ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 32/82
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків (надалі СДПІ у
м. Києві)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 25.05.04
у справі № 32/82
господарського м. Києва
суду
за позовом відкритого акціонерного товариства “Ф”
(надалі Товариство)
до СДПІ у м. Києві
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 26.08.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 11.03.04 господарського суду міста Києва позов
Товариство задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 16.01.04
№ 0000011603/0. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
СДПІ у м. Києві від 16.01.04 № 0000021603/0 в частині
нарахування пені в сумі 377 420,06 грн. З СДПІ у м. Києві на
користь Товариства стягнуто 42,50 грн. державного мита та 59,00
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 25.05.04 Київського апеляційного господарського
суду апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві залишено без задоволення,
а рішення від 11.03.04 господарського суду м. Києва – без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій СДПІ у
м. Києві звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить постанову від 25.05.04
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
11.03.04 господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти
по справі нове рішення, яким Товариству в позовних вимогах
відмовити повністю. Свої вимоги СДПІ у м. Києві обґрунтовує тим,
що судом першої та апеляційної інстанцій були прийняті рішення з
порушенням норм матеріального права, а саме: п. 1 ст. 4 Закону
України, п. 1 ст. 7 “Про спеціальний режим інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
, п.п.
7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п. 7.3.6 ст. 7, абз. 12 п. 11.12
ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 2, 4 Закону України “Про рядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів СДПІ у
м. Києві заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не
підлягає задоволенню, оскільки, на його погляд, попередні судові
інстанції повно та всебічно розглянули обставини справи та
надали їм належну правову оцінку.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, відзив не касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача,
пояснення представників сторін, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.04, 09.01.04 та
12.01.04 СДПІ у м. Києві була здійснена позапланова виїзна
документальна перевірка Товариства, за результатами якої було
складено акт від 15.01.04 № 22/16-3/00481198 “Про результати
позапланової виїзної документальної перевірки правомірності
користування пільгами, дотримання вимог податкового
законодавства за період з 15.11.01 по 31.12.02 та валютного
законодавства за період з 01.07.01 по 01.04.03 Відкритим
акціонерним товариством “Ф” (ЄДРПОУ 00481198), передбачених
Законом України від 16.07.99 № 991-ХIV “Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
, з наступними змінами та доповненнями” (надалі Акт).
В Акті зроблено висновок про порушення Товариством п.п. 7.3.6 п.
7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в результаті неправомірного користування пільгами,
передбаченими Законом України “Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
, а тому встановлено несплату податку на додану
вартість в сумі 9 331 979,48 грн.. Крім того, в декларації про
валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України
та знаходяться за її межами встановлено порушення термінів
розрахунків згідно ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
за період з
01.07.01 по 01.04.03 та порушення ст. 9 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про систему валютного регулювання та
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
.
На підставі Акту СДПІ у м. Києві прийняла податкове
повідомлення-рішення від 16.01.04 № 0000011603/0, яким з
посиланням на п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п.
7.3.6 п. 7.3 ст. 7, абз. 12 п. 11.12 ст. 11 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 6 Закону України “Про спеціальний
режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних
парків” ( 991-14 ) (991-14)
, розділ 3 Наказу Державної податкової
адміністрації України та Державної митної служби України від
16.03.01 № 109/188, Товариству була визначена сума податкового
зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 13
997 969,22 грн., в тому числі 9 331 979,48 грн. – основний
платіж та 4 665 989,74 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Крім того, на підставі Акту СДПІ у м. Києві прийняла податкове
повідомлення-рішення від 16.01.04 № 0000021603/0, яким з
посиланням на ч. 5 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п.п. 6.3 п. 6, п.
8 Інструкції про порядок застосування сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої
Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01
№ 110, ст. 2, 4 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Товариству була
нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 378 663,27 грн.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, висновки
Акту ґрунтуються на тому, що Угода про спільну діяльність по
створенню, функціонуванню та розвитку технологічного парку “І”
від 25.02.2000 не відповідає вимогам законодавства, що регулює
порядок їх укладання, оскільки вона не містить всіх суттєвих
умов, а саме: в ній відсутні спільна господарська мета, порядок
та умови ведення спільних справ, порядок об’єднання активів,
покриття витрат за договором, розподілу прибутку, відшкодування
збиткўв, умови використання результатів спільної діяльності, а
тому Товариство не має права на користування податковими
пільгами, передбаченими Законом України “Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
.
На підставі встановлених обставин та доказів по справі попередні
судові інстанції, врахувавши Угоду про спільну діяльність по
створенню, функціонування та розвитку технологічного парку “І”
від 25.02.2000, а також додаток до неї № 4 від 03.10.01,
правомірно прийшли до висновку, що на базі
науково-технологічного концерну “І” Національної Академії наук
України було створено Технологічний парк, який є об’єднанням
осіб-учасників, в т.ч. Товариства, що здійснюють свою діяльність
на основі вказаної угоди щодо вдосконаленні інвестиційних та
інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких
розробок, високих технологій та конкурентноспроможної продукції
на всіх стадіях процесу “дослідження-виробництво–реалізація”.
Технологічний парк “І” створений на підставі угоди про спільну
діяльність юридичних осіб (учасників) у відповідності до ст. 1
Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
від
16.07.99 № 991-ХІV (в редакції 04.10.01), якою встановлено, що
технологічний парк визначається як юридична особа або об'єднання
на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб
(учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання
інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження
наукоємних розробок, високих технологій та конкурентоспроможної
продукції на світових ринках.
Матеріалами справи також доведено, що Міністерством освіти і
науки України 12.10.01 було видано Свідоцтво про реєстрацію
інноваційного проекту № 74 від 15.11.01, згідно якого
Товариство, як учасник технологічного парку “І”, є виконавцем
інноваційного проекту “Розробка, вдосконалення технології і
виробництво готових лікарських засобів згідно з умовами GMP
(“Рідкі ліки”)”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. З Закону України “Про спеціальний
режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних
парків” ( 991-14 ) (991-14)
порядок реєстрації інноваційних проектів
регламентується Кабінетом Міністрів України, а реєстрацію,
розгляд та експертизу інвестиційних та інноваційних проектів
технологічних парків здійснює центральний орган виконавчої влади
з питань науки.
Попередні судові інстанції підставно прийшли до висновку, що
відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від
22.05.96 № 549 “Про затвердження Положення про порядок створення
і функціонування технопарків та інноваційних структур інших
типів” ( 549-96-п ) (549-96-п)
Міністерство освіти і науки України за
поданням Комісії з організації діяльності технологічних парків
та інноваційних структур інших типів здійснює реєстрацію
інноваційної структури та її основного інноваційного продукту
шляхом включення її до Державного реєстру інноваційних структур
та видачі відповідного свідоцтва. Форма свідоцтва затверджується
Міністерством освіти і науки України.
У відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України “Про спеціальний
режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних
парків” ( 991-14 ) (991-14)
суми податку на додану вартість, нараховані в
порядку, встановленому Законом України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, по операціях з продажу товарів
(виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням
інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними
напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з
прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів,
нараховані у порядку, встановленому Законом України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, технологічні
парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не
перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та
використовують зазначені суми виключно на наукову та
науково-технічну діяльність, розвиток власних
науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. Порядок
зарахування сум податків на спеціальний рахунок та їх
використання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11.12. ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 № 168/97-ВР встановлено, що
на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові
технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”,
“ІЕ”, “І”, “В”, “ІТТ, “КП”, “Інтелектуальні інформаційні
технології”, “У” податок на додану вартість справляється з
урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про
спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності
технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
.
Колегією суддів враховується, що умовами надання учасникам
технологічних парків пільг з оподаткування, передбачених ст.ст.
4 та 6 Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та
інноваційної діяльності технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
, є
реєстрація їхніх інноваційних проектів у Міністерстві освіти і
науки України; надання в податковий і митний орган за місцем
знаходження нотаріально завірених копій свідоцтва про реєстрацію
інноваційного проекту в Міністерстві освіти і науки України та
переліку пріоритетних напрямків діяльності технологічного парку.
Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від
22.05.96 № 549 “Про затвердження Положення про порядок створення
і функціонування технопарків та інноваційних структур інших
типів” ( 549-96-п ) (549-96-п)
свідоцтво про реєстрацію інноваційної
структури дає право на отримання податкових, валютно-фінансових
та інших пільг і переваг, установлених законодавством.
