ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 15/5д
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Приватної фірми "XXX"
на постанову від 16.04.04 p.
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі №15/5д
господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до Приватної фірми "XXX"
до H-cької сільської ради
до P-ської районної державної адміністрації
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б. (дов. №1222 від 25.11.03 p.) А.А.А.
відповідача 1: В.В.В. (дов. №1 від 08.01.04 p.)
відповідача 2: Г.Г.Г. голова ради (посв. №35 від 18.06.02 p.)
відповідача 3: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 26.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Колодій
Н.А.) від 12.01.04 в позові відмовлено з посиланням на
необгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Запорізького апеляційного господарського
суду у складі: Хуторного В.М., Кагітіна Л.П., Коробки Н.Д. від
16.04.04 рішення місцевого господарського суду скасовано, позов
задоволено.
ПФ "XXX" звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, в зв язку з чим просить її скасувати,
рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ПФ "XXX" на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, заслухавши представників сторін та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
права зазначає наступне:
Апеляційним господарським судом при розгляді справи 17.09.1998 р.
було встановлено, що ПП "XXX" та КСП "SSS" (представник
відповідача 2 в судовому засіданні пояснив, що КСП "SSS" на час
розгляду справи ліквідовано) укладений договір майнового найму
(оренди) землі на двадцять три роки та одинадцять місяців, згідно
з умовами якого відповідач прийняв в оренду земельну ділянку із
розташованим на ній ставком, яка знаходиться в районі села Ч-ськ
P-ського району Запорізької області.
02.08.2001 р. Н-cькою сільською радою P-ського району Запорізької
області та ПП А.А.А. укладений договір на право тимчасового
водокористування на умовах оренди, згідно із умовами якого позивач
на основі рішення дванадцятої сесії двадцять третього скликання
Н-cької сільської ради, P-ського району, Запорізької області,
прийняв у тимчасове користування на умовах оренди водний об'єкт
-ставок, який знаходиться біля с. Ч-ськ, Н-cької сільської ради,
P-ського району, Запорізької області. Рішенням господарського суду
Запорізької області від 13 листопада 2001 р. по справі №3/1/1261
цей договір визнано недійсним.
Згідно ст. 1 Водного Кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
№ 213/95-ВР від
06.06.1995 р. водний об'єкт - це природний або створений штучно
елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро,
водосховище, ставок, канал, водносний горизонт); ставок - штучно
створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 5 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
зазначено, що до водних об'єктів місцевого значення належать
поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї
області і не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного
значення. Правом розпорядження водними об'єктами місцевого
значення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 8 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
надано обласним Радам.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
у
користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого
значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок
загальнодержавного значення можуть надаватися водокористувачам
лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і
промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі
повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого
значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим
та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої
влади на місцях чи іншим державним органам. Право водокористування
на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними
органами охорони навколишнього природного середовища та водного
господарства, що передбачено ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
.
Крім того, апеляційним господарським судом було встановлено, що
спірний договір не відповідає вимогам ст. 24 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідно до якої, договір про оренду землі
повинен був зареєстрований органом місцевого самоврядування.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що КСП "SSS"
P-ського району не є власником ставка біля с. Ч-ськ P-ського
району Запорізької області, а тому правомірно зазначено, що
останній не мав права передавати в оренду ставок ПФ "XXX", і таким
чином, обґрунтовано зробив висновок, що договір майнового найму
(оренди) землі від 17.09.1998 р. укладений між ПП "XXX" та КСП
"SSS" не відповідає вимогам водного та земельного законодавства і
повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Що стосується строку позовної давності, то як вбачається із тексту
позовної заяви, про укладання спірного договору позивачу стало
відомо лише 21.10.03 р., а відповідно до ст. 76 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня коли особа
дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Крім того, господарським судом було встановлено, що відповідно до
письмового пояснення колишнього голови КСП "SSS" Д.Д.Д. в період
1998 по 2002 рік він не укладав із ПФ "XXX" спірного договору.
Апеляційним судом при розгляді справи було встановлено, що 3
квітня 2000 р. між Н-cькою сільською радою народних депутатів
(правонаступником якої є на цей час відповідач 2) та приватним
підприємцем А.А.А. було укладено Договір на право тимчасового
водокористування на умовах оренди який було погоджено з
Управлінням екологічної безпеки в Запорізької області та із
Запорізьким обласним виробничим управлінням меліорації та водного
господарства. Відповідно до умов вказаного договору Н-cька
сільська рада надало в оренду водний об'єкт (ставок загальною
площею 20,5 га., який знаходиться біля с. Ч-ськ на 5 років для
ведення риболовецького господарства. Разом із водоймищем надається
земля прибережної зони загальною площею 5 га. Цей договір є
діючим, у встановленому порядку не припинений та не визнаний
недійсним, тому у відповідачів 1 і 3 не було правових підстав для
укладання договору оренди земель водного фонду від 28.11.2003.
28.11.2003 р. P-ською районною державною адміністрацією та ПП
"XXX" укладений договір оренди земель водного фонду (реєстраційний
№X5), згідно із умовами якого відповідач набув право на оренду
спірних земель водного фонду H-cької сільської ради, в тому числі
земель водопокритих площею 9,2 га., водоохоронна зона 9,4 га.
строком на 25 років.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд має право визнати недійсним
повністю або частково, пов'язаний із предметом спору договір, який
суперечить законодавству.
Апеляційний суд правомірно зазначив, що оскільки договір від
28.11.2003 р. між P-ською районною державною адміністрацією та ПП
"XXX" оренди земель водного фонду (реєстраційний №X5) не
посвідчений в нотаріальному порядку, то укладення цього договору
суперечить ст. 13 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
від
6.10.98 р. №161 XIV.
Відповідно із п. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
орендатору забезпечується захист його права на
орендовану земельну ділянку наряду з захистом права власності.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном е правомірним, якщо інше не буде встановлено
судом.
Відповідно до п. 5 статті 116 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, надання в користування земельної ділянки, які
знаходяться в користуванні, проводиться тільки після вилучення її
в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Апеляційним судом було встановлено, що відповідно до наданих
документів позивач з 2000 року використовує ставок для
риборозведення та сплачує орендну плату.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд обґрунтовано дійшов до
висновку про те, що договір від 28.11.03 р. не відповідає вимогам
земельного та водного законодавства (відповідно до ст. 4 п. 2
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
об'єктом оренди є
земельні ділянки з водоймами, розташованими на них), порушує
законні інтереси позивача, тому повинен бути визнаний недійсним на
підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Приватної фірми "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
16.04.04 p. у справі №15/5д залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська