Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого: Першикова Є.В.,

суддів: Полянського А.Г.,

Муравйова О.В.

розглянула

касаційну скаргу Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області (далі Стрийська ОДПІ)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 12.04.05

у справі № 5/1318-23/152

господарського Львівської області

суду

за позовом державного комерційного підприємства торгівлі

“Смерічка” (далі Підприємство)

до Стрийської ОДПІ,

треті особи суб’єкт підприємницької діяльності –фізична

особа Паращак Орися Любомирівна (далі Підприємець),

державна податкова інспекція у Залізничному

районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі),

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В засіданні взяли участь представники

- позивача: не з’явилися;

- відповідача: Білоус А.Т. (за дов. № 6458/Ю/10-0 від 14.06.05);

- третіх осіб: не з’явилися.

Ухвалою від 02.06.05 касаційна скарга Стрийської ОДПІ № 4872/10/10-0 від 06.05.05 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.08.05 колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П. , утвореною розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 17.08.05 у зв’язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, для розгляду господарських справ призначених до перегляду в касаційному порядку колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. на 18.08.05 утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Полянський А.Г., Муравйов О.В., яка розглядає справу по суті.

Про вказані обставини сторону повідомлено на початку судового засідання.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у судовому засіданні 18.08.05 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 29.12.04 господарського суду Львівської області (суддя Поліщук В.Ю.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ від 04.12.03 № 0001911700/0.

З Стрийської ОДПІ на користь Підприємства стягнуто 203,00 грн. судових витрат.

Постановою від 12.04.05 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Р.Марко, суддів С.Бойко, Т.Бонк) рішення від 29.12.04 залишено без змін, а апеляційна скарга Стрийської ОДПІ без задоволення.

Рішення попередніх судових інстанцій обґрунтовані тими обставинами, що між Підприємством та Підприємцем згідно договору № 15 від 30.12.02 існували господарські відносини, а отже, кошти, які виплачувались Підприємством Підприємцю, як фізичній особі, не підпадають і під оподаткування прибутковим податком з громадян при їх виплаті.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Стрийська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 12.04.05 по справі скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні постанови суд апеляційної інстанції не дослідив всіх обставин справи, здійснив невідповідні висновки та порушив норми матеріального права, а саме: п. п. 2.1 п. 2, п. 12, п. п. 14.1.1 п. 14 Інструкції “Про прибутковий порядок з громадян”, затвердженої наказом Головної державної податкової адміністрації України від 21.04.93 № 12 (z0064-93) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64 (далі Інструкція (z0064-93) ), ст. 5, п. 3 ст. 7, ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (13-92) від 26.12.92 № 13- 92 (далі Декрет (13-92) ), п. п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

На день розгляду справи по суті письмові відзиви на касаційну скаргу від Підприємства та третіх осіб по справі не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Стрийською ОДПІ було проведено комплексну позапланову перевірку щодо дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.02 по 03.12.03, за результатами якої складено акт № 188/23/22423333 від 03.12.03 (далі Акт).

В Акті встановлено невиконання Підприємством ст.ст. 13, 14 Декрету, внаслідок чого за 2003 рік недоутримало прибутковий податок у сумі 1 618,13 грн.

На підставі Акту 04.12.03 Стрийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001911700/0, яким відповідно до ст.ст. 13, 14 Декрету (13-92) , Підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем “прибутковий податок з сум заробітків одержаних громадянами” в розмірі 4 854,39 грн., з яких 1 618,13 грн. –основний платіж, 3 236,26 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що між Підприємством та Підприємцем було укладено договір № 15 від 30.12.02 на виконання умов якого Підприємство проводило оплату за отриманий товар.

При розгляді справи по суті судовими інстанціями також встановлено, що згідно листа ДПІ у Залізничному районі від 21.10.03 № 21278/17-1 Підприємцем у 2003 році ніяких платежів до бюджету здійснено не було.

При вирішенні спору по суті судом першої та апеляційної інстанцій було взято до уваги, що у податковій декларації з прибуткового податку з громадян Підприємця про доходи отримані останнім з 01.01.03 по 31.03.03 та 01.01.03 по 31.06.03 наявна відмітка ДПІ у Залізничному районі, згідно якої за цей звітний період у Підприємця був відсутній оподатковуваний прибуток внаслідок перевищення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, над сумою валового доходу за цей же звітний період. При цьому враховується, що дані податкові декларації були прийняті податковим органом без застережень, що підтверджується штемпелями податкового органу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 1, 2 Декрету (13-92) платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі –громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. Об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, так і за межами України.

Відповідно до ст. 8 розділу II Декрету (13-92) оприбуткованими прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання) вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

Згідно ст. 11 розділу III Декрету (13-92) оподаткуванню як доходи не за основним місцем роботи підлягають лише доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 13 розділу IV Декрету (13-92) визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах II та III даного Декрету. При цьому доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Статтею 14 Декрету (13-92) визначено, що з доходів, зазначених у цьому розділі, податок обчислюється, зокрема, підприємствами, установами організаціями, Фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніше як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органом за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податковим органом податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період.

Крім того, враховується, що на підставі статті 23 Декрету (13-92) наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.93 № 12 затверджено Інструкцію про прибутковий податок з громадян, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64 (z0064-93) (надалі Інструкція (z0064-93) ), яка визначає порядок застосування положень даного Декрету.

Пунктом 14.1.1 Інструкції (z0064-93) визначено, що підприємства, установи, організації і фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують громадянам з постійним місцем проживання в Україні кошти від реалізації належним цим громадянам товарів, зобов'язані не пізніше 30 днів після виплати надіслати до податкових органів за їх місцем проживання довідку форми № 2, кошти від реалізації товарів (виручка) не оподатковується у джерела виплати. Водночас, даний пункт містить вимогу про те, що з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є суб'єктами підприємництва, приватними нотаріусами чи адвокатами, підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (про право на заняття нотаріальною діяльністю, про право на заняття адвокатською діяльністю) та які підтвердили платіжним повідомленням (патентом, свідоцтвом про сплату єдиного податку) сплату авансових платежів прибуткового податку (фіксованого розміру прибуткового податку, єдиного податку).

З правового аналізу наведених норм вбачається, що прибутковий податок з громадян при виплаті коштів утримується виключно за місцем основної та неосновної роботи та не утримується при купівлі будь-яких товарів у фізичних осіб, в тому числі і фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій, що враховуючи дані податкових декларацій Підприємця за 2003 рік ДПІ у Залізничному районі не могли бути надіслані Підприємцю будь-які платіжні повідомлення щодо сплати авансових платежів прибуткового податку з громадян із сум оціночного доходу на 2003 рік, а сам по собі факт несплати Підприємцем авансових платежів з прибуткового податку з громадян не свідчить про заниження ним податкових зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що скаржник в касаційній скарзі піднімає питання щодо порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області № 4872/10/10-0 від 06.05.05 залишити без задоволення.

Постанову від 12.04.05 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5/1318-23/152 господарського суду Львівської області залишити без змін.