Положенням про порядок розгляду і реєстрації інвестиційних та
інноваційних проектів, що реалізуються за пріоритетними
напрямами діяльності технологічного парку, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.99 № 2311
( 2311-99-п ) (2311-99-п)
встановлено, що пільги, передбачені Законом
України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної
діяльності технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
“Напівпровідникові
технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”,
“Інститут електрозварювання імені Є.О. Пагона”, “І”, надаються
технологічному парку, починаючи з дати реєстрації інвестиційного
або інноваційного проекту. Звільнення від оподаткування
проводиться за умови подання технологічним парком за місцем його
знаходження до органу державної податкової служби та митного
органу нотаріально засвідчених копій свідоцтва про реєстрацію
інвестиційного або інноваційного проекту та переліку
пріоритетних напрямів діяльності технологічного парку,
затвердженого Національною академією наук (п. 9).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, під час проведення перевірки СДПІ у м. Києві
надавались документи, що свідчать про реєстрацію технологічного
парку “І” та інноваційного проекту Товариства.
Отже, на підставі встановлених обставин справи та у
відповідності до зазначених вимог законодавства, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові
інстанції обгрунтовано прийшли до висновку, що Товариство має
право на відповідні пільги з оподаткування, оскільки його
інноваційний проект був зареєстрованим Міністерством освіти і
науки України, а копії свідоцтва про реєстрацію інноваційного
проекту № 74 від 15.11.01, серія ІНВ-1 та переліку пріоритетних
напрямів діяльності технологічного парку наявні у матеріалах
справи.
Також судами правомірно встановлено, що на Товариство, як
учасника належним чином зареєстрованої інноваційної структури,
поширюються положення ст. 4 Закону України “Про спеціальний
режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних
парків” ( 991-14 ) (991-14)
щодо отримання податкових, валютно-фінансових
та інших пільг і переваг, установлених законодавством.
Посилання СДПІ у м. Києві на невідповідності вимогам чинного
законодавства Угоди від 25.02.2000 про спільну діяльність по
створенню, функціонуванню та розвитку технологічного парку “І”,
підставно попередніми судовими інстанціями не були прийняті до
уваги, оскільки зазначена угода містить всі необхідні відомості,
передбачені п. 7 Положення про порядок створення і
функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.96
№ 549 ( 549-96-п ) (549-96-п)
та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України
“Про порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо
виконання інвестиційних та інноваційних проектів”
( 1691-2001-п ) (1691-2001-п)
від 14.12.01 № 1691, зокрема, відомості про
склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи
управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки
учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу
прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури,
порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії
договору) та розподілу майна між учасниками.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, доказів
визнання у встановленому порядку недійсними зазначеної угоди від
25.02.00 та додатку № 4 до неї від 03.10.01, їх розірвання чи
виключення Товариства з Угоди про спільну діяльність по
створенню, функціонуванню та розвитку технологічного парку “І”
СДПІ у м. Києві до суду не надано.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України “Про спеціальний режим
ўнвестицўйної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
у разі невиконання учасниками технологічних парків
своїх зобов’язань за договорами про спільну діяльність на
виконання інвестиційних та інноваційних проектів за
пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків вони
зобов’язані за наслідками податкового періоду, на який припадає
припинення виконання договорів, збільшити свої податкові
зобов'язання на суму вивільнених від оподаткування коштів за
весь період дії таких договорів, а також сплатити пеню,
нараховану на таку суму, виходячи з 120 відсотків облікової
ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення
податкового зобов’язання, та за період від дати вивільнення
таких коштів до дати їх сплати до бюджету.
СДПІ у м. Києві доказів невиконання Товариством зобов’язань за
угодою від 25.02.2000 про спільну діяльність по створенню,
функціонуванню та розвитку технологічного парку “І” і додатку
№ 4 від 03.10.01 не було надано.
Таким чином, попередні судові інстанції правомірно дійшли до
висновку, що лише невиконання учасником технологічного парку
зобов’язань за договором про спільну діяльність позбавляє такого
учасника права на пільги.
Попередні судові інстанції встановили, що в Акті перевірки
вказується про те, що Товариством в порушення п. 3 “Положення
про порядок здійснення контролю за цільовим використанням
сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та
інших товарів, що ввозяться в Україну для виконання
інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними
напрямами діяльності технологічного парку” ( 2311-99-п ) (2311-99-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.99
№ 2311, було зареєстровано зміни до номенклатури та обсягів
ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання,
комплектуючих та інших товарів для виконання інвестиційних та
інноваційних проектів від 30.01.02 та від 26.02.02, тобто два
рази на поточний квартал, чим, на думку СДПІ у м. Києві, було
порушено вимоги вказаного Положення, згідно яких зміни і
доповнення до номенклатури та обсягів ввезення сировини,
матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших
товарів для виконання інвестиційних та інноваційних проектів
можуть вноситися у процесі виконання зазначених проектів не
частіше одного разу на квартал.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд
першої та апеляційної інстанції правомірно не погодилися з
такими висновками СДПІ у м. Києві, оскільки в Номенклатурі та
обсягах імпортного обладнання, необхідного для виконання
інноваційного проекту Товариства, що затверджені 15.11.01
одночасно з Інноваційним проектом “Розробка, вдосконалення
технології і виробництво готових лікарських засобів згідно з
умовами GMP (“Рідкі ліки”)”, в п. 3 передбачено поставку та
ввезення на митну територію України “Лінії по виробництву очних
крапель, крапель в ніс і ін’єкційних розчинів в пластикових
ампулах” за контрактом від 30.05.01 з компанією Pharmaplan
International GmbH (Німеччина).
Попередніми судовими інстанціями також правомірно взято до
уваги, що оскільки митні органи України для цілей класифікації
(кодування) товарів при митному оформленні використовують
товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД –
Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної
діяльності), затверджену Законом України “Про митний тариф”
( 2371-14 ) (2371-14)
від 05.04.01 № 2371-III, то, дана виробнича лінія
була ідентифікована за кодом 8422300000 згідно УКТ ЗЕД. Але
згідно умов укладеного контракту від 30.05.01 та у зв’язку із
складністю конструкції цієї виробничої лінії та складання її з
кількох виробничих вузлів поставка лінії здійснюється частинами
(виробничими вузлами), тому для ввезення та митного оформлення
цієї лінії необхідне присвоєння виробничим вузлам, що
поставляються окремими партіями (поставками), окремих товарних
кодів згідно Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).
Зміни до Номенклатури від 15.11.01, а саме до п. 3, були внесені
12.12.01, оскільки в Номенклатурі від 15.11.01 був зазначений
лише один код – 8422300000, але за цим кодом можлива лише
поставка лінії однією партією. Таким чином, були внесені зміни
до п. 3 (Лінії по виробництву очних крапель, крапель в ніс і
ін’єкційних розчинів в пластикових ампулах) щодо присвоєння
кодів УКТ ЗЕД на обладнання (коди 8422300000, 8419903000,
8422909000, 8422901000, 4906000000, 8479899890), проте такі
зміни не збільшували і не розширювали перелік обладнання, що
планувалося поставити для реалізації для інноваційного проекту.
На підставі матеріалів справи попередніми судовими інстанціями
підставно встановлено, що зміни від 30.01.02 були зумовлені
заміною одного коду на інший. Оскільки в змінах від 12.12.01
була допущена технічна помилка у визначені коду товару (490
100000), то відбулася заміна зазначеного коду на 84479899890,
під яким було здійснено митне оформлення вузлу приготування
розчину в ємностях 2 х 600л., що поставлявся в комплекті з
установкою CIP для приготування масляних розчинів. Зазначений
код був визначений згідно експертного висновку № К-590 від
31.01.02 Київської торгово-промислової палати, згідно якого
також підтверджено, що цей код був призначений для того ж
обладнання, яке визначено договором на поставку виробничої лінії
від 30.05.01 з компанією Pharmaplan International GmbH
(Німеччина).
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає обґрунтованими висновки суддів попередніх
інстанцій, що жодних фактичних змін в номенклатурі обладнання не
відбулось: не було змін щодо збільшення чи розширення переліку
обладнання, зміни його вартості, а мав місце лише уточнений код
товарної номенклатури на один з вузлів виробничої лінії. Крім
того, зміни від 26.02.02 не пов’язані із змінами від 30.01.02,
оскільки вони були запланованими і вносилися в зв'язку із
подальшим укладенням контрактів на поставку обладнання,
необхідного для виконання інноваційного проекту.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
не вбачає порушення Товариством під час виконання інноваційного
проекту п. 3 “Положення про порядок здійснення контролю за
цільовим використанням сировини, матеріалів, устаткування,
обладнання, комплектуючих та інших товарів, що ввозяться в
Україну для виконання інвестиційних та інноваційних проектів за
пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку”
( 2311-99-п ) (2311-99-п)
, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 17.12.99 № 2311.
Також колегією суддів Вищого господарського суду України взято
до уваги той факт, що ні Законом України “Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
, ні Постановою Кабінету Міністрів України від
22.05.96 № 549 “Про затвердження Положення про порядок створення
і функціонування технопарків та інноваційних структур інших
типів” ( 549-96-п ) (549-96-п)
, від 14.12.01 № 1691 “Про порядок укладення
договорів про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та
інноваційних проектів” ( 1691-2001-п ) (1691-2001-п)
, від 17.12.99 № 2311 “Про
нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону
України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної
діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і
матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут
електрозварювання імені Є.О. Патона”, “І” ( 991-14 ) (991-14)
не містять
додаткових вимог щодо необхідності реєстрації угод про спільну
діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів
в органах державної податкової служби.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з попередніми судовими рішеннями де встановлено, що
Товариство є учасником належним чином зареєстрованого
технологічного парку “І”, технологічний проект товариства
зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства, а
отже на Товариство поширюються положення Закону України “Про
спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності
технологічних парків” ( 991-14 ) (991-14)
щодо отримання податкових,
валютно-фінансових та інших пільг і переваг, установлених
законодавством.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає обґрунтованими висновки колегії суддів
апеляційного суду, що СДПІ у м. Києві було помилково
донараховано Товариству податок на додану вартість та
застосовано до нього штрафні санкції за донарахування сум
податкового зобов’язання з ПДВ, а також щодо того, що СДПІ у
м. Києві було зроблено помилковий висновок про порушення
Товариством норм Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, та, відповідно,
неправомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у
сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 378 663,27 грн.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо
неправомірного нарахування СДПІ у м. Києві пені за отримання
Товариством продукції по імпортним контрактам у строк, що
перевищував 90 календарних днів, але не був більшим, ніж 150
календарних днів від дня авансового платежу, оскільки розрахунки
за експортно-імпортними операціями Товариства, що здійснювались
на виконання інноваційного проекту, повинні відбуватись у
терміни, встановлені ст. 7 Закону України “Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”
( 991-14 ) (991-14)
.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за контрактом
№ 102028 А від 25.02.02 на поставку вакуумно-парового
стерилізатора ВАКУТЕРМ (тип ADV 13 09 21/2F для стерилізації
ампул), укладеним між фірмою СБМ Медицинтехнік ГмбХ (Австрія) та
Товариством, поставка продукції здійснена на 151 день після
проведення авансового платежу у розмірі 80 220 Євро.
Оскільки Товариство без індивідуальної ліцензії НБУ мало право
отримувати продукцію по імпортним контрактам у строк до 150
календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, то за
перевищення на 1 календарний день строку поставки продукції по
контракту № 102028 А від 25.02.02 від дня авансового платежу у
сумі 80 220 Євро, Товариству правомірно було нараховано пеню у
розмірі 0,3% у сумі 1 213,21 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про те, що
оскільки контролюючими органами у сфері здійснення
зовнішньоекономічної діяльності є податкові органи, до
компетенції яких входить здійснення документальних перевірок, в
тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то
Товариству правомірно було нараховано СДПІ у м. Києві пеню у
сумі 1213,21 грн.
Отже, суд першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли до
висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійним податкового
повідомлення-рішення № 0000021603/0 від 16.01.04 підлягають
задоволенню лише в частині нарахування пені у сумі 377 420,06
грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що попередніми судовими інстанціями було повно
та всебічно досліджено обставини справи, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Крім того, колегія суддів звертає уваги скаржника, що відповідно
до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову від 25.05.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 32/82 господарського суду міста Києва залишити
без змін.