ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 11/4-Н
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. H-cьку
на постанову від 25.03.04 p.
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі №11/4-Н
господарського суду Хмельницької області
за позовом ВАТ енергопостачальної компанії "XXX"
до ДПІ у м. H-cьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №740 від 05.04.04 p.) Б.Б.Б. (дов. №2448
від 25.12.03 p.) В.В.В. (дов. №01/06-1552 від 18.08.04 p.)
відповідача: Г.Г.Г. (дов. №14272 від 20.08.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 26.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Радченя
Д.І.) від 06.10.2003р. позов ВАТ енергопостачальна компанія "XXX",
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. H-cькому від 05.08.2002р. №0006622301/0-1262. З ДПІ у м.
H-cькому на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат на оплату
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та 3025 грн. 20 коп витрат на
проведення судово-бухгалтерської експертизи та дачі експертного
висновку.
Постановою колегії суддів Житомирського апеляційного
господарського суду у складі: Горшкової Н.Ф., Веденяпіна О.А.,
Голубєвої Г.К. від 25.03.04 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
ДПІ у м. H-cьку звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Жиоолмирського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
а тому просить її скасувати, справу направити на новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у м. H-cьку на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, заслухавши
представників сторін, а також правильність застосування норм
матеріального та процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що ДПІ
у м. H-cькому у травні-липні 2002р. проведена комплексна планова
документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового
законодавства ВАТ ЕК "XXX" за період з 01.01.2001 р. по
31.03.2002р., про що складено акт №368 від 31.07.2002р. Перевіркою
було встановлено заниження валових доходів на 18439,55 тис. грн.,
завищення валових витрат на 139,5 тис. грн., завищення сум
амортизаційних відрахувань на 25,7 тис. грн., в результаті чого за
період з 01.01.2001р. по 31.03.2002р. позивачу донараховане
податку на прибуток підприємства на загальну суму 1038,105 тис.
грн.
За результатами перевірки ДПІ у м. H-cькому прийнято податкове
повідомлення-рішення від 05.08.2002р. №0006622301/0-1262, яким на
підставі підпункту "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п.11.3.1 п.11.3
ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ВАК ЕК "XXX" визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1141916 грн.,
у тому числі основний платіж 1038105 грн. та штрафні (фінансові)
санкції 103811 грн. Валовий доход в сумі 18584,55 тис. грн.
донараховано в зв'язку з недотриманням ВАТ ЕК "XXX" вимог
п.п.11.3.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки на протязі 2001р.
підприємство визначало дату збільшення валових доходів від
операцій з 2 продажу електроенергії населенню не за методами
першої події - відвантаженню, а по даті зарахування коштів від
покупця на банківський рахунок платника податку в оплату
електроенергії. З 1 січня 2002 року дата виникнення податкових
зобов язань при продажу електроенергії населенню позивачем
визначалась вже за першою подією - відвантаженням (відпуском)
електроенергії, згідно з відповідними розрахунками, що затверджені
головою правління ВАТ ЕК "XXX". На підставі наданих позивачем
даних про реалізацію електроенергії побутовим абонентам
(населенню) за період 2001р., 1 квартал 2002р. та враховуючи
розрахунковий метод, розроблений самим підприємством,
перевіряючими зроблено розрахунок валового доходу товариства за
відпущену електроенергію, наслідком якого стало збільшення
платнику валового доходу. Розрахунковим шляхом визначалася сума
валового доходу по спожитій, але не оплаченій електроенергії.
Вказана сума збільшувалася на суму валового доходу від спожитої та
сплаченої населенню електроенергії. Крім того, в ІV кварталі
2001р., ВАТ ЕК "XXX" до складу валових доходів включило суму
отриманих бюджетних коштів для ліквідації наслідків стихійного
лиха, що сталося в листопаді-грудні 2000р., в сумі 145 тис. грн.,
які 12.11.2001р. підприємство отримало на спецрахунок ВАТ ЕК "XXX"
з резервного фонду Кабінету Міністрів України. Отримані кошти
підприємство витратило на оплату ЗАТ "YYY" виконаних робіт по
ліквідації наслідків стихійного лиха.
