ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2004                                      Справа N 16/380

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді      Плахотнюк С.О.,

суддів:                Полякова Б.М., Рибака В.В.,

розглянувши касаційну  Миргородського підприємства технічної

скаргу                 інвентаризації і експертиз

                       “Інвентаризатор”

на рішення             від 20.01.2004 господарського суду

                       Полтавської області

у справі               № 16/380

за позовом             ВАТ “Полтаваавтотранс”

до                     Миргородського підприємства технічної

                       інвентаризації і експертиз

                       “Інвентаризатор”

про   стягнення 2899,29 грн

за участю представників:

-    позивача – Степанченка В.І., Черкашиної В.Г.,

-    відповідача – Панченко О.О., Кумейської Н.С.,

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 20.01.2004 господарського суду Полтавської  області

(суддя   Шевченко   В.Ю.)   у  справі   №   16/380   позов   ВАТ

“Полтаваавтотранс” задоволено частково на підставі  ст.  161  ЦК

УРСР   ( 1540-06  ) (1540-06)
        ;  стягнуто  з  Миргородського  підприємства

технічної інвентаризації і експертиз “Інвентаризатор” на користь

ВАТ  “Полтаваавтотранс”  заборгованість  на  суму  709,16  грн.,

витрати  по сплаті держмита в сумі 12,47 грн. та судові  витрати

на  інформаційне забезпечення в сумі 28,86 грн.; в іншій частині

вимог  позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст.  81  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Не  погоджуючись  з рішенням від 20.01.2004 господарського  суду

Полтавської області у справі № 16/380, Миргородське підприємство

технічної інвентаризації і експертиз “Інвентаризатор” подало  до

Вищого  господарського  суду України касаційну  скаргу,  у  якій

просить  скасувати зазначене рішення та постановити нове рішення

про відмову в позові ВАТ “Полтаваавтотранс”.

Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши

правильність  застосування норм матеріального та  процесуального

права,  судова колегія Вищого господарського суду України дійшла

висновку,   що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню   з

наступних підстав.

Місцевим  господарським судом встановлено, що між  Миргородським

підприємством    технічної    інвентаризації     і     експертиз

“Інвентаризатор”  та ВАТ “Полтаваавтотранс”  було  укладено  два

однакові  за  змістом договори оренди № 97 від 01.01.2000,  який

діяв  і  в  2001 році, та від 01.01.2002. За вказаним договорами

відповідачу   було   надано   позивачем   у   тимчасове   платне

користування  нежитлове приміщення площею 36 кв.м,  а  також  30

кв.м. в площі в залі автостанції.

Судом  з’ясовано,  що  на підставі листа  №  26  від  23.12.2002

відповідач  частково визнав заявлені вимоги  та  підтвердив,  що

сума заборгованості по орендній платі за 2001 рік складає 709,16

грн.     за    договором    укладеним    між    позивачем     та

відповідачем. Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
        

зобов’язання   повинні  виконуватися   належним   чином   та   в

установлений   строк,  відповідно  до  вказівок   закону,   акту

планування,  договору,  а  при  відсутності  таких  вказівок   –

відповідно   до  вимог,  що  звичайно  ставляться.  Одностороння

відмова  від  виконання зобов’язання і одностороння  зміна  умов

договору не допускається.

Отже,  колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що  висновок господарського суду першої інстанції щодо стягнення

з відповідача 709,16 грн. обґрунтований.

Також  вірно, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

мўсцевий господарський суд залишив позов без розгляду в  частині

стягнення  з відповідача заборгованості по комунальним платежам,

оскільки   позивачем  не  виокремлено  та   не   доведено   суму

заборгованості по комунальним платежам.

Враховуючи,  що  у  відповідності  зі  ст.  111-7  ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція, якою є Вищий господарський суд

України,  не  має  права  встановлювати або  вважати  доведеними

обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові

господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів

над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,

а  тому  не  може  бути  взято до уваги колегією  суддів  Вищого

господарського  суду  України посилання скаржника  в  касаційній

скарзі на недослідженість матеріалів справи.

Таким   чином   рішення   від  20.01.2004  господарського   суду

Полтавської  області  у справі № 16/380 прийняте  з  дотриманням

норм  матеріального  та  процесуального права,  а  тому  колегія

суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав  для

зміни чи скасування вказаного рішення.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-111-12   ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну    скаргу   Миргородського   підприємства    технічної

інвентаризації  і  експертиз  “Інвентаризатор”  на  рішення  від

20.01.2004  господарського  суду Полтавської  області  у  справі

№ 16/380 залишити без задоволення.

Рішення від 20.01.2004 господарського суду Полтавської області у

справі № 16/380 залишити без змін.