинен вносити орендну плату, сторони домовилися, що ці
платежі будуть врегульовані додатково після підписання договорів
оренди.
Відповідно до п. 4.1.6. п. 4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не
виключно, у вигляд вартості матеріальних цінностей, переданих
платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне
зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи
господарському обороті.
У Висновку експертизи зазначено, що у головній книзі позивача
за 2002 р. позабалансовому рахунку б/н "Устаткування (збереження)"
значиться устаткування вартістю 486483,00 грн., на позабалансовому
рахунку б/н "Основні засоби (збереження)" значаться основні засоби
вартістю 1383650 (за період з червня по грудень 2002 р.) вартість
майна, що знаходиться на збереженні, не змінена і відповідає
вартості основних фондів (отриманих підприємством згідно договорів
N 33, N 55 від 21 червня 2002 р.) При цьому експерт зазначає, що
дебетове сальдо по зазначених позабалансових рахунках сформовано
підприємством станом на дату одержання майна, що зберігається -
червень 2002 р.
Відповідач всю вартість переданого на схов майна включив до
валового доходу позивача на загальну суму 1870133 грн. і нарахував
30% податку на прибуток 516039 грн.
Підпункт 7.9.1. п. 7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що з урахуванням
особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового
доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені
платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна
на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого
управління, схову (відповідального зберігання).
Таким чином, господарські суди правомірно зазначили про
відсутність порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення
п. 1.22, п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємством не було включено до
складу валових доходів сума кредиторської заборгованості, по якій
минув строк позовної давності перед в/о "Макіїввугілля" в
сумі 669220,36 грн.
Відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безповоротна фінансова
допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з
договорами дарування, іншими подібними договорами, які не
передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів
(за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання
таких угод.
Згідно до п. 1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безоплатно надані товари
(роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку
згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не
передбачають грошової та іншої компенсації вартості таких
матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення,
або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються
платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари,
передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і
використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Згідно до висновку судової експертизи документально не
підтверджені висновки акта перевірки, що сума кредиторської
заборгованості в розмірі 669220,36 грн. сформована за
взаєморозрахунками з в/о "Макіїввугілля"; що наданими для
проведення дослідження бухгалтерськими документами та обліковими
регістрами підприємства, які складені за період, що перевірявся,
не визначена дата формування кредиторської заборгованості, яка
значиться по взаєморозрахунках з в/о "Макіїввугілля"; що для
проведення дослідження не надані будь-які інші первинні
бухгалтерські документи та облікові регістри , які містять дані
про дату формування кредиторської заборгованості і її суми.
В акті перевірки зазначено, що підприємством в порушення
п. 5.9 ст. 5 Закон України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та в порушення п. 1.4 Порядку ведення
обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів
(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів,
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів
та напівфабрикатів на складах, у незавершеному будівництві і
залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на
складах), затвердженого Наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р.
N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
та зареєстрованого в Мінюсті України
03.07.1998 р. за N 417/2857 невірно відображена сума
товарно-матеріальних цінностей, яка підлягала виключенню з залишку
балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на початок
періоду.
Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку веде облік
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі
коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу
перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного
кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника
податку у такому звітному кварталі.
Згідно п. 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку)
балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів, деривативів), матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному будівництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах), затвердженого Наказом
Мінфіну України від 11.06.1998 р. N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
та
зареєстрованого в Мінюсті України 03.07.1998 р. за N 417/2857
облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться
тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати
на придбання яких відповідно до Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
включаються
до складу валових витрат.
Господарські суди правомірно послались на п.п. 5.2.11 п. 5.2
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого до складу валових витрат
підприємства включаються суми витрат, пов'язаних з безоплатним
наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим
пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш
як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на
поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих
підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а
також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на
виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника,
вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Господарськими судами встановлено, що висновки акта перевірки
щодо завищення позивачем валових витрат за період з IV кварталу
2001 р. по II квартал 2002 р. на суму 211,7 тис. грн. в частині
суми 210468,53 грн. - вартості вугілля безкоштовно відпущеного
працівникам підприємства та пенсіонерам не підтверджені
документально.
Таким чином господарські суди правомірно визначили, що
платником податку не допущене порушення п. 5.9 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
п. 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової
вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів, матеріалів, сировини (палива),
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному будівництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах), затвердженого Наказом
Мінфіну України від 11.06.1998 р. N 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
та
зареєстрованого в Мінюсті України 03.07.1998 р. за N 417/2857.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Дзержинську залишити без
задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.04.04 у справі N 34/195а залишити без змін.