Господарськими судами також було встановлено, що відповідно до
акту ДПІ у м. H-cькому від 31.07.2002р. - кошти, що надійшли з
державного бюджету та витрачені Компанією для ліквідації наслідків
стихійного лиха, не можуть бути включені підприємством до складу
валових витрат та здійснені нарахування амортизації. Такі ж
висновки викладені в рішеннях ДПІ у м. H-cькому та ДПА у
Хмельницькій області, винесених за результатами розгляду скарг.
При цьому, вказані податкові органи посилаються на п.4.1 ст.4
Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на підставі якого визначається валовий доход
платника податку.
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами.
Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за
відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі,
що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Електроенергетика - галузь народного господарства з особливостями
технологічного процесу виробництва, передачі та постачання
електроенергії, а тому вироблена енергія не може бути складованою
та облікованою в частині її споживання окремими споживачами
(населенням).
Специфіка електроенергії як товару визначена зокрема, Законом
України від 16.10.1997 р. №575/97-ВР "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
з урахуванням специфічності її вироблення,
передавання, постачання і споживання, статтею ст. 26 якого
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачено, що правила користування електричною і
тепловою Енергією затверджуються Кабінетом Міністрів України. На
виконання цього припису постановою Кабінету Міністрів України від
26.07.1999р. №1357 затверджено Правила користування електричною
енергією для населення ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
, які встановлюють і порядок
розрахунків за відпущену електроенергію.
Пунктом 19 Правил ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
передбачено, що розрахунки
населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими
тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань
приладів обліку.
Знімання показань приладів обліку, визначення кількості та
вартості спожитої електроенергії проводиться при цьому споживачами
самостійно за розрахунковими книжками, платіжними документами, або
за карткою попередньої оплати (п.21, п.22 Правил ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
).
Таким чином, до надходження грошових коштів від населення у
енергопостачальника відсутній первинний документ (квитанція), що
підтверджує факт передачі електроенергії, та відсутня вартісна
оцінка спожитої електроенергії. електропостачальна організація до
моменту оплати не має документальних підстав (первинних
документів) для відображення в бухгалтерському обліку
господарської операції з відпуску електроенергії населенню. Тобто,
при постачанні електроенергії населенню момент документального
підтвердження відпуску електроенергії та її оплата збігаються в
часі.
Використана населенням електроенергія відображається в
бухгалтерському обліку і звітності підприємства, як продана
енергія, і в податковому обліку, як валовий доход, за наявності
підтверджуючого документа про кількість і вартість використаної
електроенергії конкретною особою, так як відповідно до вимог п.1
ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від 16.07.1999р. №996-ХІV
підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських
операцій.
Відповідно до вимог п.21 Правил ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
знімання показників
приладів обліку провадиться споживачем щомісяця енергопостачальник
має право контролювати правильність знімання показників приладів
обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним
рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання
приладів обліку у споживача.
Господарськими судами при розгляді справи на підставі висновків
експертизи було встановлено, що у 2001 році ВАТ ЕК "XXX" включало
до складу валового доходу вартість електроенергії, відпущеної
побутовим споживачам (населенню) відповідно до вимог п.п.11.3.1
п.11.3 ст.11 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто за правилом
першої події в залежності від того, що відбулося раніше: оплата за
використану електроенергію або як підтвердження фактичного надання
послуг платником податків - зняття показань лічильників по
використаній, але ще не оплаченій електроенергії, та на підставі
даних первинних документів. У І кварталі 2002р. ВАТ ЕК "XXX",
застосовувало розрахунковий метод визначення суми валового доходу,
розроблений самим підприємством та затверджений головою правління
Д.Д.Д.
Розрахунковим шляхом визначалась сума валового доходу по спожитій,
але не оплаченої електроенергії, і вказана сума збільшувалась на
суму валового доходу від спожитої та сплаченої населенням
електроенергії. При цьому базою оподаткування був прийнятий,
розрахунковий обсяг товарної продукції по побутовим споживачам
(населенню), розрахований виходячи із середньої оплати одним
побутовим споживачем. Такі розрахунки не виключають наявність у
них помилки, оскільки точне значення обсягу товарної продукції по
побутовим споживачам (населенню) може бути документально
підтверджене лише зняттям показників лічильників згідно вимог
п.п.9,21 Правил користування електричною енергією для населення
( 1357-99-п ) (1357-99-п)
.
Господарськими судами було встановлено, що фахівцями ДПІ при
визначенні позивачу податкового зобов'язання були використані не
документи бухгалтерського обліку, а методика розрахунку,
розроблена самим підприємством (розділ 11.1 акту), яка носить
приблизний характер та не може бути підтверджена даними первинних
бухгалтерських документів, тобто фактично застосований непрямий
метод визначення податкового зобов'язання без достатніх на це
підстав і з порушенням вимог Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
За результатами перевірки ДПІ у м. H-cькому в IV кварталі 2001р.
ВАТ ЕК "XXX" зменшено валові доходи на суму отриманих бюджетних
коштів для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося в
листопаді-грудні 2000 року, в розмірі 145 тис. грн. та зменшено
валові витрати на 120,8 тис. грн. як витрати з придбання
товарно-матеріальних цінностей та послуг на ліквідацію стихійного
лиха.
Статтею 73 Закону України від 07.12.2000р. №2120-111 "Про
Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
передбачено
Кабінету Міністрів України направити з резервного фонду кошти на
ліквідацію наслідків стихійного лиха, що мало місце в
листопаді-грудні 2000р.
12.11.2001 р. на виконання постанови КМУ від 02.03.2001р. № 209
( 209-2001-п ) (209-2001-п)
ВАТ ЕК "XXX" отримало на спецрахунок 145 тис. грн.
з резервного фонду Кабінету Міністрів України для ліквідації
наслідків стихійного лиха, що сталося в листопаді-грудні 2000
року. Вказані кошти передано у власність підприємства за умови
витрачання їх на певні цілі, а саме для ліквідації наслідків
стихійного лиха (придбання матеріальних цінностей, оплати
виконаних робіт по відновленню електромереж тощо).
Згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальних формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключної (морської) економічної зони,
так і за її межами.
Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших
джерел та від позареалізаційних операцій.
В п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
наводиться вичерпний перелік сум, які
не включаються до складу валового доходу. Кошти, одержані із
Державного бюджету для ліквідації наслідків стихійного лиха, в
цьому переліку на значаться.
Враховуючи, що оскільки нормами Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
прямо не визначено, що такі
надходження виключаються із валового доходу, господарські суди
правомірно визначили, що дії позивача є правомірними.
Правомірність віднесення одержаних з Державного бюджету коштів до
складу валового доходу також підтверджується вимогами п. 17
Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"
( z0860-99 ) (z0860-99)
затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 29.11.1999р. за №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції
14.12.1999р. за №860/4153, де вказано, що отримане цільове
фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були
зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов пільгового
фінансування.
Проведеною перевіркою встановлено було також завищення валових
витрат позивача на суму 139,5 тис. грн. з придбання товарно
матеріальних цінностей та послуг на ліквідацію стихійного лиха, що
сталося в листопаді - грудні 2000 року. Господарськими судами було
встановлено, що підприємство понесло витрати на оплату ЗАТ "YYY"
за будівельно-монтажні роботи по ліквідації наслідків стихійного
лиха, згідно договору підряду від 12.02.2001 року., оскільки
отримані кошти є власністю підприємства. На виконання договору
підрядником були виконані роботи по відновленню зруйнованих
стихією ліній на загальну суму 151040 грн., про що складені
довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3
і на виконання вказаного договору підприємством перераховано
підряднику 145000 грн. із спецрахунка : №22767506 платіжним
дорученням №21 від 16.11.2001р.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємство має право
протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які
витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не
перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на
початок звітного року.
Статтею 8 вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не ставиться
нарахування амортизації в залежність від того, які кошти витрачає
платник податків під час придбання (спорудження) основних фондів.
В підпункті 8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
міститься
вичерпний перелік витрат, які не підлягають амортизації, і в ньому
не зазначаються основні фонди, які відновлено (побудовано) за
бюджетні кошти.
З урахуванням наведеного господарські суди правомірно дійшли до
висновку, що позивачем обгрунтовано були включені до валового
доходу кошти, отримані з бюджету для ліквідації наслідків
стихійного лиха та до валових витрат кошти, витрачені на придбання
товарно-матеріальних цінностей та послуг по ліквідації стихійного
лиха, що сталося у листопаді-грудні 2000 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у м. H-cьку залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.04 p. у справі №11/4-н залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська